Лещинські

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
POL COA Wieniawa.svg

Лещи́нські (пол. Wieniawa)  — великопольский шляхетський рід гербу Венява .

Персоналії[ред.ред. код]

  • Рафал Лещинський — кастелян сьремський, дружина — Барбара Вольська з Підгаєць
    • Анджей Лєщинський
      • Рафал Лещинський — брест-куявський, був одним з ватажків протестантської шляхти на сеймах часу Сигізмунда ІІ Августа.
        • Рафал Лєщинський — воєвода белзький, за Сигізмунда III займав одне з чільних місць серед кальвіністської шляхти, але перед смертю (пом. у 1636 р.) перейшов на католицизм.
          • Анджей Лєщинський — син Рафала, дідич Старого та Нового Чорторийськів, 2-х новозаснованих міст на Волині: Рафалова над річкою Боровою, Любахова — над Стирем, опікувався кальвінськими зборами в Романові, Берестечку.[1]
          • Богуслав Лєщинський — староста самбірський, остерський
            • Рафал — великий коронний підскарбій (скарбник), був послом у Туреччині і залишив рукопис: «Dyaryjusz poselstwa do Turcyi, w roku 1699 odbytego», що зберігається в спб. публічній бібліотеці. Написав історичну поему «Chocim», розум. † в 1703.
              • Станіслав (1677–1766) — воєвода познанський, в 1704 році на вимогу шведського короля Карла XII був обраний конфедерацією Великопольській шляхти королем польським на місце оголошеного позбавленим влади Августа II. У 1706 р., за Альтранштедтським договором з Карлом XII, Август ІІ визнав С. Лещинського королем, але після Полтавської битви оголосив цей договір недійсним. Позбавлений шведської підтримки, С. Лещинський відмовився від корони і відправився до Франції, де з його дочкою Марією одружився Людовик XV.

По смерті Августа II у 1733 р. Потоцькі висунули в Польщі кандидатуру Лещинського, яку обіцяла підтримувати і Франція. Росія і Австрія рішуче виступили проти цієї кандидатури, пропонуючи в королі сина Августа II, курфюрста саксонського (див. Варшавська конвенція). Коли, незважаючи на протидію цих держав, більшість сейму вибрало Лещинського, російські війська під начальством Лассі вступили до Польщі і примусили Лещинського з його прихильниками замкнутися в Данцігу. Змінивши Лассі, Мініх змусив це місто до здачі; Лещинський утік за кордон і поселився в Лотарингії, де жив (в Нансі) оточений освіченими французами і польською молоддю. Тут він заснував школу для польського юнацтва.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Halina Kowalska. Leszczyński Andrzej h. Wieniawa (ok. 1606–1651) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972.— Tom XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 103–104. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Leszczyński h. Wieniawa / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972.— Tom XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 101–155. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]