Леонюк Хома Якимович

Леонюк Хома Якимович
Народження	1892 Копили, Брестський повіт, Гродненська губернія, Російська імперія
Смерть	1 січня 1967(1967-01-01) Москва, СРСР
Країна	СРСР
Рід військ	НКВС
Партія	КПРС
Звання	генерал-майор державної безпеки
Нагороди

Хома Якимович (Фома Акимович) Леонюк (1892, Копили, Брестський повіт, Гродненська губернія, Російська імперія — 1 січня 1967(1967-01-01), Москва) — діяч ЧК — ДПУ — НКВС — МВС СРСР. Один з організаторів Голодомору.

У 1920-х роках в анкетах вписував національність українець, в 1930-х — росіянин. Батько — українець, мати — росіянка^{[джерело?]}.

Дружина — Любов Марківна, працівниця НКВС.

Протягом 1904–1907 років закінчив три класи церковно-приходської школи. В 1907–1909, 1912–1913 працював у господарстві батька. В 1909–1911 рр. на заготілі лісу в Біловезькій пущі. В 1911–1912 рр. працював ковалем у наймах.

У 1913–1918 — служба в армії. З кінця 1913 — рядовий конвойної команди 3-го стрілецького полку. В 1914 — рядовий 152 Білозерського піхотного полку. 1915 — важко поранений у голову. Перебував в евакуаційному шпиталі № 10. 1916 — санітар і писар евакуаційного шпиталю № 10. 1917 — писар Управління санітарної частини Західного фронту (м. Мінськ).

Член РСДРП(б) з 1917 року. 3.11.1917 — 18.02.1818 — секретар юстиції Західної області.

Посади в органах державної безпеки

З 24 березня 1918 — помічник завідувача відділу юстиції Західної області, слідчий революційного трибуналу Оршанського повіту Могилевської губернії.

15.04.1918 — товариш голови Оршанської повітової ЧК.

6.08.1918 — член колегії і секретар Оршанської повітової ЧК.

15.10.1918 — голова Оршанської повітової ЧК.

1.03.1919 — помічник завідувача ОВ Могилевської губернської ЧК.

15.04.1919 — голова Гомельської губернської ЧК.

24.02.1920 — член колегії і заступник голови Катеринославської губернської ЧК.

Вересень 1921 — заступник голови Миколаївської губернської ЧК.

30.10.1921 — голова Єлизаветградської повітової ЧК.

6.05.1922 — заступник, виконувач обов'язків, голова Миколаївського губернського відділу ДПУ.

Листопад 1922 — голова Миколаївського окружного відділу ДПУ.

6.02.1923 — голова Волинського губернського відділу ДПУ.

31.08.1923 — в резерві і одночасно на курсах при ЦК КП(б)У ім. Артема.

25.04.1924 — голова Донецького губернського відділу ДПУ.

15.07.1925 — голова Артемівського окружного відділу ДПУ.

21.07.1928 — голова Дніпропетровського окружного відділу ДПУ.

5.09.1930 — голова 4-го (Дніпропетровського) сектору ДПУ УРСР.

1.10.1930 — голова Дніпропетровського оперсектору ДПУ.

18.09.1931 — голова секретно-оперативного управління ДПУ при РНК Української РСР.

22.04.1932 — 2-й заступник голови ДПУ при РНК Української РСР.

22.02.1933 — голова Одеського обласного відділу ДПУ.

15.01.1934 — 20.03.1935 — голова Управління НКВС по Одеській області.

20.03.1935 — 9.01.1937 — голова Управління НКВС Куйбишевського краю.

10.06.1935 — 09.01.1937 — голова ОВ Державного управління Державної безпеки НКВС Приволзького ВО.

9.01.1937 — відкликаний у розпорядження НКВС СРСР.

15.04.1937 — 13.09.1937 — голова Управління НКВС Красноярського краю. Очолював судову трійку, яка, в рамках ліміту з «першої категорії», 23 серпня 1937 року винесла смертний вирок 135 особам зі 160 звинувачених (за 58 статтею Кримінального кодексу РРФСР).

13.09.1937 — відряджений в розпорядження ОК НКВС СРСР.

з 11.10.1937 — помічник голови ГУЛАГу НКВС СРСР.

з 16.04.1938 — заступник голови ГУЛАГу.

26.04.1939 — голова Управління виправно-трудового табору і будівництва № 211. Відповідальний за будівництво автомагістралі Ємільчине — Могилів-Подільський.

23.08.1941 — голова 31-го польового будівництва 2-го Північно-Західного управління оборонних робіт НКВС СРСР (м.Осташків, Волховський фронт)

Листопад 1941 — голова 12 управління оборонного будівництва РСЧА (м. Чебоксари)

11.03.1942 — голова 2-го Управління оборонного будівництва ДУОБ НКО СРСР (Калінінський фронт).

9.04.1942 — голова 21-го Управління оборонного будівництва ДУОБ НКО СРСР (Калінінський фронт)

21.06.1943 — голова Відділу по боротьбі з дитячою безпритульністю і бездоглядністю СРСР.

07.10.1950 — заступник голови Відділу по боротьбі з дитячою безпритульністю і бездоглядністю МВС СРСР.

24.07.1953 — заступник голови Управління дитячих колоній ГУЛАГ МВС СРСР.

21.04.1954 — заступник голови відділу дитячих трудових виховних колоній МВС СРСР.

06.06.1957 — відряджений у розпорядження УК МВС СРСР.

24.06.1957 — звільнений у запас (за фактами дискредитації звання).

Звання

29.11.1935 — майор державної безпеки. 02.07.1943 — комісар державної безпеки. 09.07.1945 — генерал-майор 30.07.1957 — рішенням Ради Міністрів СРСР № 920 позбавлений звання за порушення соціалістичної законності. 2010 — Службою безпеки України внесений до Списку організаторів Голодомору.

Джерела

• https://web.archive.org/web/20150402112215/http://fb2.booksgid.com/content/23/a-kokurin-gulag-glavnoe-upravlenie-lagerey-1917-1960/240.html
• http://www.memo.ru/history/nkvd/kto/biogr/gb280.htm [Архівовано 31 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• http://www.knowbysight.info/LLL/09892.asp [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.]
• http://www.alexanderyakovlev.org/almanah/almanah-dict-bio/1005197/10 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• http://nkvd-pkka.narod.ru/leonuk.htm [Архівовано 9 лютого 2013 у Wayback Machine.]