Лисиця острівна

Лисиця острівна (лат. Urocyon littoralis) — вид роду сіра лисиця, що мешкає на Канальних островах поблизу Каліфорнії.

Тіло довжиною 48-50 см, висота плечей 12-15 см, хвіст 11-29 см, вага від 1,3 до 2,8 кг. Самець завжди більший за самку. Вид за розмірами значно менший за своїх родичів на материку, будучи одним із прикладів острівної карликовості.

Нащадок континентальної сірої лисиці, острівна лисиця еволюціонувала в унікальний вид за 10 000 років, зберігаючи характерні ознаки свого предка, але в процесі еволюції, її розмір зменшився і в наш час^[Коли?] становить лише дві третини розміру предка.

Цілісний вид острівної лисиці складають шість різних підвидів, по одному на кожному з шести островів, на яких вони мешкають. Лисиці з окремих островів все ще здатні до міжпородного схрещування, але є ряд чітких фізичних і генетичних відмінностей, яких достатньо, щоб була визнана їх підвидові самостійність. Наприклад, середня кількість хвостових хребців відрізняється значно від острова до острова. Всі підвиди названі на честь їх острова, з якого вони походять.

Підвиди острівної лисиці:

• Urocyon littoralis littoralis — лисиця острова Сан Мігель
• Urocyon littoralis santarosae — лисиця острова Санта Роза
• Urocyon littoralis santacruzae — лисиця острова Санта Круз
• Urocyon littoralis dickeyi — лисиця острова Сан Ніколас
• Urocyon littoralis catalinae — лисиця острова Санта Каталіна
• Urocyon littoralis clementae — лисиця острова Сан Клементе

Основа їх раціону — це, перш за все всілякі плоди і ягоди (у тому числі: мучниця дубильна, лобода, колюча груша та інші), але включає також дрібних ссавців, птахів, рептилій, сухопутних равликів, яйця і всіляких комах, а також їстівні залишки з людського сміття.

Беркут є основним ворогом у природі і головною причиною смертності цього виду. Завдяки їх ізольованому існуванню, острівні лисиці не мають ніякого природного імунітету до збудників та хвороб, принесених з материка, і особливо чутливі до тих, які переносяться місцевими псами. Значна кількість лисиць гине і під колесами автомобілів на островах Санта Каталіна, Сан Клемент і Сан Ніколас. Загальна чисельність острівної лисиці упасла з 6 000 індивідуумів в 1994 р., до менше ніж 1 500 в 2002.

Посилання

• Urocyon littoralis — Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed) [1]
• Зооклуб (рос.)