Ленінський район

Ленінський район
Район на карті області
Основні дані
Країна:	Україна
Область/АРК:	Автономна Республіка Крим
Код КОАТУУ:	122700000
Утворений:	1921 року
Населення:	▼ 63372
Площа:	2919 км²
Густота:	21.7 осіб/км²
Тел. код:	+380-6557
Поштові індекси:	98200—98246
Населені пункти та ради
Районний центр:	Леніне
Міські ради:	1
Селищні ради:	2
Сільські ради:	24
Міста:	1
Смт:	2
Села:	64
Селища:	1
Мапа району
Районна влада
Адреса:	98200, Автономна Республіка Крим, Ленінський район, смт. Леніне, вул. Пушкіна, 22, 4-06-54
Голова РДА:	Степанов Валерій Степанович
Голова РР:	Петріщев Анатолій Дмитрович

Ле́нінський райо́н (рос. Ленинский район, крим. Yedi Quyu rayonı) — район АР Крим.

Розташований у східній частині Криму. Займає значну частину Керченського півострова, на півночі омивається Азовським, на півдні — Чорним морями.

Населення — 63,3 тис. чоловік, в тому числі: росіян — 61,4%, українців — 17,1%, кримських татар — 16,2%, інших національностей — 5,3%.

Природні ресурси

Рельєф Керченського півострова поділяється на дві частини, розмежовані невисоким Парпацьким гребенем. Південно-західна частина — полого-хвиляста рівнина, одноманітний характер рельєфу якої перемежуєтся ізольованими висотами (Кончек, Дюрмень, грязьова сопка Джау-Тепе). Для північно-східної частини характерний хвилясто-грядковий рельєф із вапняковими гребенями, їх подекуди завершують горби з рифовими вапняками (рифовий мис Казантип). В улоговинах, які розділяють еліптичні за формою пасма, подекуди підносяться характерні для півострова сопки грязьових вулканів.

Корисні копалини району: залізняк, скляна сировина, облицювальні камені, керамзитова сировина. Мінеральні солі озера Сиваш і соляних озер (зокрема, Тобечицького і Узунларського) — важлива сировинна база хімічної промисловості.

У районі — декілька місць із запасами лікувальних грязей (озера Чокрак, Узунларське, Тобечицьке, Кояське), мінеральні грязі Булганацьких грязьових сопок багаті на метан і сірководнем. На території Ленінського району відкрито понад 150 мінеральних джерел, зокрема — Баксинські сірчановодневі джерела, група вуглекислих джерел «Сеїт-елі», сірчановодневе джерело «Каралар». Поширені каоліноподібні глини, відкриті родовища лікувальної блакитної глини.

Розробку нафтових родовищ ведуть українсько-канадська фірма «Кримтехаснефть» і вітчизняний «Чорноморнафтогаз». У 1999 р. в Азовському морі відкрито крупне родовище газу — Північно-Казантипське.

Історія

На початку ХХ ст. територія сучасного Ленінського району входила до складу Керч-Єнікальського градоначальства, Сараймінської, Петровської і Владиславівської волостей Феодосійського повіту Таврійської губернії Російської імперії. Багатонаціональне населення Керченського півострова складало понад 40 тис. чоловік.

Радянська влада була встановлена тут у січні 1918, але незабаром війська Української Національної Армії та німецькі війська відновили українську незалежність на півострові. Однак у листопаді 1920 р. частини Червоної Армії вступили на територію півострова, радянська влада була встановлена на довгий термін.

У грудні 1920 р. Петровська і Сараймінська волості разом із територією градоначальства одержали статус окремого повіту з центром у м. Керч.

У січні 1921 р. волості були ліквідовані, на їх місці утворилися Петровський (з липня 1921 р. — Ленінський) і Керченський райони у складі повіту, який із жовтня 1921 р. був перетворений на Керченський округ у складі Кримської АРСР.

У жовтні 1923 р. округ реорганізований в Керченський район, а райони, що входили до складу округу, — ліквідовані.

У жовтні 1930 р. район почав іменуватися Ленінським, а його центром стало с. Ленінське. Одночасно Ленінському райони була передана частина територій району Феодосії.

Після закінчення військових дій 1918—1920 рр. селяни одержали землю, окремі господарства об'єдналися в сільгоспартілі, комуни, суспільства. У колишніх економіях утворювалися радгоспи.

У 1925 р. в районі налічувалося 16 артілей, у 1931-м — 94 колгоспи. У ході культурного будівництва відкривалися клуби, будинки-читальні, велася боротьба з неписьменністю. Разом із тим закривалися церкви і мечеті. Діяли національні школи і сільради у німців, болгар, євреїв.

Багатонаціональне населення Ленінського і Маяк-Салінського районів у 1939 складало 51630 осіб.

Бойові дії Другої світової війни на території Керченського півострова охопили період із 4 листопада 1941 по 12 квітня 1944 р. з двома періодами окупації (листопад-грудень 1941 р. і травень 1942 — квітень 1944 р.).

Фашисти створили на території району 7 концтаборів. За період війни 16 населених пунктів були зруйновані, зникли з карти півострова.

Соціальна сфера

Нині в районі функціонують 31 загальноосвітних школи, професійно-технічне училище, економічний ліцей; 3 лікарні, 7 лікувальних амбулаторій, 46 фельдшерсько-акушерських пункти; 25 будинків культури, 6 клубів, 34 бібліотеки, школа мистецтв, 2 музичних школи, 3 спортивних федерації, 3 спортивних клуби, 2 ДЮСШ. У районі працюють Музей історії Ленінського району, етнографічний музей, 8 шкільних музеїв; чотири відділення банків. Зареєстровані 10 мусульманських і 19 православних релігійних об'єднання.

На території району розташовані: 4 пансіонати, 36 баз відпочинку, 6 дитячих оздоровчих таборів. Пам'ятки архітектури: Арабатська фортеця (XIII—XVII ст.), Арабатська оборонна смуга (XVI—XVII ст.).

Пам'ятики

Пам'ятки археології:

• Аккосів (Турецький) вал (I тис. до н. е.),
• курган Темир-гора (VII ст. до н. е.),
• городище Савроматій (II—III ст. н. е.),
• городище Кітей (IV ст. до н. е. — IV ст. н. е.),
• городище Акра (IV ст. до н. е. — I ст. н. е.),
• городище Куль-Тепе (I—IV ст. н. е.),
• городище Ілурат (I—III ст. н. е.),
• поселення Золоте (II—I ст. до н. е.),
• городище Кіммерік (VI ст. до н. е. — IV ст. н. е.),
• городище Михайлівське (I ст. до н. е. — IV ст. н. е.),
• курган Куль-Оба, курган Кара-Оба,
• поселення Семенівка (III ст. до н. е. — III ст. н. е.).

У районі встановлені 27 пам'ятних знаків на честь загиблих односельців в роки Другої світової війни і 1 пам'ятний знак землякам воїнам-інтернаціоналістам.

У районі розташовані 5 рекреаційних зон: Арабатська стрілка, Казантипська затока, о. Чокрак, г. Опук, мис Чауда. Створені 2 природних заповідника.