Лехитські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Розповсюдженість слов'янських мов

Лехитські мови — секція західнослов'янських мов, яка включає три живі мови в Центральній Європі, головно в Польщі, а історично також у Брандербурдзі, Мекленбурзі та Західній Померанії, тобто на північному сході Німеччини. Лехитські мови існували на території, де мешкали лехіцькі племена.

До лехитських мов належать:

Рисами лехитських мов є:

  • Мутація праслов'янских ě, e, ę перед альвеолярними приголосними (звук, під час вимовляння якого язик торкається піднебіння біля альвеол) в a, o, ą, ǫ.
  • Перехід праслов'янських dj, , gi у dz [ʒ], dze [ʒe], dzy [ʒj].
  • Відсутність переходу gh.
  • Наявність носових голосних.
  • так зване четверте пом'якшення задньопіднебінних звуків у польській та кашубській.

Термін лехитський походить від старої назви *lěchy для лехитських народів (на відміну від *čěchy, яке стосується чехів).

Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.