Летаргічний енцефаліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Летаргічний енцефаліт
Encephalitis lethargica

МКХ-10 A85.8

Епідемі́чний летаргі́чний енцефалі́т Економо (Encephalitis lethargica; інакше — епідемічний енцефаліт тип А, іноді називається також сонною хворобою — не потрібно плутати з захворюванням сонна хвороба) — атиповий вид енцефаліту.

Захворювання детально описане віденським невропатологом Константином фон Економо (Constantin von Economo, 1876—1931) у 1916 році на честь якого і назване.

У 19181928 pp. епідемія летаргічного енцефаліту охопила майже всі країни світу, залишаючи дуже багато хворих у хронічній стадії з ознаками паркінсонізму.

Етіологія і патоморфологія[ред.ред. код]

Вірус летаргічного енцефаліту досі не ідентифікований, проте вважають збудником нейротропний вірус, що передається повітряно-краплинним шляхом. Епідемічний енцефаліт спостерігається головним чином взимку і пізно восени.

Інкубаційний період триває від 1 до 14 діб і більше.

У базальних ядрах і ядрах мозкового стовбура, виявляються виражені запальні зміни ексудативно-проліферативного характеру, які змінюються незворотними дистрофічними процесами в чорній речовині і блідій кулі.

Клініка[ред.ред. код]

Клінічно в перебігу епідемічного енцефаліту виділяють гостру і хронічну стадії, які розділяються проміжком часу від декількох місяців до 5-10 років.

Гостра стадія характеризується загальноінфекційною симптоматикою та розвитком окуло-летаргічного синдрому, що включає патогномонічні порушення сну — хворі сплять цілодобово, їх легко розбудити, проте вони зразу ж засинають і причому за будь-яких умов: сидячи, стоячи, з ложкою в руці, зі шматком їжі в роті, напівслові, а також окорухові порушення — двоїння, птоз, недостатність конвергенції, паралічі погляду та зіничні розлади (зворотний с. Аргайлла Робертсона: відсутність або зниження реакції зіниць на акомодацію і конвергенцію при наявності живої реакції на світло).

Часто спостерігаються вегетативні розлади: підвищене або помітно знижене потовиділення, гіперсалівація, гіперпродукція сальних залоз (сальність обличчя), тахікардія.

Психічні розлади найчастіше мають характер легкого збудження, яке супроводжується сплутаністю свідомості, маренням.

Основним клінічним проявом хронічної стадії епідемічного енцефаліту є синдром паркінсонізму. Для даного синдрому характерні: порушення рухової активності (збіднення і уповільненість рухів, амімія, монотонна, невиразна мова, про-, латеро- і ретропульсії, ахейрокінез та ін.); підвищення м'язового тонусу за пластичним типом (екстрапірамідна ригідність, «феномен зубчастого колеса»); психічні порушення (уповільнюються психічні процеси, акайрія); дрібнорозмашистий тремор в руках (за типом «рахунку монет»); вегетативні порушення (гіперсалівація, масна шкіра, гіпергідроз).

Поряд з синдромом паркінсонізму можуть розвиватися ендокринні розлади.

Лікування і профілактика[ред.ред. код]

Етіологічного лікування немає. Використовують патогенетичне та симптоматичне лікування.

Оскільки захворювання передається повітряно-краплинним шляхом, необхідні своєчасна ізоляція і лікування хворого в умовах інфекційного відділення. Приміщення, де він перебував, а також одяг підлягають дезінфекції.


захворювання Це незавершена стаття про хворобу, захворювання або розлад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.