Леопольд Райсс
(Перенаправлено з Леопольд Райс)
| Леопольд Райсс | |
|---|---|
| Народження | 1882 |
| Смерть |
1942 або 1943 там же |
| Навчання | Віденський технічний університет |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | модерн |
 Леопольд Райсс у Вікісховищі | |
Леопольд Райсс (Leopold Reiss; 1882 — 1942 або 1943[1]) — архітектор, що працював у Львові.
Біографія[ред. | ред. код]
Син Якуба Райсса, власника цегельні у Львові[2]. Закінчив Віденський технічний університет. 1907 року проходив практику у Відні. Спочатку в бюро Александра Нойманна, згодом у січні—травні 1908 — в бюро «A. Hatschek & K. Gaerber». 1908 року у Львові отримав концесію на будівництво та відкрив власне архітектурне бюро. За іншими даними екзамен у Намісництві на право ведення будівництва здав 1910 року[3]. 1910 року брав участь у Першій виставці польських архітекторів у Львові. Колекціонер юдаїки. 1925 року увійшов до новоствореного Комітету з опіки над пам'ятками єврейського мистецтва, де займався питаннями архітектури.[4] Від того ж року судовий експерт у справах будівництва. Проживав у Львові на вулиці Богуславського, 9 (тепер Лукіяновича)[5].
- Роботи
- Житлові будинки на вулиці Федорова, 27-29 у Львові (співавтор Артур Шлеєн)[6].
- Ймовірно, є автором остаточного проєкту будинку на нинішній вулиці Вороного, 9 (1906). Первинний проєкт Вінцента Равського молодшого[2].
- Перебудова в орієнтальному стилі синагоги Кортіса на нинішній вулиці Хмельницького, 109. 1911 рік[7].
- Дім Дороти Гамбер на нинішній вулиці Куліша, 31. Збудований у 1911—1912 роках[8].
- Прибуткова кам'яниця на нинішній вулиці Івана Федорова, 27. Проєкт 1912 року, збудована у 1913 році[9].
- Дім на вулиці Бандери, 69. Проєкт 1913 року[10].
- Реконструкція синагоги Темпль у Львові після погрому 1918 року[11]. Прибудова допоміжних приміщень з півночі 1921 року (первинний проєкт Альфреда Каменобродського)[12].
- Реконструкція львівської передміської синагоги у 1919—1920 роках[13].
- Реконструкція синагоги «Золота Роза» у 1914—1921 роках[14].
- Конкурсний проєкт готелю «Краківського» у Львові зі спорудами Товариства взаємного страхування державних службовців на розі нинішньої площі Соборної і вулиці Пекарської, II місце (1911, співавтор Леопольд Карасінський)[15].
- Власна кам'яниця Якуба Райсса на вул. Зарицьких 4, споруджена у 1910 році[16].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Kwartalnik historii żydów. — Warszawa: Żydowski Instytut Historyczny — Instytut Naukowo-Badawczy, 2005. — № 1—4 (213—216). — S. 159.
- ↑ а б Архітектура Львова, 2008, с. 473.
- ↑ Ośmnaste sprawozdanie С. K. Państwowej Szkoły Przemysłowej we Lwowie za rok szkolny 1909/1910. — Lwów, 1910. — S. 38. (пол.)
- ↑ Глембоцька Г. Деятельность еврейских общественных организаций Львова в области сохранения национально-культурного наследия (1910—1930-е годы) // Доля єврейських громад центральної та східної Європи в першій половині XX століття. Матеріали конференції 6—28 серпня 2003 р., Київ. (рос.)
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa ze spisem miejscowości wojew. lwowskiego na rok 1939. — S. 29; Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 173. — ISBN 966-7022-26-9. (пол.)
- ↑ Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 174. — ISBN 5-7745-0358-5.
- ↑ Гельстон Й. Синагоги Львова // Галицька брама. — 1997. — № 10—11 (34—35). — С. 7.
- ↑ Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 509. — ISBN 83-88372-29-7. (пол.)
- ↑ Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Івана Федорова, 27 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
- ↑ Lewicki J. Między tradycją… — S. 472, 475, 480.
- ↑ Бойко О. Синагоги Львова, 2008, с. 151.
- ↑ Kravtsov S. The Progressive Synagogue in Lemberg/Lwów/Lviv: Architecture and Community // Jews and Slavs. — Vol. 23. — Jerusalem—Siedlce, 2013. — P. 209—210. — ISBN 978-83-63307-72-1. (англ.)
- ↑ Бойко О. Синагоги Львова, 2008, с. 74—75.
- ↑ Бойко О. Синагоги Львова, 2008, с. 118—120.
- ↑ Konkurs Towarzystwa wzajemnych ubezpieczeń urzędników prywatnych we Lwowie // Architekt. — 1911. — № 7. — S. 151, 153; Nowy hotel «krakowski» we Lwowie // Gazeta Lwowska. — 18 października 1911. — № 237. — S. 3. (пол.)
- ↑ Ґранкін П. Статті (1996—2007). — С. 134.
Джерела[ред. | ред. код]
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 473. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Богданова Ю. Творчість архітекторів-євреїв у Львові в 20-30 рр. XX століття // Голокост в Україні у регіональному і загальнолюдському вимірі. Матеріали Міжнародної наукової конференції. — Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2005. — С. 151—165. — ISBN 966-553-453-X.
- Бойко О. Синагоги Львова. — Львів : ВНТЛ-Класика, 2008. — 204 с. — ISBN 966-8849-30-2.
