Лесь Подерв'янський
| Редагування цієї статті незареєстрованими чи непідтвердженими користувачами є забороненим на даний момент. Дивіться правила захисту сторінок та журнал захисту для детальнішої інформації. Якщо ви не можете редагувати цю статтю і бажаєте внести зміни, то ви можете зробити запит на редагування, обговорити зміни на сторінці обговорення, зробити запит на зняття захисту, ввійти в систему або зареєструватися. |
| Увага! Ненормативна лексика! Зміст цієї статті або розділу може здаватися деяким читачам непристойним або образливим. |
| Лесь Подерв’янський | |
Лесь Подерв’янський на фестивалі «День Незалежності з Махном» у Гуляйполі. 24 серпня 2006 |
|
| Ім'я при народженні | Олександр Сергійович Подерв’янський |
|---|---|
| Дата народження | 3 листопада 1952 (60 років) |
| Місце народження | |
| Національність | українець |
| Громадянство | |
| Жанр | живопис, література |
| Навчання | Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури (Київ) |
| Напрямок | Фігуративний символізм, пейзажі |
| Премії |
Член Союзу Художників України |
Олекса́ндр Сергі́йович Подерв’я́нський (творчий псевдонім Лесь Подерв’я́нський[1]; * 3 листопада 1952, Київ) — український художник, автор сатиричних п’єс.
Почав писати перші п’єси наприкінці 1970-х рр. і зараз має їх понад 50. Участь у виставках бере з 1976. Картини зберігаються в Національному художньому музеї та багатьох приватних колекціях України, Росії, Німеччини, США, Швеції.
Зміст |
Біографія
У 1976 році закінчив Київський художній інститут (спеціальність: станковий і монументальний живопис, графіка, театральний живопис)[2].
1977 — служба в армії. Там почав писати історії з вигаданими героями й істотами в листах до товаришів.
Член Спілки художників України з 1980 року.
Мешкає на Бесарабці (раніше на Липках). Одружений втретє офіційно, дружина Марія Ганженко займається написанням сценаріїв.
Дід і батько Леся також були художниками.
Мистецька творчість
Найвідоміші виставки (персональні та групові)
- 2000 «Art Expo-2000». Нью-Йорк
- 1999 Посольство України в Канаді. Оттава, Канада
- 1999 «Lazarro Signature Gallery». Stoughton, Вісконсін, США
- 1998 Галерея «Доміно». Гетеборг, Швеція
- 1997 Велика виставка Університету штату Вісконсін. Платвіл, Вісконсін, США
- 1995 Національний музей російського мистецтва, Київ, Україна
- 1995 Виставка сучасного мистецтва. Міська художня галерея, Київ, Україна
- 1995 Mercury Globe Ukraine. Мистецький центр «Славутич», Київ, Україна
- 1994 Київський мистецький ярмарок. Український дім, Київ, Україна
- 1993 «Україна — Америка '93». Палац спорту, Київ, Україна
- 1993 «Галерея чотирьох». Художній музей, Севастополь, Україна
- 1992 Галерея «Веста». Національний музей російського мистецтва, Київ, Україна
- 1991 «Єдність». Державний музей українського образотворчого мистецтва, Київ, Україна
- 1991 Галерея «Glasnost». Нюрнберг, ФРН
- 1990 «Сучасне українське мистецтво». Культурний центр Марсвінскгольму, Істад, Швеція
- 1990 Галерея «Raissa». Культурний центр Ерфурту, НДР
- 1989 «Метаморфози». Державний музей історії УРСР, Київ, Україна
- 1985 «Образотворче мистецтво України». Манеж, Москва, Росія
- 1983 Всесоюзна художня виставка. Центральний будинок художника, Москва, Росія
- 1981 Всесоюзна молодіжна художня виставка. Центральний виставковий зал, Ташкент, Узбекистан
- 1980 Всесоюзна молодіжна художня виставка. Манеж, Москва, Росія
Найвідоміші роботи у сценографії та нагороди за них
- 1993 Леся Українка. «Оргія» (Театр на Липках, Київ)
- 1993 «Київська пектораль» — нагорода за за сценографію вистави «Оргія» (Київ)
- 1994 «Постріл в осінньому саду» (за А.Чеховим, Експериментальний театр, режисер В.Більченко, Київ)
- 1995 «Kintakt-95» — нагорода Міжнародного театрального фестивалю за сценографію вистави «Постріл в осінньому саду» (Торунь, Польща)
- 1995 «Київська пектораль» — нагорода за найкращу виставу року, «Постріл в осінньому саду» (Київ)
Картини зберігаються у таких колекціях
- Національний художній музей України; Київ, Україна
- Національний музей російського мистецтва, Київ, Україна
- Український фонд культури; Київ, Україна
- Міністерство культури і туризму України; Київ, Україна
- Національна спілка художників України; Київ, Україна
- Mercury Globe Ukraine; Київ, Україна
- Художній музей; Воронеж, Росія
- Міністерство культури Російської Федерації; Москва, Росія
- Спілка художників Росії; Москва, Росія
- Галерея «Glasnost»; Нюрнберг, ФРН
- Галерея «Raissa»; Ерфурт, ФРН
- Університет штату Вісконсін; Платвіл, США
- Галерея «Доміно»; Гетеборг, Швеція
- Приватні колекції в Україні, Росії, Німеччині, Швеції, Великій Британії, Ізраілі та США («Воїн, смерть i диявол» придбав Вуді Аллен у 2000 році в Нью-Йорку).
Літературна творчість
П’єси написані суржиком із широким використанням нецензурної лексики. Подерв’янський колоритно змальовує проблеми сучасного суспільства: радянські реалії («Цікаві досліди», «Утопія», «Дохуя масла»), життя богеми («Піздєц», «Місце встрєчі ізменіть ніззя, блядь!», «Сноби», «Нірвана…»), міжнаціональні конфлікти («Кацапи», «Гамлєт, або Феномен дацького кацапізму»…), абсурдність життя («Рух життя або Динамо», «Іржик») та ін.
Популярність
Спочатку твори Подерв’янського були відомі лише вузькому колу друзів Леся, яким він їх іноді читав. Точна історія невідома, але імовірно хтось з друзів вирішив ці твори записувати на касети і таким чином вони широко розповсюдились по Україні вже наприкінці 80-х. Записи п’єс Леся конвертували у формат MP3, після чого вони розповсюдились по інтернету. Пізніше п’єси почали видавати у вигляді книжок[3].
Театральні постановки
16 квітня 2011 року епічна трагедія «Павлік Морозов», написана 1993 року, була поставлена на сцені київського кінотеатру «Кінопанорама»[4][5]. Режисер-постановник — Андрій Крітенко (Штутгарт, Німеччина)[6].
З 16 по 20 квітня 2012 у київському «Кристал-холі» відбулись прем’єрні покази вистави «Сни Васіліси Єгоровни»[7][8]. Вистава складається з семи п’єс Подерв’янського: «Васіліса Єгоровна і мужичкі», «П’ять хвилин на роздуми», «Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, б…», «Діана», «Нірвана, або Альзо шпрех Заратустра», «Остановісь, мгновєніє, ти прекрасно» та «Король Літр». Режисер-постановник — Андрій Крітенко.
П'єси
- Блєск і ніщета підарасів
- Бур’ян
- Васіліса Єгоровна та мужичкі
- Восточна мозаїка
- Гамлєт, або Феномен датського кацапізму
- Герой нашого часу
- Данко
- День колгоспника
- Діана
- Дохуя масла
- Жан Маре та його друзі
- Йоги
- Йоко і самураї
- Іржик
- Казка про Рєпку, або Хулі не ясно?
- Кам’яний довбойоб
- Кацапи
- Кривенька качечка. Телестценарій
- Король Літр
- Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!
- Множення в умі, або Плинність часу
- Нірвана, або Альзо Шпрех Заратустра
- Остановісь, мгновєньє, ти прєкрасно!
- П’ять хвилин на роздуми
- Павлік Морозов. Епічна трагедія[9]
- Пацавата історія
- Піздєц
- Рух життя, або Динамо
- Свобода
- Сказ
- Сноби
- Тріасовий період, або Пригоди хтивих павіанів Борі і Жори
- Утопія
- Хвороба Івасика
- Хуйня
- Цікаві досліди
Оповідання та статті
- Блуждающие звёзды
- Буратино
- Знамёна самураев (17.11.2005)
- Жопы филинов как техника получения свободы
- Вулкан, Венера, Вакх
- Медведь, мать-старушка и кленовый лист
- «Подя, заходь, бо проп’ю гроші. Федір»
- «Потерянний край, ілі Зов мічти»
Бібліографія
- Герой нашого часу: П'єси. — Львів: Кальварія, 2000 (2-ге вид. — 2001). — 165 с. — ISBN 966-70-9266-6. — ISBN 978-966-70-9266-5.
- Павлік Морозов / Худож.-ілюстратор Д. В. Скляр. — Харків: Фоліо, 2005. — 128 с. — (Сафарі). — ISBN 966-03-3211-4.
- Гамлєт. — Харків: Фоліо, 2006. — 128 с. — ISBN 978-966-03-5334-3.
- Герой нашого часу. — Харків: Фоліо, 2006. — 384 с.
- Король Літр. — Харків: Фоліо, 2006. — 128 с. — ISBN 966-03-3321-8.
- Множення в умі, або Плинність часу: Збірка / Худож.-оформлювач С. І. Правдюк. — Харків: Фоліо, 2007. — 528 с. — (Сафарі). — ISBN 978-966-03-3805-0. — Тираж 3000 прим.
- Герой нашого часу / Худ. Анастасія Подерев’янська. — Харків: Фоліо, 2010. — 64 с. — ISBN 978-966-03-5355-8.
- Король Літр / Худ. Анастасія Подерев’янська. — Харків: Фоліо, 2010. — 64 с. — ISBN 978-966-03-5337-4.
- Множення в умі, або Плинність часу / Худ. Анастасія Подерев’янська. — Харків: Фоліо, 2010. — 64 с. — ISBN 978-966-03-5336-7.
- Павлік Морозов / Худ. Анастасія Подерев’янська. — Харків: Фоліо, 2010. — 64 с. — ISBN 978-966-03-5334-3.
- Рух життя, або Динамо / Худ. Анастасія Подерев’янська. — Харків: Фоліо, 2010. — 64 с. — ISBN 978-966-03-5335-0.
Сімейне життя
- Батько: Подерв'янський Сергій Павлович
- Мати: Міляєва Людмила Семенівна
- Дочка: Анастасія
- Онук: Тимур
- 1-ша дружина Світлана Лопухова (художник-живописець)
- 2-га дружина: Марія Скирда (1987–2002)[10]
- 3-тя дружина: Марія Ганженко (2002 — дотепер)
Цікаві факти
- Музичні уподобання — The Doors, The Rolling Stones.
- Знайомі Леся звуть його «Подя».
- Лесь високий на зріст. Займається східними бойовими мистецтвами[11].
Примітки
- ↑ Часто можна побачити помилкове написання прізвища «Подерев’янський», «Піддеревлянський», «Подеревлянський» тощо.
- ↑ Лесь Подерв’янський. Біографія // Новинар
- ↑ Книжки Леся в онлайн-книгарні «Є»
- ↑ Арсен Цимбалюк. Подерв’янський підкорив велику сцену Павліком Морозовим // УНІАН, 17.04.2011
- ↑ Эпос и Танатос: «Павлик Морозов» Леся Подервянского наконец-то вышел на сцену // Коммерсантъ-Украина, № 64, 19.04.2011
- ↑ Прем’єра «Павлік Морозов» Леся Подрев’янського // Teatre, театральный портал, 24.03.2011
- ↑ Надія Яремчук. «Сни Васіліси Єгоровни»: сім п’єс — один біс // «Тиждень», 20.04.2012
- ↑ Сергей Васильев. Благим матом // «Ъ.Украина», 18.04.2012
- ↑ Лесь Белей. Павлік Гламуров // Український тиждень
- ↑ «Ініціатором розлучення була я» // Газета по-українськи, № 292, 23.01.2007
- ↑ Лесь Подерев’янський: самурай і расп…яй // Український Тиждень, № 9, 28.12.2007
Посилання
| Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Лесь Подерв'янський |
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Лесь Подерв'янський |
- Живопис Леся Подерв’янського
- Неофіційна сторінка Леся Подерв’янського
- Сайт спектаклю «Павлік Морозов»
- Спільнота Леся Подерв’янського в ЖЖ
- Спільнота Леся Подерв’янського Вконтакті
- «Сайт шанувальників творчості Леся Подерв’янського, пива, жінок, природи та іскуства» — спільнота, що змандрувала з http://www.doslidy.kiev.ua
- gamlet.org Зібрання робіт Леся Подерв’янського
- «Не треба бути натовпом» (інтерв’ю Андрію Охрімовичу, 9.01.2006)
- Інтерв’ю з Лесем Подерв’янським, його дружиною Марією та Миколою Вереснем // Публічні люди, № 1-2, 2008
- Лесь Подерев’янський // Український тиждень
- Обсценні Евріпіди. (інтерв’ю) // Український тиждень
- «Владу не могли втримати й не такі фраєра, як Янукович, а й люди з більшим IQ» (інтерв’ю) // Країна, № 87, 7.09.2011
