Лексикологія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лексиколóгія (від грецького lexikos — словесний, словниковий і logos — учення) — розділ мовознавства, який вивчає лексику (словниковий склад мови).
Розрізняють лексикологію історичну, яка досліджує закономірності формування, розвитку і збагачення словника мови від найдавніших часів, і лексикологію сучасної мови, або описову, яка вивчає лексичний склад мови сучасного періоду.
Прикладна лексикологія займається питаннями укладання словників, перекладу, лінгводидактики і культури мовлення.
[ред.] Історія
Термін лексикологія вперше введений у французькій енциклопедії Д. Дідро та Л. Д'Аламбера в 1765 році.
Проте як окремий розділ мовознавства лексикологія виділилася порівняно недавно. Ще на початку 20 століття відомий американський мовознавець Леонард Блумфільд вважав, що мовознавство загалом не повинно займатися семантикою, яка по суті становить ядро лексикології.
[ред.] Розділи лексикології
- власне лексикологія — наука про словниковий склад мови.
- семасіологія — наука про значення слів.
- ономасіологія — наука, яка вивчає процеси найменування.
- етимологія — наука, яка досліджує походження слів.
- фразеологія — наука про стійкі словосполучення.
- ономастика — наука про власні назви. Ономастика в свою чергу поділяється на розділи:
- антропоніміка — наука про імена людей.
- топоніміка — наука про назви географічних об'єктів.
- гідроніміка — наука про назви водоймищ.
- теоніміка — наука про назви божеств.
- астроніміка — наука про назви астрономічних об'єктів.
- зооніміка — наука про назви тварин (клички тварин).
- лексикографія — наука про укладання словників.
