Лисиця (Японія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Статуя у святилищі Інарі, розташованому поряд із буддистським монастирем Тодайдзі; місто Нара, Японія.

Лиси́ця (яп. 狐, きつね, МФА: [kit͡su̥ne]) — священна тварина в японській міфології, синтоїстське божество, персонаж японського фольклору, різновид демона-перевертня. Символ божества рисівництва Інарі.

Фольклор[ред.ред. код]

В японському фольклорі лисиця — це мудрий звір-довгожитель, що володіє магією. Досягнувши 50 або 100 років вона може перетворюватися на людину — звабливу молоду красуню або стару бабу. Образ лисиці є результатом симбіозу традиційних японських вірувань про звіра як посланця бога Інарі та китайських вірувань, в яких вона постає як демон-перевертень.

Інші можливості, що зазвичай приписуються лисиці, включають здібність вселятися в чужі тіла, видихати або інакше творити вогонь, з'являтися в чужих снах, та здібність створювати ілюзії настільки складні, що їх майже невідрізнити від дійсності. Деякі зі сказань заходять далі, говорячи про лисицю зі здібностями викривляти простір та час, зводити людей з розуму, або приймати такі нелюдські чи фантастичні форми, як дерева невимовної висоти або другий Місяць у небі. Зрідка кіцуне приписують характеристики, що нагадують вампірів: вони харчуються життєвою або духовною силою людей, з якими вступають в контакт. Іноді кіцуне описуються охороняючими круглий або грушоподібний об'єкт (хосі но тама, тобто «зоряна куля»); стверджується, що той, хто заволодіє тією кулею може примусити кіцуне допомагати собі; одна з теорій стверджує, що кіцуне «запасають» частину своєї магії в тій кулі після перетворення. Кіцуне зобов'язані дотримувати свої обіцянки, інакше їм прийдеться понести покарання у вигляді пониження свого рангу або рівня сили.

Кіцуне пов'язані як із синтоїстськими, так і буддистськими віруваннями. В сінто кіцуне асоціюється з Інарі, божеством-покровителем рисових полів та підприємництва. Спочатку лиси були посланьцями (цукай) цього божества, але зараз різниця між ними настільки розмилася, що Інарі сам іноді малюється у вигляді лиси. В буддизмі вони стали відомими завдяки популярній в IX — X століттях в Японії школі таємного буддизму Сінгон, одне з головних божеств якого, Дакіні, зображувалося їздячим по небу верхи на лисиці.

Дев'ятихвоста лиса нападає на князя Хандзоку. Гравюра XIX ст.

У фольклорі кіцуне — це різновид Йокай, тобто демона. В данному контексті слово «кіцуне» часто перекладають як «лисячий дух». Однак, це не обов'язково значить, що вони не є живими істотами або є чимось іншим, аніж лисами. Слово «дух» в даному випадку використовується в східному сенсі, відображуючи стан знання або осяяння. Будь-яка лисиця, що прожила достатньо довго, таким чином, може стати «лисячим духом». Існують два основних види кіцуне: мьобу, або божественна лисиця, що часто пов'язується з Інарі, та ногіцуне, або дика лисиця (дослівно «польова лисиця»), часто, але не завжди, описується як зла, та, що має злий помисл.

У кіцуне може бути до дев'яти хвостів. В цілому, вважається, що чим старіша та сильніша лиса, тим більше вона має хвостів. Деякі джерела стверджують навіть, що кіцуне відрощує додаткового хвоста кожні сотню або тисячу років свого життя. Однак, лиси, що трапляються в казках, майже завжди володіють одним, п'ятьма, або дев'ятьма хвостами.

Коли кіцуне отримує дев'ять хвостів, її хутро стає сріблястим, білим, або золотим. Ці кюбі но кіцуне («дев'ятихвості лисиці») отримують силу нескінченної проникливості. Схожим чином в Кореї говорять, що лиса, проживша тисячу років, перетворюється в куміхо (Kumiho) (дослівно «дев'ятихвоста лисиця»), але корейська лиса завжди зображується злою, на відміну від японської лиси, котра може бути як доброзичливою так і ні. В китайському фольклорі також є «лисячі духи» (Huli jing) багато в чому схожі з кіцуне, включно можливість дев'яти хвостів.

В деяких історіях кіцуне мають проблеми з хованням свого хвоста в людському вигляді (зазвичай лиси в таких історіях мають лише один хвіст, що може вказувати на слабкість та недосвідченість лисиці). Уважний герой може викрити перетворену на людину п'яну чи необережну лису, роздивившись крізь її одяг хвіст.

Одною з відомих Кіцуне також є великий дух-зберігач Кюбі. Це дух-зберігач та захисник, що допомагає юним «заблудлим» душам на їх шляху в поточній інкарнації. Кюбі зазвичай залишається ненадовго, лише на декілька днів, але у разі прихильності до однієї душі, може супроводжувати її роками. Це рідкий тип кіцуне, що нагороджує декількох щасливчиків своєю присутністю та допомогою.

В японському фольклорі кіцуне часто описують ошуканцями, іноді при цьому дуже злими. Кіцуне-ошуканець використовує свої магічні сили для пустощів: ті, що показуються в доброзичливому світлі, намагаються обирати своїми цілями занадто гордих самураїв, жадібних купців та хвалькуватих людей, в той час як жорстокіші кіцуне намагаються мучити бідних торговців, фермерів та буддистських монахів.

Ще кіцуне часто описують як коханок. В подібних історіях зазвичай присутні юний чоловік та кіцуне, що прийняла вигляд жінки. Іноді кіцуне приписується роль звабниці, але часто подібні історії скоріше романтичні. В таких історіях юний чоловік одружується з красунею (не знаючи, що то лиса) та придає велике значення її відданості. В багатьох таких історіях присутній трагічний елемент: вони закінчуються виявленням лисячої сутності, після чого кіцуне повинна покинути свого чоловіка.

Найстаріша з відомих історій про жінок-лисиць, котра дає фольклорну етимологію слова «кіцуне», в цьому сенсі є виключенням. Тут лиса приймає вигляд жінки та одружується з чоловіком, після чого ті двоє, провівши декілька щасливих років разом, заводять декількох дітей. Її лисяча сутність несподівано відкривається, коли в присутності багатьох свідків вона лякається собаки, і, щоб заховатися, приймає свій істинний вигляд. Кіцуне готується піти з дому, але чоловік її зупиняє, кажучи: «Тепер, коли ми були декілька років разом і ти дала мені декількох дітей, я не можу просто забути тебе. Будь ласка, підем та поспимо». Лиса погоджується, з тих пір повертається до свого чоловіка кожну ніч в образі жінки, вранці йдучи у вигляди лиси. Після того її стали називати кіцуне — через те, що в класичній японській кіцу-не значить «підем поспимо», в той час як кі-цуне означає «та, що завжди приходить».

Нащадкам шлюбів між людьми та кіцуне зазвичай приписують особливі фізичні та\або надприродні властивості. Конкретна природа цих властивостей, однак, сильно змінюється від одного джерела до іншого. Серед тих, у кого, як вважалося, є подібні екстраординарні здібності — відомий оммьодзі Абе-но Сеймей, котрий був ханйо (напівдемоном), сином людини та кіцуне.

Дощ, падаючий серед ясного неба, іноді називають кіцуне но йомеірі або «одруження кіцуне».

Багато людей вірять в те, що кіцуне прийшли в Японію з Китаю.

Інші значення[ред.ред. код]

Існує японська страва під назвою кіцуне удон, різновид супу удон, названа так через те, що за переказами, кіцуне особливо слабкі до нарізаного тофу (абурааге або усуаге), містячомуся в ньому.

Kitsuné також назва французького звукозаписуючого лейблу, специалізуючогося на стилях хаус, диско та електро поряд з іншими поп-стилями.

Див. також[ред.ред. код]