Леопольд I Габсбург
| Леопольд I | |
| Leopold I | |
 |
|
| імператор Священної Римської імперії | |
| Початок правління: | 18 липня 1658 |
|---|---|
| Кінець правління: | 5 травня 1705 |
| Коронація: | 18 липня 1658 |
| Інші титули: | ерцгерцог Австрії Римський король король Чехії король Угорщини |
| Попередник: | Фердинанд III |
| Наступник: | Йосип I |
| Дата народження: | 9 червня 1640 |
| Місце народження: | Відень |
| Дата смерті: | 5 травня 1705 |
| Місце смерті: | Відень |
| Дружина: | Перша дружина: Маргарита Тереза Іспанська Друга дружина: Клавдія Фелісіта Австрійська Третя дружина: Елеонора Нойбурзька |
| Діти: | від першого шлюбу: Фердинанд Венцель, Марія Антонія, Іоганн Леопольд, Марія Анна від другого шлюбу: Анна Марія, Марія Жозефа від третього шлюбу: Йосип I, Марія Єлизавета, Марія Анна, Марія Тереза, Карл VI, Марія Йозефа, Марія Мадлена |
| Династія: | Габсбурги |
| Батько: | Фердинанд III |
| Мати: | Марія Анна Іспанська |
Леопольд I (нім. Leopold I; 9 червня 1640 — 5 травня 1705) — імператор Священної Римської імперії з 18 липня 1658 року, король Угорщини з 27 червня 1655 року (коронований того ж дня), король Чехії з 14 вересня 1656 року (коронований того ж дня), другий син імператора Фердинанда III й Марії Анни Іспанської. За його правління турки безуспішно тримали в облозі Відень. Царювання Леопольда I відзначилось гострим протистоянням з Людовіком XIV за гегемонію в європейській політичній ситуації.
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився 9 червня 1640 року, виховувався спочатку у єзуїтів для прийняття духовного сану, але після смерті старшого брата, Фердинанда (1654), став спадкоємцем австрійських земель і був проголошений королем угорським та чеським. Після смерті батька (1657) Леопольд I, незважаючи на всі інтриги Людовіка XIV, що прагнув домогтись імператорської корони, був обраний німецьким імператором й коронований 18 липня 1658 завдяки особливому сприянню курфюрста Фрідріха-Вільгельма Бранденбурзького.
Він любив та заохочував заняття історією та природничими науками, надавав покровительство музикантам, заснував університети в Інсбруку, Ольмюці й Бреслау; Леопольдівське товариство природознавців зберігає його ім’я. Після смерті ерцгерцога Франца-Сигізмунда Тірольського (1665) Леопольд I надбав графство Тіроль й викупив у Польщі князівства Оппельн та Ратибор, закладені їй Фердинандом III.
[ред.] Участь у війнах
Безпристрасний і кволий Леопольд I був відвертим прихильником миру, але обставини втягнули його до багаторічних війн. Разом з королем польським і курфюрстом бранденбурзьким він брав участь у війні з Карлом Х шведським та його союзником, Георгом Ракоци Семиградським.
Втручання Туреччини до заколотів Седмиграддя (див. Апафі) втягнуло віденський двір у війну з Портою. У 1663 році турки увірвались до Угорщини, але були розбиті генералом Раймундом Монтекукколі у битві під Сентготтхардом (1664). Не скориставшись цією перемогою, імператор Вашварським перемир’ям закріпив за Портою Гроссвардейн і Нейгейзель. Війна невдовзі відновилась; протестантська національна партія підбурила заколот (1678-82), й закликані нею на допомогу турки у 1683 році дійшли до Відню, який тримали в облозі з 14 липня по 12 вересня. Від розгрому Австрію врятувала лише перемога під Каленбергом поблизу Відня (12 вересня 1683 року). Леопольд I перейшов до наступальних дій, що завершились Карловицьким миром. Ще раніше, на прессбурзькому сеймі, йому вдалось закріпити за собою Угорщину.
З його війн з Людовіком XIV перша (1672-79) й друга (1688-97) були невдалими для Австрії. Більш вдалою для неї була третя війна — війна за іспанську спадщину, в якій битва під Гохштедтом була останнім блискучим тріумфом Леопольда I, вимушеного у той самий час боротись із новим повстанням угорців (див. Ференц II Ракоці). Крайня нетерпимість Леопольда I позначилась особливо у жорсткому переслідуванні угорських кальвіністів.
[ред.] Думка дослідників
"За Леопольда… Німеччина пережила відродження імперії, тієї самої імперії, яка після Вестфальського миру, на думку багатьох спостерігачів, <…> стояла на грані розвалу. Багато в чому завдяки Леопольду імперії написано було ще ціле століття значної, а часом й блискучої історії [1].
[ред.] Родина
У 1666 році Леопольд I одружився з іспанською інфантою Маргаритою Терезою (1651—1673), дочкою короля Філіпа IV. З шести дітей вижила тільки одна дочка:
- Фердинанд Венцель (1667—1668)
- Марія Антонія (1669—1692), ерцгерцогиня Австрійська, дружина курфюрста Максиміліана II Емануеля
- Іоганн Леопольд (1670)
- Марія Анна (1672)
У 1673 році Леопольд одружився з Клавдією Феліцітатою, ерцгерцогинею Австрійською (1653—1676). У них народились дві дочки, що померли немовлятами:
У 1676 році він одружився втретє з Елеонорою Нойбурзькою (1655—1720), дочкою Філіпа Вільгельма Нойбурзького, з якою мав десять дітей, з яких вижили семеро:
- Йосип (1678—1711), майбутній імператор Йосип I
- Марія Єлизавета (1680—1741), штатгальтер Австрійських Нідерландів,
- Марія Анна (1683—1754), королева Португалії, замужем за королем Португалії Жуаном V,
- Марія Тереза (1684—1696),
- Карл (1685—1740), майбутній імператор Карл VI,
- Марія Йозефа (1687—1703),
- Марія Мадлена (1689—1743).
[ред.] Примітки
- ↑ Шиндлинг А., Циглер В. Кайзеры: Священная Римская империя, Австрия, Германия. Ростов-на-Дону: «Феникс», 1997. С. 206. (рос.)
[ред.] Література
- Листування Леопольда з патером Марко д’Авіано (Грац, 1878) (італ.)
- Baumstark, «Kaiser Leopold I» (Фрейберг, 1873) (нім.)
- Scheichl, «L. I und die oesterreichische Politik 1667-68» (Лейпциг, 1888) (нім.)
- Erdmansdörffer, «Deutsche Geschichte 1648—1740» (Берлін, 1892-94) (нім.)
- Коваленко Сергій. Іван Богун - український Дон Кіхот. - Київ: Видавництво "Стікс", 2011.
| Попередник: Фердинанд III |
Імператор Священної Римської імперії, Король Угорщини, Король Богемії 1658-1705 |
Наступник: Йосип I |
_-_Emperor%27s_banner_(1410-1806).png){kind=small}
