Лепідокрокіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лепідокрокіт
Лепідокрокіт

Лепідокрокіт (рос. лепидокрокит, англ. lepidocrocite, нім. Lepidokrokit m) – слюдка рубінова, мінерал класу гідроксидів, одноосновний оксид заліза шаруватої будови.

Загальний опис[ред.ред. код]

Формула: γ-FeO(OH). Містить (%): Fe2О3 – 89,86 і Н2O – 10,14. Домішки MnO, Al2O3, SiO2, CaO, MgO. Сингонія ромбічна. Кристали пластинчасті, тонколускуваті, волокнисті. Характерні лускаті, пластинчаті, волокнисті, променеподібні і радіально-волокнисті агрегати, часто утворює зональні агрегати, в яких чергується з ґетитом або гідроґетитом. Густина 3,84-4,1. Твердість 4,0-5,5. Колір рубіново-червоний до коричневого, іноді з фіолетовим відтінком. Блиск алмазний. Спайність довершена в одному напрямі. Риса оранжева або цеглясто-червона. Крихкий. Зустрічається в складі бурих залізняків, бокситів, ґрунтів. Продукт вивітрювання у залізорудних мінералах. Пігмент бурої вохри.

Відомий у складі залізних руд гідротермально-осадових родовищ. Збагачується аналогічно лімоніту.

Від грецьк. «лепіс» – луска, пластинка і «крокіс» – нитка, шерсть (J.C.Ullmann, 1813).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]