Лисиця тибетська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лисиця тибетська
малюнок тибетської лисиці з монографії про псових 1890 року
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Псові (Canidae)
Триба: Лисиці (Vulpini)
Рід: Лисиця (Vulpes)
Вид:
Лисиця тибетська (V. ferrilata)
Біноміальна назва
Vulpes ferrilata

Лисиця тибетська або лисиця Ва (Vulpes ferrilata) — ендемічний вид лисиць, ареал якого є Тибетське нагір'я в Непалі, Китаї та Індії, до висоти близько 5300 м.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Тибетська лисиця — один з найменших лисячих різновидів. Зуби добре розвинені з надзвичайно довгими іклами, більшими ніж у всіх інших лисиць. Тіло лисиць вкрито товстим, м'яким хутром, з добре розвинутим щільним нижнім підшерстям, який добре захищає їх від сильних вітрів. Колір з боків змінюється від іржаво-коричневого зверху до сірого до низу, що створює ілюзію смуги з боків тварини. Горло, черевна область, смужка від горла до черева і кінчик хвоста білого кольору.

Довжина тіла дорослої лисиці від 60 до 70 см. Хвіст завдовжки від 30 до 45 см.

Вага дорослої особини від 4 до 5.5 кілограмів[1]

У клітині міститься 36 хромосом.

Поширення[ред. | ред. код]

Тибетська лисиця живе в степах і напівпустелях Тибетського плато. Також зустрічається в Непалі на північ від Гімалаїв, на північному заході Індії, в ряді провінцій Китаю, що межують з Тибетської автономною областю. У 2008 році дослідники спостерігали тибетських лисиць на гірських рівнинах на висоті до 5 200 метрів над рівнем моря. Але, лисиці практично не зустрічаються в місцях, де відсутні пискухи, які є їх основною їжею[2].

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Тибетські лисиці живуть у викопаних лігвах або норах під скелями або в щілинах груд валунів і ведуть досить потайний спосіб життя, про який мало що відомо. Ці тварини полюють попарно (самець і самиця) і ділять всю спійману видобуток зі своїм партнером. Вони мають тонкий слух, що дозволяє здалеку знаходити їх улюблену їжу — пискуху. Запах використовується, щоб орієнтуватися на своїй території, але відомо, що тибетські лисиці активно не захищають свою ділянку від інших пар. У цілому територіальність виражена слабо, було знайдено багато пар тварин, що живуть по сусідству і полюють на загальних землях.

Більшість дослідників оцінюють тривалість життя тибетської лисиці при ідеальних умовах — 8–10 років. Проте в природі більшість лис гине з природних причин до п'ятирічного віку.

Харчування[ред. | ред. код]

Основа раціону тибетських лисиць — пискуха. Крім того, вони їдять інших гризунів, зайців, кролів, а також дрібних птахів, що гніздяться на землі і їх яйця. Може харчуватися падлом.

Розмноження[ред. | ред. код]

Спаровування відбувається в грудні, пологи у лютому. Пари утворюються в кінці першого року життя і надалі зберігаються на все життя: живуть і виховують потомство разом. Вагітність триває 50–60 днів. Через те, що після пологів самиця довго не покидає лігва і протягом деяких тижнів після народження далеко від нього не відходить, все це ускладнює точне визначення тривалості періоду вагітності. У лігві народжується 2–4 голих, сліпих цуценят, кожен вагою 60–120 грам. Молодь не з'являється з лігва протягом кількох тижнів після народження, поки не підросте. Точний час харчування молоком невідомо.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Морда тибетської лисиці здається квадратною за рахунок густого хутра навколо шиї.
  • До 2006 року тибетських лисиць ніколи не знімали на відео з причини їх природної обережності, а також через важкодоступність місць де вони мешкають. Вперше це вдалося зробити знімальній групі BBC. Широка аудиторія змогла побачити тибетську лисицю в живій природі у документальному фільмі "Планета Земля" (Серія 7 — "Великі рівнини" ("Great Plains")). [3].
  • Також цю лисицю у Тибеті називають "Ва".

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Harris, R.B., Z.H. Wang, J.K. Zhou, and Q.X. Liu (2008). Notes on biology of the Tibetan fox (Vulpes ferrilata). Canid News. 11: 1–7. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 2 грудня 2009. 
  2. сайт МСОП. Архів оригіналу за 30 червня 2011. Процитовано 2 грудня 2009. 
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 лютого 2010. Процитовано 2 грудня 2009. 

Посилання[ред. | ред. код]