Леринські острови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леринські острови
Форт Руаяль і селище Сент-Маргеріт
Форт Руаяль і селище Сент-Маргеріт
Географія
Map-Lerins-Marguerite.PNG
Розташування Середземне море
Координати Координати: 43°31′18″ пн. ш. 7°02′43″ сх. д. / 43.5216861° пн. ш. 7.0455417° сх. д. / 43.5216861; 7.0455417
Площа 7,6 км²
Адміністрація
Франція Франція
регіон Прованс — Альпи — Лазурний берег
департамент Альпи Приморські
Найбільше місто селище Сент-Маргеріт

Лери́нські острови (фр. les Îles de Lérins) - група з чотирьох середземноморських островів Французької Рив'єри навпроти Канн. Два найбільших острови цієї групи — острів Сент-Маргеріт (Святої Маргарити) і острів Сент-Онора (Святого Гонората). Менші острови - Сент-Фереоль і Традел’є – незаселені. В адміністративному відношенні острови підпорядковані громаді Канн.

Історія й легенди[ред.ред. код]

Краєвид на Канни з Форту Руаяль
Подвір'я Форту Руаяль

Перші згадки про заселення островів відносяться до часів Римської імперії.

Острів Сент-Онора носить ім'я засновника Леринського монастиря, Святого Гонората Арелатського. Монастир був заснований у 410 р. У ньому жив святий Поркарій і, ймовірно, був убитий під час вторгнення сарацин. У V ст., за переказами, у монастирі вчився святий Патрик, покровитель Ірландії.

Укріплений монастир був побудований між ХІ та XIV ст. Чернеча громада сьогодні живе у монастирі, зведеному в XIX ст.

На острові Сент-Маргеріт у XVII ст. кардиналом Рішельє зведена фортеця Форт Руаяль. Тривалий час використовувалася як державна тюрма. У ній протягом 11 років перебував таємничий в’язень - Людина в залізній масці. Про нього йдеться у книзі Олександра Дюма «Віконт де Бражелон, або Десять років потому».

У 1707 р. Леринські острови були зайняті англійським флотом під командуванням сера Клодслі Шовелля, який блокував військовий порт Тулон, щоб допомогти армії герцога Савойського Віктора Амадея II і його двоюрідного брата Євгена взяти місто. Французький флот затонув.

Під час Французької революції, острови Сент-Маргеріт і Сент-Онора були перейменовані на честь «світських мучеників» Марата і ле Пелет’єра.

Острів Сент-Маргеріт[ред.ред. код]

Між островами Сент-Маргеріт і Сент-Онора

На території Форту Руаяль знаходиться Морський музей (фр. Musée de la Mer). У ньому для огляду відкрита камера, у якій була ув’язнена Людина в залізній масці. Таємничий ув’язнений вважався шляхетної крові, але його особа до сих пір так і не була встановлена. У залах музею виставлена багата колекція підводних археологічних знахідок із загиблих кораблів біля берегів острова, у тому числі римська і сарацинська кераміка.

У фортеці розташований Міжнародний центр вітрильного спорту і підводного плавання.

Острів покритий соснами й евкаліптами. Через нього прокладені кілька стежок виключно для пішохідних прогулянок. Найбільша з них – «Ботанічна стежка».

На заході знаходиться ставок з морськими птахами. Для аквалангістів під водою у берега острова огороджена буйками «підводна стежка».

З материком встановлено регулярне сполучення. У літній час проводяться екскурсії (французькою, англійською та іншими європейськими мовами).

Острів Сент-Онора[ред.ред. код]

Леринське абастство на острові Сент-Онора

Цистерціанські ченці — єдині мешканці меншого, південного Острова Сент-Онора. Монахи жили на острові безперервно з 410 р. з дозволу духовної влади Канн, Мужен і Валлорі. На острові на краю моря знаходяться руїни монастиря ХІ ст. Середньовічні рештки залишилися також у церкві, яка є відкритою для огляду. Порядок денний ченців складається з молитви і праці. Монахи виробляють червоне і біле вино, мед, лавандову олію і «Lérina», лікер на травах. До острова з Канн можна дістатися на катері, що відходить від пірса Едуарда.

Джерела[ред.ред. код]