Леонора Керрінгтон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонора Керрінґтон
англ. Leonora Carrington

При народженні англ. Mary Leonora Carrington Moorhead
Народження 6 квітня 1917(1917-04-06)[1][2][…]
Clayton-le-Woodsd, Ланкашир, Велика Британія
Смерть 25 травня 2011(2011-05-25)[4][1][…] (94 роки)
  Мехіко, Мексика[5][6]
(хвороба)
Національність британці[7]
Країна  Мексика[8]
 Велика Британія[9][10][11]
Жанр художниця
Навчання Chelsea Grin, New Hall Schoold і Chelsea College of Art and Designd
Діяльність художниця, сценографка, письменниця-романістка, рисувальниця, скульпторка, мисткиня
Напрямок сюрреалізм
Роки творчості 1941[12]1955[12]1955[12]
У шлюбі з Emérico Weiszd
Роботи в колекції Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Тейт, Національна галерея мистецтв, Національний музей образотворчого мистецтва Квебекуd, Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[13], Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[14], Музей мистецтва Метрополітен, Національні галереї Шотландіїd, Музей Ізраїлю, Sainsbury Centred, Національний музей образотворчого мистецтва[15], Princeton University Art Museumd, Нова національна галерея і Музей Бойманса - ван Бенінгена
Нагороди
Сайт leocarrington.com

CMNS: Леонора Керрінгтон у Вікісховищі
Робота Керрінгтон "Крокодил"

Леоно́ра Ке́ррінґтон (англ. Leonora Carrington; *6 квітня 1917, Clayton-le-Woods[en], Ланкашир, Велика Британія — 25 травня 2011, Мехіко, Мексика) — англійська і мексиканська художниця, письменниця, скульпторка, сценографка, феміністка. У 1930-х жила в Парижі, належала до сюрреалістських кіл, з 1942 року проживала в Мексиці.

Її живопис, проза (книга оповідань «Дебютантка», 1975; роман «Там, внизу», 1979) і драматургія (збірка «Фланелева нічна сорочка», 1978) насичені фантастикою, сюрреалістичними елементами та увагою до «чудового в повсякденності».

У 1970-х роках Леонора Керрінґтон була членкинею-засновницею Визвольного руху жінок у Мексиці.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в заможній сім'ї виробника тканин, по материнській лінії походила від ірландців. Мала трьох братів: Патрика, Джеральда та Артура. Виховувалася ірландською нянькою, часто їздила в Ірландію до бабусі, її навчали гувернантки, виховательки та черниці. За бунтарську поведінку Леонору виключили з двох шкіл, у тому числі з New Hall School у Челмсфорді (Ессекс), поки сім'я не послала її до Флоренції, де вона вивчала живопис.

У 1927 році, у віці 10 років, Леонора вперше побачила сюрреалістичну картину у галереї Rive Gauche, потім запізнала багато сюрреалістів, у тому числі Поля Елюара. Батько Леонори був проти кар'єри художниці, а мати заохочувала її. У 1935 році Леонора навчалася в художній школі в Челсі, а в 1936 вступила до Лондонської академії живопису.

У 1937 році Керрінгтон познайомилася з Максом Ернстом і переїхала з ним до Парижа, де увійшла до сюрреалістського кола, брала участь в групових виставках 1938 року в Парижі та Амстердамі.

Після арешту в 1939 році Ернста французькою владою як підданого країни-супротивниці Керрінгтон пережила нервовий зрив. Рятуючись від нацистської окупації, вона переїхала до Іспанії, де зрив повторився, була за наполяганням батька поміщена в психіатричну клініку м. Сантандер (пізніше описала її в повістях «Там, внизу» і «Кам'яні двері»). У 1941 році Керрінгтон втекла з клініки, перебралася до Португалії, звідти — в США, а потім до Мексики, де жила з 1942 року.

Елеонора Керрінгтон померла 25 травня 2011 року від респіраторного захворювання[16].

Творчість[ред. | ред. код]

Живопис, проза і драматургія Керрінґтон сповнені мотивів кельтської і центрально-американської міфології, фантастикою сновидінь і гротесковим гумором, інтересом до «дивовижного в буденному», програмним для сюрреалізму.

Керрінгтон товаришувала з художницями Ремедіос Варо і Фрідою Кало, письменниками Октавіо Пасом, Карлосом Фуентесом, Алехандро Ходоровським (поставив п'єсу Керрінґтон «Пенелопа»).

Працювала над фрескою «Магічний світ майя» для Національного музею антропології.

У 1960-х кілька разів знялася в кіно, виступала художницею з костюмів у фільмі мексиканського кінорежисера Хуана Лопеса Моктесуми[es] «Будинок божевільних» (1973). На основі п'єси Керрінґтон «День агнця» (1940) написана опера австрійської композиторки Ольги Нойвірт «Bählamms Fest» (лібретто австрійської письменниці Ельфріде Єлінек, пост. 1999).

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]