Ленгстон Г'юз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джеймс Ленгстон Г'юз
James Langston Hughes
Джеймс Ленгстон Г'юз, 1925 рік
Джеймс Ленгстон Г'юз, 1925 рік
Дата народження: 1 лютого 1902(1902-02-01)
Місце народження: Flag of Missouri.svg Джоплін, Міссурі, США
Дата смерті: 22 травня 1967(1967-05-22) (65 років)
Місце смерті: Flag of New York City.svg Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Національність: американець
Громадянство: США США
Мова творів: англійська
Рід діяльності: поет, колумніст, поет-пісняр, драматург, есеїст, прозаїк, громадський активіст
Роки активності: 19261964
Напрямок: джазова поезія
Жанр: поезія, роман, повість, оповідання

Джеймс Ме́рсер Ле́нгстон Г'юз (англ. James Mercer Langston Hughes; * 1 лютого 1902, Джоплін, Міссурі, США — 22 травня 1967, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США) — американський поет, прозаїк, драматург і колумніст. Г'юз був одним з найперших хто винайшов нову літературну форму — джазову поезію. Г'юз відоміший як один з провідних та найвпливовіших письменників культурного руху Гарлемського ренесансу.

Біографія[ред.ред. код]

Родовід та дитинство[ред.ред. код]

Ленгстон Г'юз у 1902 році

Ленгстон Г'юз народився в містечку Джоплін, штат Міссурі. Хлопчик був другою дитиною в сім'ї шкільної вчительки Керрі (Кароліни) Мерсер Ленгстон та її чоловіка Джеймса Натаніеля Г'юза (1871–1934). Від обох батьків Г'юз успадкував афро-американське, європейське і навіть індіанське коріння. Обидві його бабусі по лінії батька були афроамериканками, а дідусі по батьківській лінії були білими: один мав шотландське походження, а другий єврейське.[1]Ленгстон зростав у гетто.[2]

Г'юз був названий на честь свого батька та двоюрідного діда, Джона Мерсера Ленгстона, який у 1888 році став першим темношкірим американцем обраним до Конгресу США від штату Вірджинія. Його бабуся по лінії матері, Мері Паттерсон, мала афро-американську, французьку, англійську та індійську кров. Вона була однією з найперших жінок, яка навчалась в Оберлінському колледжі. Мері Паттерсон одружилася з Льюїсом Шеріданом Лірі, який також мав змішану кров. Лірі приєднався до людей Джона Брауна під час рейду на Харперс Феррі, в якому зазнав тяжкі поранення та загинув у 1859 році.

В 1869 році Мері Паттерсон одружилась вдруге, її чоловіком став Чарльз Генрі Ленгстон, предками якого були африканці, індіанці та європейці.[3] [4] Він і його молодший брат Джон Мерсер Ленгстон були прибічниками аболіціонізму і вони очолили Огайське товариство боротьби з рабством в 1958 році.

Згодом Чарльз Ленгстон переїхав в Канзас, де він працював викладачем та брав активну участь в боротьбі за права темношкірого населення США. У Чарльза та Мері народилась дочка, Кароліна Мерсер Ленгстон, мати Ленгстона Г'юза.[5]

Подружжя Г'юзів розпалося, і батько залишив сім'ю. Він поїхав на Кубу, а згодом у Мексику в пошуках спокою від нестерпного расизму, що панував в Сполучених Штатах.[6] Після розлучення батьків, хлопчик мешкав в Канзасі, де його виховувала його бабуся Мері Паттерсон Ленгстон. Завдяки досвіду аболіціоністичної боротьби свого покоління, Мері Ленгстон привила молодому Г'юзу міцне почуття расової гідності.[7][8][9] Свої дитячі роки Г'юз провів в містечку Лоуренс, штат Канзас. Після смерті бабусі, він був змушений жити впродовж двох років з друзями сім'ї Г'юз, Джеймсом та Мері Рід. Через нестабільні ранні роки, дитинство його не було щасливим, однак вже тоді Ленгстон почав формуватися як поет. Пізніше, Г'юз проживав в Лінкольні, штат Іллінойс зі своєю матір'ю Керрі, яка вдруге вийшла заміж, коли Ленгстон був ще в підлітковому віці. Згодом сім'я переїхала в Клівленд, штат Огайо, а Г'юз пішов в середню школу.

В Лінкольнскій середній школі Ленгстон був обраний поетом в своєму класі. Через багато років Г'юз згадував, що спочатку він вважав, що це лише через стереотип, що нібито афроамериканці мають відчуття ритму.[10] Г'юз говорив: «Я був жертвою стереотипів. В класі було лише двоє темношкірих дітей і наш вчитель англійської мови постійно наголошував на важливості ритму в поезії. Ну, це всі знають, окрім нас, що всі темношкірі мають чуття ритму і ось саме тому мене обрали поетом класу[11] Впродовж навчання в Клівленді, Ленгстон працював в шкільній газеті і був редактором щорічника, і вже тоді почав писати свої найперші вірші, оповідання та п'єси. Його перший вірш в напрямку джазової поезії, «When Sue Wears Red» (укр. Коли Сью одягається в червоне), був написаний, ще коли він був школярем. Це було у той час, коли Ленгстон зацікавився читанням книжок. Саме в цей період свого життя, Г'юз почав говорити, що найбільший вплив на його твори справили американські поети Пол Лоренс Данбар та Карл Сендберг.

Відносини з батьком та Колумбійський університет[ред.ред. код]

Ленгстон Г'юз, 1923 р.

Г'юз мав тривкі стосунки зі свої батьком. Якийсь час у 1919 році він жив з ним у Мексиці. Відносини були такими напруженими і нещасливими, що не раз це підштовхувало юнака до вчинення самогубства. По завершенні вищої школи в червні 1920 року, Г'юз знову жив з батьком, намагаючись переконати того дати йому грошей на навчання в Колумбійському університеті. Пізніше, перш ніж повернутися до Мексики, Г'юз згадував:

Я розмірковував про дивну нелюбов батька до людей своєї раси. Я не міг цього зрозуміти, адже я був темношкірим і любив всім серцем темношкірих.[12][13][14]

Спочатку, його батько сподівався, що його син вступить до якогось іноземного університету та обере собі спеціальність інженера. За таких умов, він був готовий забезпечити своєму сину фінансову підтримку та оплатити навчання. Джеймс Г'юз не розділяв бажання сина стати письменником. Зрештою, їм вдалось прийти до компромісу — Ленгстон мав вивчати інженерію до тих пір, поки буде навчатись в Колумбійському університеті. Після того, як плата за навчання була внесена, він залишив батька, з яким прожив більше року. В університеті Ленгстон отримував доволі непогані оцінки, однак був змушений залишити заклад в 1922 році через постійні расистські випади в свій бік. Також, в ті роки його більш цікавило те, що відбувалось навколо в Гарлема ніж навчання, і вже згодом Г'юз повернувся до написання віршів.[15]

Зрілість[ред.ред. код]

Довгий час Г'юз не мав постійної роботи. В 1923 році він найнявся до складу екіпажу на борт S.S. Malone, на якому провів 6 місяців, подорожуючи від Західної Африки до Європи.[16]Ленгстон вирішив залишитись в Європі, коли S.S. Malone зробив тимчасову зупинку в Парижі.

В ті роки, на початку 1920-их, він приєднався до решти темношкірих емігрантів, що проживали в Парижі. У листопаді 1924 року, Г'юз повернувся на батьківщину та почав жити зі своєю матір'ю у Вашингтоні. З того часу він змінив низку робіт, поки не влащувався особистим помічником історика Картера Г. Вудсона, який працював в Асоціації по дослідженню життя та історії афроамериканців. Невдоволений умовами праці, яка заважала йому займатись літературною діяльністю, Г'юз звільнився та влаштувався помічником офіціанта в готелі, де він мав прибирати брудний посуд. В той час він познайомився з поетом Вейчелом Ліндсеєм, якого вразив своїми віршами. Вже тоді ранні поезії Г'юза публікувались у різних журналах та мали скоро увійти до його першої поетичної збірки.

Того ж року, Г'юз був зарахований до лав університету Лінкольна, історичного чорного вищого навчального закладу в окрузі Честер, штат Пенсильванія.

Смерть[ред.ред. код]

Творча кар'єра[ред.ред. код]

1920-ті[ред.ред. код]

Виснажені блюзи, 1926 рік

1930-ті[ред.ред. код]

1940-ві[ред.ред. код]

1950-ті та 1960-ті[ред.ред. код]

Визнання та нагороди[ред.ред. код]

Політичні погляди[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

[[Файл:|thumb|Найкращі речі під заставою, 1927 рік]]

Поетичні збірки[ред.ред. код]

  • Виснажені блюзи (The Weary Blues). Knopf, 1926
  • Найкращі речі під заставою (Fine Clothes to the Jew). Knopf, 1927
  • The Negro Mother and Other Dramatic Recitations, 1931
  • Dear Lovely Death, 1931
  • The Dream Keeper and Other Poems. Knopf, 1932
  • Scottsboro Limited: Four Poems and a Play. N.Y.: Golden Stair Press, 1932
  • Шекскпір в Гарлемі (Shakespeare in Harlem). Knopf, 1942
  • Freedom's Plow. 1943
  • Поля чудес (Fields of Wonder). Knopf,1947
  • Квиток в один кінець (One-Way Ticket). 1949
  • Монтаж відкладеної мрії (Montage of a Dream Deferred). Holt, 1951
  • Selected Poems of Langston Hughes. 1958
  • Ask Your Mama: 12 Moods for Jazz. Hill & Wang, 1961
  • Пантера та прут: вірші нашого часу (The Panther and the Lash: Poems of Our Times), 1967
  • The Collected Poems of Langston Hughes. Knopf, 1994
  • Let America Be America Again 2005
  • «Spring» 2005

Романи та повісті[ред.ред. код]

[[Файл:|thumb|Найкраще про Сімпла, 1961 рік]]

  • Сміх крізь сльози (Not Without Laughter). Knopf, 1930
  • Звичаї білих (The Ways of White Folks). Knopf, 1934
  • Simple Speaks His Mind. 1950
  • Сміятись, щоб не плакати (Laughing to Keep from Crying), Holt, 1952
  • Simple Takes a Wife. 1953
  • Sweet Flypaper of Life, з фотографіями Роя ДеКарави. 1955
  • Simple Stakes a Claim. 1957
  • Бубни перемоги (Tambourines to Glory), 1958
  • Найкраще про Сімпла (The Best of Simple). 1961
  • Simple's Uncle Sam. 1965
  • Something in Common and Other Stories. Hill & Wang, 1963
  • Short Stories of Langston Hughes. Hill & Wang, 1996

Автобіографічні романи[ред.ред. код]

  • Велике море (The Big Sea). New York: Knopf, 1940
  • Famous American Negroes. 1954
  • Marian Anderson: Famous Concert Singer. 1954
  • Мандрую світом та дивуюсь (I Wonder as I Wander). New York: Rinehart & Co., 1956
  • A Pictorial History of the Negro in America, з Мілтоном Мельтцером. 1956
  • Famous Negro Heroes of America. 1958
  • Fight for Freedom: The Story of the NAACP. 1962

П'єси[ред.ред. код]

[[Файл:|thumb|П'єса Чи хочеш ти бути вільним? (1938) ставилася в Harlem Suitcase Theatre. Гарлем, Нью-Йорк.]]

  • Mule Bone, з Зорою Ніл Херстон. 1931
  • Мулат (Mulatto). 1935 (перейменована на Бар'єр (The Barrier), опера, 1950)
  • Troubled Island, з Вільямом Грантом Стіллом. 1936
  • Little Ham. 1936
  • Імператор Гаїті (Emperor of Haiti). 1936
  • Чи хочеш ти бути вільним? (Don't You Want to be Free?).1938
  • Вулична сцена (Street Scene). 1947
  • Бубни перемоги (Tambourines to glory). 1956
  • Simply Heavenly. 1957
  • Чорне Різдво (Black Nativity). 1961
  • П'ять п'єс Ленгстона Г'юза (Five Plays by Langston Hughes). Bloomington: Indiana University Press, 1963.
  • Jericho-Jim Crow. 1964

Твори для дітей[ред.ред. код]

  • Popo and Fifina, with Arna Bontemps. 1932
  • The First Book of the Negroes. 1952
  • The First Book of Jazz. 1954
  • The First Book of Rhythms. 1954
  • The First Book of the West Indies. 1956
  • First Book of Africa. 1964

Інше[ред.ред. код]

  • The Langston Hughes Reader. New York: Braziller, 1958.
  • Good Morning Revolution: Uncollected Social Protest Writings by Langston Hughes. Lawrence Hill, 1973.
  • The Collected Works of Langston Hughes. Missouri: University of Missouri Press, 2001.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Faith Berry, Langston Hughes, Before and Beyond Harlem, Westport, CT: Lawrence Hill & Co., 1983; reprint, Citadel Press, 1992, p.1
  2. «African-Native American Scholars». African-Native American Scholars. 2008. Процитовано 2008-07-30. 
  3. Richard B. Sheridan, «Charles Henry Langston and the African American Struggle in Kansas», Kansas State History, Winter 1999, accessed 15 Dec 2008
  4. Laurie F. Leach, Langston Hughes: A Biography, Greenwood Publishing Group, 2004, pp.2-4
  5. William and Aimee Lee Cheek, «John Mercer Langston: Principle and Politics», in Leon F. Litwack and August Meier, eds., Black Leaders of the Nineteenth Century, University of Illinois Press, 1991, pp. 106–111
  6. West, Encyclopedia of the Harlem Renaissance, 2003, p.160
  7. Hughes recalled his maternal grandmother's stories: «Through my grandmother's stories life always moved, moved heroically toward an end. Nobody ever cried in my grandmother's stories. They worked, schemed, or fought. But no crying.» Rampesad, Arnold & Roessel, David (2002). The Collected Poems of Langston Hughes, p.620
  8. The poem Aunt Sues's Stories (1921) is an oblique tribute to his grandmother and his loving Auntie Mary Reed. Rampersad.vol.1, 1986, p.43
  9. Imbued by his grandmother with a duty to help his race, Langston Hughes identified with neglected and downtrodden blacks all his life, and glorified them in his work. Brooks, Gwendolyn, (Oct. 12, 1986). «The Darker Brother». The New York Times
  10. Langston Hughes Reads his poetry with commentary, audiotape from Caedmon Audio
  11. Langston Hughes, Writer, 65, Dead. (May 23, 1967). The New York Times
  12. Langston Hughes, The Big Sea (1940), pp.54-56
  13. James Hughes, a wealthy lawyer and landowner and himself a black man, hated both the racism of the North and Negroes, whom he portrayed in crude racial caricature. Smith, Dinitia (Nov. 26, 1997). Child’s Tale About Race Has a Tale of Its Own. The New York Times
  14. And the father, Hughes said, "hated Negroes. I think he hated himself, too, for being a Negro. He disliked all of his family because they were Negroes." James Hughes was tightfisted, uncharitable, cold. Brooks, Gwendolyn, (Oct. 12, 1986). The Darker Brother. The New York Times
  15. Rampersad.vol.1, 1986, p.56
  16. Poem or To. F.S. first appeared in The Crisis in May 1925, and was reprinted in The Weary Blues and The Dream Keeper. Hughes never publicly identified F.S., but it is conjectured he was Ferdinand Smith, a merchant seaman whom the poet first met in New York in the early 1920s. Nine years older than Hughes, Smith first influenced the poet to go to sea. Born in Jamaica in 1893, Smith spent most of his life as a ship steward and political activist at sea--and later in New York as a resident of Harlem. Smith was deported back to Jamaica for alleged Communist activities and illegal alien status in 1951. Hughes corresponded with Smith up until 1961, when Smith died. Berry, p.347

Посилання[ред.ред. код]