Лепрозорій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лепрозорій на о. Спіналонга, що функціонував до 1957 р.

Лепрозо́рій (від лат. leprosus — прокажений, від дав.-гр. λεπρη — проказа) — спеціалізований лікувально-профілактичний заклад, який займається активним виявленням, ізолюванням та лікуванням хворих лепрою (проказою). Лепрозорій також — організаційно-методичний центр по боротьбі з проказою.

Лепрозорії організують в епідемічних зонах і зазвичай у сільській місцевості. До складу лепрозорію входять стаціонар, амбулаторія та епідемічний відділ. Хворим надаються житлові будинки, вони мають підсобні господарства для занять сільськогосподарськими роботами і різноманітними ремеслами. В залежності від типу і тяжкості захворювання хворі перебувають у лепрозорії від кількох місяців до кількох років. Обслуговуючий персонал зазвичай також проживає на території лепрозорію в зоні, умовно відділеній (наприклад, зеленими насадженнями) від зони проживання хворих.

В деяких країнах (Бразилія, Індія та ін.), через неможливість розміщення всіх хворих у лепрозорії, їх не ізолюють, а лікують амбулаторно.

Під Львовом на грунтах міського шпиталю 1404 заклали лепрозорій, реорганізований згодом у міський інфекційний шпиталь Св. Станіслава.

Посилання[ред.ред. код]

L A. Labourt:Recherches sur l'origine des ladreries, maladreries et léproseries (фр.)