Леон Гінзбург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Леон Гінзбург (4 квітня 1909, Одеса, Російська імперія - 5 лютого 1944, Рим, Королівство Італія) —- італійський редактор українсько-єврейського походження, письменник, журналіст і педагог, а також визначний антифашистський політичний діяч і герой руху Опору. Він був чоловіком відомої письменниці Наталії Гінзбург і батьком історика Карло Гінзбурга.

Раннє життя і кар'єра[ред.ред. код]

Народився 4 квітня 1909 в Одесі в єврейській родині. У дуже молодому віці з родиною переїхав спочатку до Берліна, а потім - до Турина.

Навчався в ліцеї Massimo d'Azeglio в Турині. Ця школа сформувала групу представників інтелігенції та політичних активістів, які будуть боротися з фашистським режимом Беніто Муссоліні і, зрештою, сприятиме становленню післявоєнної демократичної Італії. Його однокласниками були такі відомі інтелектуали, як Норберто Боббіо, П'єро Гобетті, Чезаре Павезі, Джуліо Ейноді, Массімо Міла, Вітторіо Фоа, Джанкарло Пажетта і Феліче Бальбо.

На початку 1930-х, Гінзбург викладав слов'янські мови і російську літературу в Туринському університеті і допомагав представляти російських авторів перед італійською публікою.

У 1933 Гінзбург став співзасновником, разом з Джуліо Ейнауді, видавництва "Einaudi". Він втратив свою посаду викладача в 1934, відмовившись дати клятву на вірність фашистського режиму.[1]

Переслідування і внутрішнє заслання[ред.ред. код]

Наталія і Леон Гінзбург
Меморіальна дошка на будинку, де жили Наталія і Леон Гінзбург Піццолі поблизу Аквіла

.

Незабаром після цього, він і 14 інших молодих туринських євреїв, у тому числі Сіон Сегре Амар, були зааарештовані за співучасть у так званій "Ponte Tresa Affair" (ввозила антифашистську літературу через кордон зі Швейцарії), але вирок Гінзбургу був легким. Він був знову заарештований в 1935 році за свою діяльність як лідер Карло Леві - італійської організації Giustizia e Libertà, [2], що входила до Партії справедливості і свободи, що була заснована Карло Росселлі у Парижі у 1929.

У 1938 він одружився з Наталією Гінзбург. У тому ж році він втратив своє італійське громадянство, коли фашистський режим ввів антисемітські расові закони. [1] У 1940 році Гінзбург отримав покарання, яке фашисти називали "конфіно" - внутрішнє заслання до віддаленого, бідного села, в його випадку село Піццолі в Абруццо, де він з дружиною перебував впродовж 1940-1943рр. [3].

Так чи інакше, Леон був спроможний продовжити свою роботу в якості головного редактора видавництва "Einaudi" впродовж усього періоду. У 1942 році він став одним із засновників підпільної організації Partito d'Azione [4] або "Дії партії", партії демократичного опору. Він також редагував їхню газету L'Italia Libera. .[5]

Арешт і вбивство[ред.ред. код]

У 1943, після вторгнення союзників в Сицилію і падіння Муссоліні, Леон відправився до Рима, залишивши свою сім'ю в Абруццо. Коли нацистська Німеччина вторглася в вересні, Наталія Гінзбург з трьома дітьми покинула Піццолі, просто сівши до салону німецької вантажівки і сказавши водію, що вони - біженці, які втратили свої документи. Наталія зустрілася з Леоном і сховалася у столиці.

20 листопада 1943 Леон, який тепер користувався вигаданим ім'ям Леоніда Г’янтурко, був заарештований італійською поліцією в підпільній друкарні газети "L'Italia Libera". Він був доставлений до німецького сектора в'язниці Регіна Коелі. [1][3]. Його піддали жорстоким тортурам. 5 лютого 1944 року він помер від отриманих травм. Йому було всього 34 роки [5]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в Шаблон:It icon Short biography of Leone Ginzburg, Associazione Nazionale Partigiani d’Italia (ANPI) (accessed October 30, 2010)
  2. Giustizia e libertà at www.pbmstoria.it
  3. а б Biography of Natalia Ginzburg, Rai International (accessed October 30, 2010)
  4. Partito d'azione (1942-1947) at www.pbmstoria.it
  5. а б Opposition to Fascism, Memorial Library, University of Wisconsin-Madison

Література[ред.ред. код]