Лисогор Степан Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Омелянович Лисогор
 Штабскапітан
 Полковник
Загальна інформація
Народження 28 лютого (12 березня) 1889
Верхньодніпровськ, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть не раніше 1923
Громадянство  УНР
Військова служба
Приналежність  УНР
Війни / битви
Командування
командир 9-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія

Степан Омелянович Лисогор (28 лютого 1889, м. Верхньодніпровськ — †?) — полковник Армії УНР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у м. Верхньодніпровськ. 3 1914 року служив офіцером у 260-му піхотному Брацлавському полку. У 1916—1917 роках командував 2-м батальйоном у 754-му піхотному Тульчинському полку. Нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня (18 листопада 1917). Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

Був одним із ініціаторів українізації у 189-й дивізії. З листопада 1917 року до кінця січня 1918 року — командир 1-го куреня 753-го піхотного Вінницького полку, що був українізований.

У грудні 1917 року на чолі куреня прибув до Миколаєва. У 1918 року закінчив Інструкторську школу старшин. Навесні 1919 р. — командир 1-го куреня 56-го пішого дієвого Немирівського полку Дієвої армії УНР.

Влітку 1919 року — командир 12-го пішого Немирівського полку ім Сірка. 3 7 жовтня 1920 року — командир 9-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії. Станом на 25 травня 1921 року — приділений до штабу 21-го куреня 7-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР.

Учасник Другого Зимового походу у складі Волинської повстанської групи 4-19 листопада 1921 року, під час якого командував 5-м збірним куренем 3-ї Залізної дивізії. У бою під станцією Чоповичі 11 листопада 1921 р. дістав важке поранення (Степана Лисогора та ще кількох поранених вояків героїчно врятувала його дружина Юзефа Лисогор, яка також брала участь у Другому Зимовому поході).

З 1923 р. жив на еміграції у Калішу.

Подальша доля невідома.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
  • ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 73-79; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 37.
  • Калюжний О Із Саранська до Херсона//За Державність. — Варшава — 1939. — Ч. 9. — С. 171—178.
  • Шпілінський О. Базар//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С. 108—134.
  • Ремболович І. Рейд 1921 року//За Державність. — Каліш. — 1932 — Ч. 3. — С 156—171.
  • Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 215.
  • Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
  • Военный орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки 1769—1920 — Москва — 2004. — С. 611.