Лехитські мови
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лехитські мови — секція західнослов’янських мов, яка включає три живі мови в Центральній Європі, головно в Польщі, а історично також у Брандербурдзі, Мекленбурзі та Західній Померанії, тобто на північному сході Німеччини.
До лехитських мов належать:
- Польська - (ISO 639-1 код: pl, ISO 639-2 код: pol)
- Померанська †
- Кашубська - (ISO 639-2 код: csb)
- Словінська †
- Сілезька (ISO 639-3 код: szl)
- Полабська † - (SIL код: pox)
Рисами лехитських мов є:
- Мутація праслов’янских ě, e, ę перед альвеолярними приголосними (звук, під час вимовляння якого язик торкається піднебіння біля альвеол) в a, o, ą, ǫ.
- Перехід праслов’янських dj, gě, gi у dz [ʒ], dze [ʒe], dzy [ʒj].
- Відсутність переходу g → h.
- Наявність носових голосних.
- так зване четверте пом’якшення задньопіднебінних звуків у польській та кашубській.
Термін лехитський походить від старої назви *lěchy для лехитських народів (на відміну від *čěchy, яке стосується чехів).
Слов’янскі народи, які розмовляють цими мовами, відомі як лехити.
- Використано матеріали зі статті в англійській Вікіпедії.
|
|||||||||||||||||
| Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |