Лео Бірінськи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лео Бірінськи
Leo Birinski
Фото
Лео Бірінськи (близько 1923 року)
Ім'я при народженні: Лео Готтесманн
Дата народження: 8 червня 1884(1884-06-08)
Місце народження: Лисянка, Україна
Дата смерті: 23 жовтня 1951(1951-10-23) (67 років)
Місце смерті: Нью-Йорк, США
Громадянство: Німеччина Німеччина
Професія: кінорежисер
сценарист
Кар'єра: 1910–1944
Напрямок: експресіонізм

Лео Бірінськи (Бірінськи — творчий псевдонім та ім'я по матері, ім'я по батькові Готтесманн; 1884–1951) — драматург, сценарист і режисер єврейського походження. Родом з України (Черкащина), проживав в Австро-Угорщині, Німеччині, США, писав німецькою і англійською мовами. В Європі в якості драматурга він набув найбільшої популярності в 1910–1917 роках, потім був забутий. У 20-40-х роках 20-го століття він працював головним чином в якості сценариста спочатку в Німеччині, пізніше в США. Точних даних про життя дуже мало. Багато легенд і чуток про себе Бірінськи поширював й сам. Наприклад, неправдиве повідомлення про його самовбивство в 1920 році навіть знайшло свій шлях з газетних некрологів в енциклопедії. Мав декілька варіантів свого імені: Лев Григорович Бірінськи, Лев Геннадійович Бірінськи, Лев Birinskij, Lav Birinski, Birinszki Leó, Лев Birinszkij, Леон Birinski та ін.

Біографія[ред.ред. код]

Лео Бірінськи ймовірно народився в містечку Лисянка (Черкаська область) 8 червня 1884. Іноді він надавав цю інформацію в офіційних документах, і про це існували інші свідчення, хоча це неможливо довести остаточно, тому що місцеві записи в Лисянсьці, пов'язані з народженням не збереглися. Його батько Херш Готтесманн народився в місті Борщів у Східній Галичині й був продавцем, мати Чарна Бірінськи — дочка орендаря з Лисянки. Юнацтво Лео провів у Чернівцях.

На початку 20-го століття (у 1901 чи 1904 році, згідно з різними джерелами,) Лео Бірінськи переїхав до Відня. Він працював у книжковому магазині, повернувся до перекладів і почав писати сам. У Віденський період було створено три трагедії нім. Der Moloch («Молох») і чеською «Raskolnikoff» (за мотивами роману «Злочин і кара» Федора Достоєвського) і його найуспішніша комедія (або трагікомедія, як драматур сам визначав) нім. Narrentanz («Танець безумних»), написана в 1912 році.

У березні 1920 року поширились чутки про самогубство, які викликані тим, що помилково ідентифікували Лео Бірінськи з його молодшим тезкою Леоном Готтесманом. Про це писалось в місцевих газетах та інформацю було включено в деякі сучасні енциклопедії. Насправді, в квітня 1921 Бірінськи залишив Відень і переїхав до Берліна.

У Німеччині, Бірінськи, ймовірно, одружився з єврейською піаністкою Феліцією Ашкенас. Під час свого німецького періоду він бере участь у написанні сценаріїв тринадцяти фільмів, серед них «Tragödie der Liebe» з Марлен Дітріх, «Вар'єте» за участю Евальда Андре Дюпона. Одним із найпопулярніших фільмів цього періоду є фільм Воскові фігури (нім. Das Wachsfigurenkabinett), який відзнято у 1924. У фільмі Берінськи виступає як продюсер та режисер. У вересні 1927 Бірінськи з дружиною ідентифікували себе серед імміграційних офіцерів Нікарагуа. Швидше за все, це була просто помилка.

Фото з роботи над фільмом Das Wachsfigurenkabinett — Лео Бірінськи справа на білому коні (близько 1923 року)

Свою роботу він продовжив в США в якості учасника створення кіносценаріїв (він брав участь у зйомках тринадцяти документальних фільмів). Першою американською роботою Бірінськи, ймовірно, була розповідь «Любов і Диявол». Деякі його картини належать до так званих «основних» фільмів американського періоду, серед яких «Мата Харі» з Греттою Гарбо, «Пісня над піснями», з Марлен Дітріх і «The Gay Desperado». Він знову спробував режисерувати фільм «Флірт» в 1934 році. Робить спроби і в театрі, зокрема радіопостановках на Lux Radio Theater, написавши кілька вистав. На Бродвеї (Нью-Йорк) його п'єса «Ні до чого не прив'язаний» була представлена в січні 1935, в Imperial Theatre — «Настане день» у вересні 1944 року. Крім цих робіт, рукопис п'єси «Святий Диявол» («Распутін») був знайдений серед паперів, залишених Германом Бернштейном (журналіст і письменник, який помер у серпні 1935). Цей спектакль не був, ймовірно, поставлений, а п'єса не опублікована.

Про останні сім років Бірінськи життя також відомо мало. Лео Бірінськи помер 23 жовтня 1951 у лікарні Лінкольна в Бронксі (Нью-Йорк). Зрозуміло, що Лео Бірінськи помер у злиднях, і, ймовірно, зовсім самотній (без будь-яких родичів або спадкоємців). Він був похований на кладовищі для бідних в масовій могилі. У 2009 році були знайдені родичі Лео Бірінськи, що проживали в Ізраїлі та США .

Фільмографія[ред.ред. код]

Сценарист[ред.ред. код]

  • The Lady Has Plans (1942)
  • Full Confession (1939)
  • Мадемуазель лікар (Mademoiselle Docteur) (1937)
  • Відчайдушний хлопець (The Gay Desperado) (1936)
  • Stamboul Quest (1934)
  • Пісня пісень (The Song of Songs) (1933)
  • Мата Харі (1931)
  • Olympia (1930)
  • Love and the Devil (1929)
  • Мата Харі, червона танцівниця (Mata Hari, die rote Tänzerin) (1927)
  • Laster der Menschheit (1927)
  • Der Meister der Welt (1927)
  • Verbotene Liebe (1927)
  • Улюблена (Die Geliebte) (1927)
  • Die Flucht in den Zirkus (1926)
  • Der Prinz und die Tänzerin (1926)
  • Der Bastard (1925)
  • Finale der Liebe (1925)
  • Трагедія любові (Tragödie der Liebe) (1923)[1]

Режисер[ред.ред. код]

  • Flirtation (1934)
  • Воскові фігури (Das Wachsfigurenkabinett) (1924)[1]

Продюсер[ред.ред. код]

Воскові фігури (Das Wachsfigurenkabinett) (1924)[1]

Пам'ять[ред.ред. код]

у 2013 році у видавництві VSD вийшла книга «Leo Birinski» Рональда Кохна[2]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки та джерела[ред.ред. код]