Лесбійство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лесбійська пара в інтимній обстановці

Лесбі́йство — жіноча гомосексуальність. Гомосексуальних жінок називають лесбі́йками. Термін походить від назви грецького острова Лесбос, де народилася і жила давньогрецька поетеса Сапфо, чиї вірші пізніше нерідко сприймали як оспівування одностатевого кохання між жінками. Однак деякі стародавні джерела згадують і про зв'язки Сапфо з чоловіками. Максим Тірський писав, що взаємини між Сапфо та ученицями її школи були платонічними. Існують відомості про лесбійські стосунки в древній Спарті. Плутарх в описі Спарти повідомляв, що «вони надають таке велике значення любові, що дівчата стають еротичними партнерами жінок з благородних сімей»[1]. У поезії та літературі древнього Китаю також є згадки про лесбійські взаємовідносини жінок, хоча в описах відсутні подробиці, які трапляються в текстах про чоловічу гомосексуальність. На підставі дослідження еротичних поем, якими обмінювалися японські жінки Періоду Хейан антрополог Ліза Далбі (англ. Liza Dalby) зробила висновок, що лесбійські взаємини були звичайні та соціально прийнятні в цій культурі. Існують літературні джерела, які згадують про сексуальні стосунки між одалісками гаремів, хоча іноді за це належало покарання. Термін «лесбійка» так само неоднозначний, як і сам термін «гомосексуальність»: в одному контексті він може позначати жінку з гомосексуальної орієнтацією, в іншому контексті — жінку з гомосексуальною ідентичністю, а в третьому — жінку, що практикує виключно гомосексуальну поведінку.

Культура[ред.ред. код]

Нашивка у вигляді чорного трикутника. Використовувалася у нацистських концтаборах для позначення особистостей, які вважалися асоціальними, куди зараховувалися лесбійки, проститутки та жінки, не бажали мати дітей

До зміни під впливом сексології наприкінці дев'ятнадцятого століття жіноча гомосексуальність залишалася практично непоміченою порівняно з чоловічою гомосексуальністю, яка заборонялася законом і через це була предметом обговорення в пресі. Незважаючи на це, після опублікування робіт сексологами Карлом Генріхом Ульріхсом, Ріхардом фон Крафт-Ебінгом, Хевлоком Еллісом, Едуардом Карпентером та Магнусом Хіршфельдом, концепція жіночої гомосексуальності стала більш відомою.

Тільки-но жіноча гомосексуальність стала предметом обговорення, вона була описана в якості захворювання. У «Трьох статтях про теорію сексуальності» Зигмунд Фрейд називав жіночу гомосексуальність «інверсією», її суб'єктів «інвертами» та характеризував жінок-інвертів як таких, що мають чоловічі характеристики. Фрейд скористався ідеєю про «третє поле», запропонованою Магнусом Хіршфельдом та іншими. Фрейд визнав, що в своїй практиці не зустрічався з такими «ненормальними» пацієнтками, але проте він вважав, що така поведінка викликана психологічними, а не біологічними причинами.

Поєднання сексології та психоаналізу дуже вплинуло на загальний настрій лесбійської культури. Яскравим прикладом цього є опублікований 1928 року роман Редкліфф Холл «Колодязь самотності», в якому згадані ці сексологи та термін «інверт». Пізніше цей термін вийшов із загального вживання. Фрейдистська інтерпретація лесбійської поведінки останнім часом заперечується більшістю психіатрів та вчених.

«І визволи нас від чоловічого, так і бути» (автор Martin van Maële, 1905)

У двадцятому столітті лесбійки, зокрема, Гертруда Стайн та Барбара Хаммер, були помітними діячами в авангардистському русі США, а Леонтина Саган в німецькому передвоєнному кіно. Книга віршів у прозі «Пісні Білітіс» П'єра Луї зробила вплив на відображення лесбійства в культурі з 1890х. Перша культурна та громадська організація лесбійок в Сполучених Штатах Америки називалася «Доньки Білітіс».

Лесбійство в СРСР[ред.ред. код]

Існування любові між жінками в СРСР публічно не обговорювалося.
У СРСР лесбійство вважалося психічним захворюванням, яке спочатку (у 20-і роки) не призводило до примусової госпіталізації і психіатричного лікування, проте пізніше лесбійок стали «лікувати». Їхнє лікування було схоже на жорстокі тортури, оскільки застосовувався цілий спектр різних засобів, що руйнують особистість. Звільнившись з місць «лікування» жінка не просто втрачала здоров'я, але і взагалі яку б то не було надію на облаштування свого покаліченого життя. Наукові установи проводили дослідження лесбійок з чіткою кінцевою метою — довести їх ненормальність. Адже в СРСР лесбійок не могло бути, оскільки «здоровий базис» формував «здорове» суспільство без відхилень від «соціалістичного» стандарту. Лише в період перебудови в пресі з'явилися уривчасті повідомлення про лесбійок. Їхнє становище було не краще становища чоловіків-геїв, яких за гомосексуальні стосунки відправляли у в'язницю. І хоча лесбійські стосунки не регламентувалися карним кодексом, а партнерські стосунки між жінками розцінювалися як дружба і викликали порівняно менше пліток, в той же час, молодій жінці, що усвідомлювала свою психосексуальну відмінність, знайти подругу було складніше, ніж чоловікові-геєві знайти собі друга. Публічне відношення до лесбійок мало відрізнялося від відношення до чоловіків-геїв: лесбійок висміювали, переслідували, виключали з університетів, звільняли з роботи, застосовували до них примусове психіатричне лікування, позбавляли права опіки над дитиною[2].

Критика використання терміна[ред.ред. код]

Частина жителів знаменитого острова Лесбос вважає практику використання термінів, похідних від назви острова, для позначення гомосексуальних відносин образливою для жителів острова. Вони наполягають на тому, що слова «лесбійка», «лесбійський» та інші похідні від назви острова — географічні терміни, і вживання їх для визначення гомосексуальних жінок — це образа для населення Лесбосу.[3]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Bryn Mawr Classical Review 1999.05.01
  2. Kon I. Coming out into Chaos in: Kon I. (ed.) The Sexual Revolution in Russia: From the Age of the Czars to Today, New York: Free Press, 1995, р. 251.
  3. Court rules lesbian are not just from Lesbos reuters.com (англ.)

Література[ред.ред. код]

  • Gilbert H. Herdt. Same Sex, Different Cultures: Gays and Lesbians Across Cultures. Westview Press Inc (1998). ISBN 978-0-8133-3164-5

Посилання[ред.ред. код]

ЛГБТ-сім'ї в Україні