Лисянський Юрій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Український російський мореплавець Юрій Лісянський

Ю́рій Фе́дорович Ліся́нський (1(13) (2(14)?) квітня, за деякими джерелами серпня 1773, Ніжин — † 26 лютого (6 березня) 1837, Петербург) — мореплавець українського роду на російській службі, географ, океанограф, засновник російської наукової океанографії, капітан 1-го рангу (1809)

Біографія[ред.ред. код]

Юрій Федорович Лисянський – нащадок українського старшинського козацького роду, народився 1(13) (за іншими даними 2(14)) квітня 1773 р. в м. Ніжині, в сім’ї священика ніжинської церкви святого Іоанна Богослова. Батько Юрія "перво служив при письменних указних справах в сотенній Ічняньській канцелярії й Прилуцькій полковій лічільній комісії декілька год". Пізніше, вже будучи при Київській духовній консисторії канцеляристом, він обрав духовну кар'єру і 1760р. був рукоположений священником у м.Ніжин. В десятилітньому віці, завдяки підтримці впливового земляка канцлера О.А.Безбородька, Юрія було прийнято на навчання в Петербург, до Кронштадського морського кадетського корпусу. В зв’язку з початком російсько-шведської війни 1788-1789 рр. відбувся достроковий випуск гардемаринів. Серед випускників був і Ю.Лисянський, направлений в ескадру адмірала С.К.Грейга на фрегат «Подражіслав» у званні мічмана. Бойове хрещення Ю.Лисянський прийняв при Гогланді 6 липня 1788 р. В першому бою Лисянський заслужив похвалу капітана корабля, який побачив в молодому гардемарині здібного офіцера російського флоту. Після закінчення бойових дій на Балтиці Лисянський протягом трьох років ніс службу на бойових кораблях російського флоту. У 1793 році йому було присвоєно звання лейтенанта. В кінці 1793 р. Ю.Лисянського та І.Крузенштерна відряджено для проходження морської практики в Англію, де вони були зараховані на кораблі ескадри Ф.Мєррея. На англійському флоті Лисянський прослужив добровольцем близько 5 років. У цей час він здійснив кілька далеких плавань: побував біля берегів Північної Америки та мису Доброї Надії, плавав в Ост-Індію, довгий час жив у Америці, побував у Філадельфії, Бостоні, Нью-Йорку, де був особисто прийнятий першим американським президентом Джорджем Вашингтоном. Як доброволець англійського флоту, Лисянський брав участь у військових операціях проти французів. У 1796 році, при взятті фрегата "Єлизавета", отримав контузію в голову. Переніс важке захворювання на «жовту лихоманку», яка ледве не відняла у нього життя. 1797 р. Лисянський повернувся до Росії, отримав чин капітан-лейтенанта і був призначений на фрегат "Автроїл", яким повинен був командувати. У той же час Лисянський переклав з англійської мови і опублікував велику роботу Джона Клерка "Рух флотів", у якій розроблялася нова тактика ведення військових морських операцій. 1803 року за заслуги перед батьківщиною і участь у 18 морських кампаніях Лисянський був нагороджений орденом Георгія 4-го класу. На початку ХІХ ст. Російська-Американська компанія розпочала організацію першої навколосвітньої російської експедиції, керівником якої призначено І.Крузенштерна. Його помічником став Ю.Лисянський. У вересні 1802 р. Лисянського було відряджено за кордон для придбання кораблів для майбутнього плавання. В Лондоні Лисянський придбав два шлюпи «Леандр» та «Темза», які на початку червня прибули в Кронштадт, де й отримали нові назви – «Надія» та «Нева». 7 серпня 1803 р. о 10 годиін «Надія» та «Нева» знялися з якоря і відпливли з кронштадтського порту. Під час всього плавання Лисянський був капітаном шлюпа «Нева». Його команді було доручено доставити вантаж в російські колонії на острові Кад’як та на берегах Аляски. Перші дні плавання супроводжувалися жорстокими штормами. Проте від самого початку регулярно велися метеорологічні, гідрографічні спостереження, збір та систематизація різноманітних географічних відомостей. До середини грудня кораблі Крузенштерна і Лисянського підійшли до острова Св.Катерини, де команда «Неви» провела терміновий ремонт пошкоджених щогл. На шляху до Маркизьких островів Лисянський затримався на декілька днів на острові Пасхи, де провів астрономічні спостереження та уточнив координати острова. Крім того Лисянський склав словник мови місцевого населення. Подальший шлях «Неви» лежав до берегів «Російської Америки». Розминувшись з Крузенштерном біля Гавайських островів, Лисянський взяв курс до острову Кад’як. Після двадцяти трьох днів важкого плавання Лисянський прибув до берегів «російської Америки». Тут команда «Неви» на чолі з капітаном взяла участь у захисті російської факторії на острові Сітка поблизу Аляски, що була раптово атакована місцевим індіанським племенем, підбуреним англійськими матросами. При підтримці артилерійського вогню з борту «Неви» на берег був висаджений десант, і матроси поновили контроль над островом. На місці спаленої нападниками фортеці командою «Неви» було закладено нове місто Ново-Архангельск. Під час півтарорічного перебування в Тихому океані Лисянський склав опис островів Кад'як і Ситка. У вересні 1805 р. «Нева» завантажила на борт хутро і вийшла у відкрите море, взявши курс на Маріанські острови. Через кілька днів шлюп «Нева» впритул підійшов до коралових рифів, де й сів на мілину. Тут був відкритий раніше нікому невідомий безлюдний острів, який отримав назву Острів Лисянського. Неподалік був відкритий і не позначений на карті кораловий риф. Його Лисянський назвав «рифом Крузенштерна». 3 грудня 1805 року на рейді Макао відбулася зустріч «Неви» та «Надії». Подальший їх шлях лежав біля берегів Китаю, Індії, мису Доброї Надії. Відпливши в лютому 1806 року від берегів Китаю, шлюпи до початку квітня наблизились до берегів Південної Африки. Тут вони потрапили у полосу густого туману і знову загубили один одного. Врахувавши, що запасів провіанту на судні лишилося лише на три місяці, Лисянський вирішив плисти до Європи не заходячи в жоден порт. Довгий шлях із Південного Китаю до Портсмута "Нева" пройшла за 142 дні, не отримавши при цьому жодних пошкоджень та втрат. До цього жоден корабель з Європи не ставив подібних рекордів у швидкості плавання. 5 серпня 1806 р. «Нева» увійшла в гавань Кронштадту. А ще за два тижні повернулася й «Надія». Таким чином Ю.Лисянський першим у російському флоті здійснив навколосвітнє плавання, здійснивши при цьому ряд географічних відкриттів, зробивши внесок у вітчизняну океанографію, етнографію та інші науки. Коштовний подарунок – золоту шпагу – зробила своєму капітану команда «Неви». Від держави Ю.Лисянський одержав чин капітана ІІ рангу, орден Св.Володимира ІІІ ступеня, премію та пожиттєву пенсію. У 1809 році Ю.Лисянський вийшов в відставку в чині капітану І рангу і став готувати до друку опис своєї подорожі. 1812 року власним коштом він видав книгу «Путешествие вокруг света на корабле «Нева» в 1803-1806 годах», яка розійшлася скромним тиражем в 200 примірників. Книга супроводжувалася великим атласом («Собрание карт и рисунков к путешествию Ю.Лисянського»). У 1814 р. він переклав свою книгу англійською мовою, значно доповнив порівняно з російським виданням і видав у Лондоні. Англійське видання «Подорожі» Ю.Лисянського було зустрінуте громадськістю з більшим ентузіазмом: тільки за два тижні розійшлася половина тиражу. Зібрані Лисянським колекції мушель, коралів, етнографічних матеріалів та зброї стали гордістю Російського географічного товариства. Останок свого життя капітан 1-го рангу Юрій Лисянський провів у відставці, займаючись вихованням дітей. Згодом його син Платон (Лисянский Платон Юрьевич) продовжив справу батька – став адміралом флоту, був видавцем та упорядником «Морского сборника». Влітку родина проводила час в маєтку дружини Кобріно біля Гатчини, який в свій час належав прадіду А.С.Пушкіна Ганнібалу. Взимку родина перебиралася до Петербургу, де Ю.Ф.Лисянський будував будинок. У 1824 році Юрій Лисянський відвідав рідне місто Ніжин, де залишилася його рідня. На батьківщину він привіз два комплекти видання своєї книги. Один комплект він передав до бібліотеки Ніжинської Гімназії Вищих Наук князя Безбородько, а другий – директору цієї гімназії Івану Орлаю. Нині на центральній вулиці Ніжина сусідують церква Івана Богослова з будинком протоієрея Федора Лисянського, пам’ятник його сину-мореплавцю та університетська бібліотека з Музеєм рідкісної книги, де зберігається дарунок мореплавця. Помер Юрій Лисянський 26 лютого 1837 р. у Петербурзі і був похований на цвинтарі Олександро-Невської лаври. На його могилі на зібрані морськими офіцерами кошти був поставлений пам’ятник, ескіз якого намалював сам мореплавець. На постаменті лежить залізний якір, там же викарбовано епітафію, складену ним самим: Прохожий, не тужи о томъ, Кто кинул якорь здесь Он взял съ собою паруса, Под коими взлетитъ въ предѣлъ небесъ. Ім’я Юрія Федоровича Лисянського носить острів на Гавайях, півострів на Алясці, протока й річка, гора на Сахаліні, вулиця у Ніжині.

Література[ред.ред. код]

  • Лисянский Ю. Путешествие вокруг света в 1803, 4, 5 и 1806 годах, по повелению Его Императорского Величества Александра Первого, на корабле Неве под начальством флота капитан-лейтенанта, ныне капитана 1-го ранга и кавалера Юрия Лисянского. Ч. 1-2, СПб., 1812.- [[1]]; [[2]]
  • Собрание карт и рисунков, принадлежащих к путешествию флота капитана 1-го ранга и кавалера Юрия Лисянского на корабле «Нева». - СПб, 1812.
  • Lisiansky Urey. Voyage round the world in the Ship "Neva". - London, 1814.
  • Зорька О., Голобуцький П. Нащадок українських козаків, капітан Юрій Лисянський, - перший вітчизняний навколосвітній мореплавець//«Военная история", № 1-3, 2006; http://warhistory.ukrlife.org/1_3_06_8.html
  • Думитрашко Н.В. Ю.Ф. Лисянский и русские кругосветные плавания. В кн.: Лисянский Ю.Ф. Путешествие вокруг света на корабле «Нева» в 1803—1806 годах. М., 1947;
  • Шевченко В.О. Тричі перший (видатний мореплавець та географ Юрій Лисянський). К., 2003.
  • Штейнберг Е.Л. Жизнеописание русского мореплавателя Юрия Лисянского, содержащее историю его службы на военном флоте российском, его плаваний в Западную и Восточную Индию, Северную Америку и Южную Африку, а также о знаменитом первом вояже русских моряков вокруг света с 1803 по 1806 год. М., 1948;
  • http://1000years.uazone.net/lysjansk.html
  • Віталій Абліцов «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» – К.: КИТ, 2007. - 436 с.

Посилання[ред.ред. код]