Литвиненко Андрій Олександрович
Литвиненко Андрій Олександрович | ||
---|---|---|
Солдат | ||
Загальна інформація | ||
Народження |
14 серпня 1976 УРСР, Дніпро | |
Смерть |
19 червня 2014 (37 років) Україна, Донецька область, Ямпіль (загиблий у бою) | |
Громадянство | Україна | |
Псевдо | Козак | |
Військова служба | ||
Роки служби | 2014 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | ВДВ України | |
Рід військ | Десантні війська | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
|
Андрі́й Олекса́ндрович Литвине́нко (нар. 14 серпня 1976, м. Дніпро, Українська РСР — пом. 19 червня 2014, смт Ямпіль, Лиманський район, Донецька область, Україна) — український військовик, десантник, солдат Збройних сил України. Позивний «Козак». Учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
У 1997—1999 роках служив в Армії оборони Ізраїлю. Мешкав із сім'єю в Новомосковську.
У зв'язку з російською збройною агресією проти України 26 березня 2014 року призваний за частковою мобілізацією як доброволець.
Зарахований на посаду кочегара відділення медичного постачання медроти 25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади ВДВ, військова частина А1126, смт Гвардійське.
Брав участь в антитерористичній операції на Сході України. В медроті виконував обов'язки санінструктора, надавав медичну допомогу, виїжджав із бійцями на завдання. У частині його називали Козак за характерний оселедець.
Обставини загибелі[ред. | ред. код]
19 червня о 4:00 почалась військова операція, метою якої було висування в глибину території, знищення укріплень бойовиків в районі смт Ямпіль та звільнення населених пунктів. З Красного Лиману вирушили підрозділи десантників, яким було поставлене завдання взяти штурмом укріплений блокпост «Марс» російсько-терористичних угруповань, провести «зачистку» в передмісті Ямполя, захопити та утримувати ключові точки, зокрема міст через Сіверський Донець. На світанку сили зведеного штурмового загону десантників вийшли виконувати завдання за підтримки артилерії. Медики медроти виїхали з Красного Лиману ближче до місця бою, а Андрій Литвиненко поїхав у якості санінструктора безпосередньо із бронеколоною десантників[1]. Перший штурм був невдалим, — десантники потрапили у засідку. Терористи пропустили дві машини колони і підірвали на керованому фугасі третю — машину управління «Реостат». В результаті вибуху командир батареї Роман Прищепа дістав поранення у шию, механіку-водію Антону Воленку відірвало руку, старший сержант Максим Коваль дістав осколкові поранення, інші — контузії. Молодший сержант Сергій Калитюк, зробив Ковалю укол і покликав санінструктора. Коли Андрій Литвиненко підійшов і почав надавати допомогу пораненому, почався черговий обстріл. Андрій загинув від кулі снайпера у серце, — куля влучила зі спини між пластинами бронежилету. Загинув і Максим Коваль, а Колитюк дістав кілька кульових поранень[2][3]. У підбитому з гранатомету КамАЗі зенітників загинув начштабу дивізіону Андрій Клочко і ще один десантник. Було втрачено дві БМД-1. Після півторагодинного бою довелось відступити. На допомогу вилетіла пара Су-25. Перегрупувавшись, поповнивши боєкомплект, десантники знову пішли на штурм. Спільними зусиллями, блокпост був взятий[4][5][6]. У бою загинули шість бійців 25-ї бригади: капітан Андрій Клочко, старший прапорщик Юрій Голополосов, прапорщик Микола Люшенко, старший сержант Максим Коваль, молодший сержант Віталій Мосьпан і солдат медроти Андрій Литвиненко, а також двоє десантників 95-ї бригади капітан Олексій Крементар і старший солдат Олексій Шевченко.
Звільнення населених пунктів Лиманського району (на той час — Краснолиманський район) і взяття під контроль мосту дозволило перекрити останній шлях постачання зброї та боєприпасів до угруповання російського терориста Гіркіна («Стрєлка») у Слов'янськ[7].
23 червня в Новомосковську прощались з двома загиблими десантниками, Андрієм Литвиненком та Юрієм Голополосовим. Поховані поряд на Воронівському кладовищі міста[8][9].
Залишилися батьки Ліна Матвіївна та Олександр, дружина Тетяна Анатоліївна та дві доньки — 12-річна Зоряна та 8-річна Мирослава.
Нагороди[ред. | ред. код]
15 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[10].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
23 серпня 2014-го в Новомосковську відкрито Дошку пам'яті «Вічна слава Героям!», серед вшанованих — і Андрій Литвиненко[11].
В Новомосковську на будинку, де жив Андрій Литвиненко, за адресою вул. Гетьманська, 40, встановлено меморіальну дошку на його честь[12][13].
Рішенням Новомосковської міської ради № 61-р від 19.02.2016 вул. А Луценка в м. Новомосковськ перейменовано на вулицю А. Литвиненка[14].
19 червня 2016 на перехресті доріг смт Ямпіль — с. Озерне (колишня Іллічівка) — с. Закітне відкрито пам'ятний знак загиблим українським воїнам — визволителям населених пунктів Лиманщини від російсько-терористичних збройних формувань. Серед них імена шістьох полеглих десантників 25-ї бригади[15][16].
Рішенням Новомосковської міської ради № 1302 від 24 липня 2020 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Новомосковська» (посмертно)[17].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 19 червня[18][19].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Командир медроти Андрій Комнатний: «Вмираючому бійцю ми робили переливання крові прямо на териконі» [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // Факти, 17 лютого 2016
- ↑ «Львівські чиновники нас звинувачують, що ми обкрадаємо місцевий бюджет», — учасник російсько-української війни [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Вголос, 7 листопада 2016
- ↑ Він загинув під Ямполем [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Михайло Жирохов. Чeline, 3 квітня 2017
- ↑ «Коли штурмували „опорник“ бойовиків, усі офіцери були попереду» [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Народна Армія, 17 березня 2016
- ↑ 25-а Окрема повітряно-десантна бригада. Перші бої в АТО [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Тиждень, 28 квітня 2016
- ↑ Злочин і кара. Ямпільський казус [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // feldherrnhalle на livejournal, 1 січня 2017
- ↑ Слідами Стрєлкова: місця боїв під Краматорськом досі нагадують про 200 знищених бойовиків [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «ДеПо. Донбас», 24 лютого 2016
- ↑ Новомосковськ прощався зі своїми Героями [Архівовано 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «Новомосковськ», 26 червня 2014
- ↑ Програма "Пульс": Герої не вмирають на YouTube // Телеканал Самарь, 23 червня 2014
- ↑ Указ Президента України від 15 липня 2014 року № 593/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ У Новомосковську відкрили дошку пошани загиблим землякам [Архівовано 7 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Новомосковськ сьогодні, 3 вересня 2014
- ↑ На честь пам'яті Андрія Литвиненка в Новомосковську пройде мітинг [Архівовано 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // Корисна газета, 10 серпня 2017
- ↑ В Новомосковську вшанували пам'ять загиблого Героя [Архівовано 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // 0569.com.ua, 14 серпня 2017
- ↑ У Новомосковську перейменували 46 вулиць та провулків [Архівовано 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Корисна газета, 22 лютого 2016
- ↑ На Лиманщині вшанували пам'ять загиблих захисників України [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Донецька ОДА, 19 червня 2016
- ↑ Під Ямполем відкрили пам'ятник героям та освистали мера (фото, відео) [Архівовано 7 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт ГО «Бахмут Український», 19 червня 2016
- ↑ Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Новомосковська» (посмертно). novomoskovsk-rada.dp.gov.ua. Офіційний сайт Новомосковська міська рада. Архів оригіналу за 24 січня 2022.
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 24 січня 2022.
- ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 19 червня на YouTube
Джерела[ред. | ред. код]
- Литвиненко Андрій Олександрович [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Горе війни торкнулося Новомосковська [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «Новомосковськ», 21 червня 2014.
- І мертвим, і живим… Герої Новомосковська [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // «Новомосковськ сьогодні», 7 липня 2014.
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 14 серпня
- Народились 1976
- Померли 19 червня
- Померли 2014
- Військовики 25-ї повітрянодесантної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Дніпра
- Померли в Лиманському районі (Донецька область)
- Поховані в Новомосковську
- Люди, на честь яких названо вулиці