Леннокс Льюїс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леннокс Льюїс Boxing pictogram.svg
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я англ. Lennox Claudius Lewis
Прізвисько Лев
англ. The Lion
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Канада Канада
Дата народження 2 вересня 1965(1965-09-02) (49 років)
Місце народження Лондон
Місце проживання Лондон
Вагова категорія Важка
Зріст 196
Розмах рук 213
Стиль ортодокс
Професіональна кар'єра
Боїв 44
Перемог 41
Перемог нокаутом 32
Поразок 2
Нічиїх 1
Спортивні медалі
Бокс
Олімпійські ігри
Представник Канада Канада
Золото Сеул 1988 надважка категорія
Ігри Співдружності
Золото Единбург 1986 надважка категорія

Ле́ннокс Лью́їс (англ. Lennox Claudius Lewis; *2 вересня 1965 Лондон) — канадський і британський боксер-професіонал у надважкій ваговій категорії. Олімпійський чемпіон 1988 р. в надважкій вазі (у складі збірної Канади). Колишній чемпіон світу у важкій ваговій категорії за версіями WBC (1993–1994, 1997–2001 і 2001–2003), IBF (1999–2001 та 2001–2002) та WBA (1999).

Любительська кар'єра[ред.ред. код]

Леннокс двічі брав участь у Олімпійських іграх — 1984 і 1988 роках. 1984 року він програв на шляху до фіналу (посів п'яте місце), після чого вирішив ще на 4 роки залишитися аматором. 1988 року в Сеулі Леннокс виступав за Канаду. У фіналі турніру він зустрівся з американським боксером Ріддіком Боуї. Перші дві хвилини першого раунду суперники придивлялися один до одного, після чого Льюїсу вдалося завдати правий крос у голову Боуї. Пропущений удар збентежив Ріддіка, і незабаром він потрапив у перший нокдаун. У другому раунді Ленноксу вдалося здійснити ще кілька успішних атак і двічі покласти суперника на настил рингу. Після третього нокдауну бій було зупинено. Таким чином Леннокс став олімпійським чемпіоном.

Професійна кар'єра[ред.ред. код]

Леннокс Льюїс дебютував на професійному рингу в червні 1988 року.

1992 року відбувся турнір 4-х найсильніших важковаговиків світу за звання абсолютного чемпіона. Було утворено дві пари: Леннокс Льюіс — Донован Раддок і Евандер Холіфілд — Ріддік Боуї. Переможці пар мали виявити найсильнішого у фіналі.

У жовтні 1992 року Льюїс у 1-му півфіналі розправився з Донованом Раддоком у 2 раунді. У листопаді того ж року Ріддік Боуї в запеклому бою переміг за очками чинного абсолютного чемпіона Евандера Холіфілда. Боуї був зобов'язаний битися із Льюїсом, але, пам'ятаючи про свою поразку у фіналі Сеульської Олімпіади, відмовився і вирішив надати реванш Холіфілду. Оскільки Льюїс був британцем (а не американцем), то дві з трьох боксерських організацій вирішили не перешкоджати реваншу. Але WBC вирішила не потурати порушенням і відібрала в Боуї свій пояс. Дізнавшись про це, Боуї скликав прес-конференцію і демонстративно викинув пояс WBC у відро для сміття. WBC в боргу не залишилася: Боуї було назавжди виключено з рейтингів цієї організації.

У травні 1993 року Льюїс в першому ж захисті вирішив вийти на ринг проти дуже сильного колишнього чемпіона Тоні Таккера. Льюїс переміг за очками.

У жовтні 1993 року чемпіон нокаутував у 7-му раунді британського боксера Френка Бруно. Наступного року у 8-му раунді було нокаутовано маловідомого Філа Джексона.

У вересні 1994 року відбувся бій Леннокса Льюїса та Олівера МакКола. Льюїс в 2-му раунді пропустив удар і впав на підлогу. Він зміг підвестися на рахунок «десять», проте стояв на ногах нетвердо, тому суддя вирішив зупинити бій. Це була перша поразка Льюїса. Після бою Льюїс зажадав реваншу. Але йому було відмовлено.

У травні 1995 року відбувся відбірковий бій за право зустрітися з чемпіоном за версією WBC між Льюїсом і Лайнелом Батлером. Батлер мав величезну кількість поразок як для претендента, проте зміг видати добру переможну серію і домігся права на бій. Льюїс нокаутував суперника в 5-му раунді. Вигравши, Льюїс не домігся зустрічі з чемпіоном, оскільки МакКол до того часу програв битому Льюїсом Френку Бруно. Бруно потім програв Майку Тайсону. Пізніше Тайсона позбавили титулу, і 1996 року пояс оголосили вільним.

7 лютого 1997 після перемоги над МакКолом Льюїс став першим британським боксером, якому вдалося відновити втрачений чемпіонський титул. Пізніше він захистив пояс у боях з Генрі Акінванде та Анджеєм Голотою. Останній бій був одним з найшвидших в історії професійного боксу у важкій ваговій категорії.

1998 Льюїс переміг Шеннона Бріггса та майстра Європейської федерації боксу хорвата Zeljko Mavrovic.

Вирішальний момент у кар'єрі Льюїса настав у березні 1999 року в бою з Евандером Холіфілдом. Леннокс домінував протягом усього бою, але судді проголосили нічию. Відомий промоутер Дон Кінг після бою сказав, — «якщо нікого не було нокаутовано, значить — це нічия». Це рішення стало одним з найскандальніших у професійному боксі. Було призначено реванш, де Льюіс переміг Холіфілда за очками.

Своєї другої (і останньої в кар'єрі) поразки Льюїс зазнав зовсім несподівано під час зустрічі з американцем Хасимом Рахманом 22 квітня 2001 року. Люїс був фаворитом у цьому бою, але його було збито з ніг потужним ударом правою в п'ятому раунді. Він втратив одразу три чемпіонські пояси (WBC, IBF, IBO). Одразу після оголошення результату Льюїс зажадав реваншу, який було гарантовано контрактом. Обидва бійці знову зустрілися на рингу 7 місяців потому у Лас-Вегасі. Цього разу британець не дав суперникові жодного шансу, надіславши американця у нокаут у четвертому раунді. Втрачені раніше чемпіонські пояси Льюїс повернув.

8 червня 2002 року в Пірамід Арена в Мемфісі настав час довгоочікуваного бою Леннокса Льюїса з Майком Тайсоном. Подія широко висвітлювалась у світових ЗМІ, зокрема тому, що під час прес-конференції в Hudson Theatre у Нью-Йорку, яка відбулася 22 січня 2002, дійшло до бійки між суперниками. У 8 раунді Льюїс нокаутував «Залізного Майка».

2003 року Леннокс вийшов на останній бій у своїй кар'єрі проти Віталія Кличка. Бій було зупинено лікарем через глибоке розсічення над оком Віталія, Льюїс переміг технічним нокаутом. Кличко в свою чергу зажадав реваншу, оскільки на момент зупинки, він вигравав бій за очками. Леннокс Льюїс завершив професійну кар'єру. Віталій Кличко вимагав реваншу, але Леннокс відмовив йому, попри те, що відразу після бою пообіцяв реванш[Джерело?].

Таблиця боїв[ред.ред. код]

41 перемога (32 нокаутом, 7 за рішенням суддів, 2 дискваліфікації), 2 поразки, 1 нічия
Результат Рекорд Суперник Спосіб Раунд Дата Місце проведення Примітки
Перемога 41-2-1 Україна Віталій Кличко TKO 6 (12) 21-06-2003 США Стейплс-центр, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США Захистив титули за версіями WBC/IBO/журналу Ринг та Лінійний титул.
Льюїс звільнив титул за версією IBF 5 вересня 2002 року.
Перемога 40-2-1 США Майк Тайсон KO 8 (12) 08-06-2002 США Мемфіс, Теннессі, США Захистив титули за версіями WBC/IBF/IBO/журналу Ринг та Лінійний титул.
Льюїс отримав титул чемпіона світу у важкій вазі за версією журналу Ринг у 2002 році.
Перемога 39-2-1 США Хасим Рахман KO 4 (12) 17-11-2001 США Лас-Вегас, Невада, США Виграв титули за версіями WBC/IBF/IBO та Лінійний титул.
Поразка 38-2-1 США Хасим Рахман KO 5 (12) 22-04-2001 Південно-Африканська Республіка Бракпан, Південно-Африканська Республіка Втратив титули за версіями WBC/IBF/IBO та Лінійний титул.
Перемога 38-1-1 Самоа Девід Туа UD 12 11-11-2000 США Лас-Вегас, Невада, США Захистив титули за версіями WBC/IBF/IBO та Лінійний титул.
Перемога 37-1-1 Південно-Африканська Республіка Франсуа Бота TKO 2 (12) 15-07-2000 Велика Британія Лондон, Велика Британія Захистив титули за версіями WBC/IBF/IBO та Лінійний титул.
Перемога 36-1-1 США Майкл Грант KO 2 (12) 29-04-2000 США Медісон-сквер-гарден, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США Захистив титули за версіями WBC/IBF/IBO та Лінійний титул.
Льюїс був позбавлений титула за версією WBA 29 квітня 2000 року за відмову битися з Джоном Руізом.
Перемога 35-1-1 США Евандер Холіфілд UD 12 13-11-1999 США Лас-Вегас, Невада, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC та Лінійний титул.
Виграв титули чемпіона світу у важкій вазі за версіями WBA, IBF та вакантний IBO титул.
Нічия 34-1-1 США Евандер Холіфілд SD 12 13-03-1999 США Медісон-сквер-гарден, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC та Лінійний титул.
Бій також був за титули чемпіона світу у важкій вазі за версіями WBA та IBF.
Перемога 34-1 Хорватія Зейко Мавровіч UD 12 26-09-1998 США Монтвілл, Коннектикут, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC та Лінійний титул.
Перемога 33-1 США Шеннон Бріггз TKO 5 (12) 28-03-1998 США Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Виграв титул Лінійного чемпіона у важкій вазі.
Перемога 32-1 Польща Анджей Ґолота KO 1 (12) 04-10-1997 США Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Перемога 31-1 Велика Британія Генрі Акінвенд DQ 5 (12) 12-07-1997 США Стейтленд, Невада, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Перемога 30-1 США Олівер Макколл TKO 5 (12) 07-02-1997 США Лас-Вегас, Невада, США Виграв вакантний титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Перемога 29-1 США Рей Мерсер MD 10 10-05-1996 США Медісон-сквер-гарден, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Перемога 28-1 США Томмі Моррісон TKO 6 (12) 07-10-1995 США Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі, США
Перемога 27-1 Австрія Джастін Фортюн TKO 4 (10) 02-07-1995 Ірландія Дублін, Ірландія
Перемога 26-1 США Лайонел Батлер TKO 5 (12) 13-05-1995 США Сакраменто, Каліфорнія, США
Поразка 25-1 США Олівер Макколл TKO 2 (12) 24-09-1994 Велика Британія Вемблі Арена, Лондон, Велика Британія Втратив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Перемога 25-0 США Філ Джексон TKO 8 (12) 06-05-1994 США Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Перемога 24-0 Велика Британія Френк Бруно TKO 7 (12) 01-10-1993 Велика БританіяКардіфф, Велика Британія Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Перемога 23-0 США Тоні Такер UD 12 08-05-1993 США Лас-Вегас, Невада, США Захистив титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBC.
Льюїс був проголошений чемпіоном світу у важкій вазі за версією WBC 14 грудня 1992 року, після того як Ріддік Боу відмовився проводити захист титулу проти нього.
Перемога 22-0 Канада Донован Раддок TKO 2 (12) 31-10-1992 Велика Британія Виставковий центр Ерлс Кот, Лондон, Велика Британія Виграв титул чемпіона Співдружності націй у важеій вазі.
Перемога 21-0 США Майк Діксон TKO 4 (10) 11-08-1992 США Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі, США
Перемога 20-0 Велика Британія Дерек Вільямс TKO 3 (12) 30-04-1992 Велика Британія Альберт-холл, Лондон, Велика Британія Захистив титули чемпіона Великої Британії/Європи у важкій вазі.
Перемога 19-0 США Леві Біллапс UD 10 01-02-1992 США Лас-Вегас, Невада, США
Перемога 18-0 США Тайрел Біггс TKO 3 (10) 23-11-1991 США Атланта, Джорджія, США
Перемога 17-0 Велика Британія Гленн Маккрорі KO 2 (12) 30-09-1991 Велика Британія Альберт-холл, Лондон, Велика Британія Захистив титули чемпіона Великої Британії/Європи у важкій вазі.
Перемога 16-0 США Майк Вівер KO 6 (10) 12-07-1991 США Стейтленд, Невада, США
Перемога 15-0 Велика Британія Гері Мейсон TKO 7 (12) 06-03-1991 Велика Британія Вемблі Арена, Лондон, Велика Британія Захистив титул чемпіона Європи у важкій вазі за версією Європейського боксерського союза.
Виграв титул чемпіона Великої Британії у важкій вазі за версією BBBofC.
Перемога 14-0 Франція Жан Шане TKO 6 (12) 31-10-1990 Велика Британія Лондон, Велика Британія Виграв титул чемпіона Європи у важкій вазі за версією Європейського боксерського союза.
Перемога 13-0 США Майк Айсі KO 2 (10) 11-07-1990 Канада Кіченер, Канада
Перемога 12-0 Пуерто-Рико Оссі Окасіо UD 8 27-06-1990 Велика Британія Альберт-холл, Лондон, Велика Британія
Перемога 11-0 США Ден Мерфі TKO 6 (8) 20-05-1990 Велика Британія Шеффілд, Велика Британія
Перемога 10-0 Аргентина Джордж Даскола KO 1 (8) 09-05-1990 Велика Британія Альберт-холл, Лондон, Велика Британія
Перемога 9-0 Замбія Майкл Сімавелу TKO 1 (8) 14-04-1990 Велика Британія Альберт-холл, Лондон, Велика Британія
Перемога 8-0 США Келвін Джонс KO 1 (8) 22-03-1990 Велика Британія Гейтсхед, Велика Британія
Перемога 7-0 Велика Британія Ноель Кварлесс TKO 2 (6) 31-01-1990 Велика Британія Лондон, Велика Британія
Перемога 6-0 США Грег Джорелл TKO 5 (8) 18-12-1989 Канада Кіченер, Канада
Перемога 5-0 США Мелвін Еппс DQ 2 (6) 05-11-1989 Велика Британія Альберт-холл, Лондон, Велика Британія
Перемога 4-0 Велика Британія Стів Гарбер KO 1 (6) 10-10-1989 Велика Британія Кінгстон-апон-Галл, Велика Британія
Перемога 3-0 Велика Британія Ендрю Джерард TKO 4 (6) 25-09-1989 Велика Британія Лондон, Велика Британія
Перемога 2-0 США Брюс Джонсон TKO 2 (6) 21-07-1989 США Атлантик-Сіті, Нью-Джерсі, США
Перемога 1-0 Велика Британія Ел Малколм KO 2 (6) 27-06-1989 Велика Британія Альберт-холл, Лондон, Велика Британія Професійний дебют.

Посилання[ред.ред. код]