Летичівський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Летичівський замок
Летичівський замок рисунок Наполеона Орди
Летичівський замок рисунок Наполеона Орди
Країна: Україна Україна
Місце розташування: смт Летичів
Перша згадка: 1362
Початок будівництва: В 1579 р. починає зводитися кам'яний замок
Стан: руїни

Летичівський замок — замок в Летичеві селищі міського типу в Україні, центр Летичівського району на сході Хмельницької області.

Історія замку[ред.ред. код]

В польських джерелах повідомляється, що в 1362 році литовці будують в Летичеві замок. Як виглядала та первісна твердиня, невідомо, але можна здогадатися: навряд чи місцевий форпост сильно відрізнявся від інших подільських замків тих часів - дерев’яні стіни, земляний вал і глибокий рів, що наповнювався водою з річки. Типовий проект Середньовіччя[1].

1466 - король Польщі Казімеж IV Яґеллончик надає Летичеву магдебурзьке право.[2]

1579 р. - староста кам’янецький Ян Потоцький, за урядовим наказом, починає перебудову дерев‘яно-земляного замку на кам‘яний. Чи точна ця дата — зараз важко сказати (в коментарях до відомої серії гравюр білорусько-польського художника XIX століття Наполеона Орди названа інша дата побудови фортеці: 1598 рік). Можливо, замок почали будувати в 1579-му, а закінчили лише за 19 років. Адже посол короля Рудольфа ІІ Еріх Лясота, який добирався 1594 року до Києва, записав в своєму щоденнику, що в Летичеві на річці Вовк бачив замок Потоцького[1].

До наших днів збереглися замкові стіни по всьому периметру та одна башта, залишки якої можна спостерігати прямуючи трасою Вінниця - Хмельницький. Велике прямокутне подвір‘я оточували високі кам‘яні стіни з амбразурами, чотирма круглими по кутах та чотирикутною в‘їздною вежами. З боку міста замок захищав земляний вал з частоколом. Між стінами замку та валом проходив глибокий рів з водою. Саме такою фортеця зображена на першому своєму „портреті” — мапі французького військового інженера Гійома де Боплана. Форпост оточений двома ставками з греблею та ще одною греблею на Бузі. Потужний оборонний вузол!

1606 - кам’янецький єпископ Павел Волуцький будує на території замку домініканський монастир на місці попередника — дерев’яного костелу, який згадувався з середини XVI столітя (закінчили 1638р). В костелі розміщують орган, що згадується в 1637 році. 1720 р. - збудовано дзвіницю костелу.

Місто в 1601 році отримало статус повітового центру, а отже, було немалим. За Хмельниччини летичівські околиці відносилися до території, яку спочатку контролював козацький гетьман, після підписання перемир’я (лютий 1649 р.) - Польща. 1672 р. - край займають турки. Переходячи з рук в руки, поступомов місто занепадає.

„Кур’єр Польський” за 1737 рік згадує про загони гайдамак. 1750 р. - повстанці захопили місто, яке на той час встало з колін руїни, виросло та збагатилось. За свідченнями Баал Шем Това, десь в той же рік в місті починають оселятися перші євреї. 1765 р. - Летичів згадується як процвітаюче місто. 1780 рр. - жило близько 800 євреїв.

В внаслідок другого поділу Речі Посполитої 1793 року Летичів було приєднано до Російської імперії. Російський цар Микола I наказав закрити монастир як неправославний.

XIX-XX століття[ред.ред. код]

Летичівський замок у 1917 році
Пам'ятник Кармалюку в Летичеві

1830-і: місто - один із центрів повстання, очолюваного Устимом Кармалюком. Кармелюк похований в Летичеві, біля вежі в 1974 р. звели 5-ти метровий пам'ятник Кармалюкові.

В ті часи єврейське населення значно зросло - В 1897 році тут жило біля 4100 євреїв (60% від усього населення). Час від часу в місті прокочувалися єврейські погроми, зокрема, в 1882 р., під час більшовицької революції 1917 року і громадянської війни.

17 липня 1941 року Летичів окупований німецькими військами. Вони влаштували єврейське гетто а у замку концтабір де тримали євреїв міста та інших полонених. У кінці 1942 року біля передмістя Залетичівки було вбито біля 7200 мешканців гетто. 23 березня 1944 року визволено військами Другого Українського фронту радянської армії. Біля вежі на мурах висить меморіальна дошка на честь загиблих в таборі радянським воїнам. За радянських часів пропонувалося знести залишки вежі, але, нащастя, дана ідея не була реалізована.

Дивіться також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]