Лицар із самопалом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб Війська Запорозького
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg
Деталі
Носій Військо Запорозьке

Лицар із самопалом — герб Війська Запорозького. Зображався у вигляді козака з рушницею. Вперше зустрічається на печатці 1592 року. Оспіваний в українській поезії 17 століття. З 18 століття використовувався як герб Гетьманщини, Січі та запорозьких козаків, а також символ чорноморських і кубанських козаків. У 1918 році був гербом Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Згідно з Конституцією України 1996 року має бути складовою великого герба України.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Лицар із самопалом — перша пам'ятка козацького герботворення. Вперше цей герб фіксується на печатці 1592 року[1]. На ній зображено вояка з мушкетом, символ Війська Запорозького. За легендою, записаною в козацькому літописі Григорія Грабянки (1710), поява в козаків гербу позв'язувалася із військовою реформою короля Речі Посполитої Стефана Баторія. Герб надавався усьому козацтву, тобто був зовнішнім атрибутом соціальної ідентифікації, засобом підтвердження козацьких претензій на вольності[2]:

« А в лѣто 1576 за Стефана Баторія Короля Полского Козаки въ лучшій еще строй учиненни. Тойже Король, видя у Козаковъ мужество великое и зъ Татари на бранехъ, постави имъ Гетмана, присла имъ короговъ, бунчукъ и булаву, и на печати гербъ, рицарь зъ самопаломъ и на головѣ колпакъ перекривленній… [3]  »

На думку історика Олега Однороженка пов'язувати появу герба Війська Запорозького з реформою Баторія немає підстав. По-перше, в королівській «Постанові щодо низовців» від 16 вересня 1578 року немає жодної згадки про надання герба козакам. По-друге, печатку «лицаря з самопалом» використовувало нереєстрове козацтво, без згадок королівського титулу. По-третє, про факт надання герба Баторієм не підтверджується українськими джерелами 16 — 17 століття. Історик вважає, що герб Війська Запорозького має місцеве українське походження — він виник з ініціативи козацтва для обґрунтування привілейованого статусу та політичної ваги запорозького козацтва[4].

Джерела[ред.ред. код]

Герб Війська з «Віршів»

На герб Сильного Войска Його Королівської Милості Запорозького

Кгди мензства запорозцов кролеве дознали,
Теди за герб такого їм рицера дали.
Которий ото готов ойчизні служити,
За вольность її і свой живот положити.
І, як треба, землею альбо тиж водою —
Вшеляко он способний і прудкий до бою.[5]

1622, Касіян Сакович, «Вірші».


Герб з літопису Грабянки

Вірші на герб Малоросійський

Війська Запорозького воїн знаменитий
Щохвилини ладен край свій боронити,
І хоч супостата не зрить пред собою,
Однак зброя завжди готова до бою.
У повсталих сила полягає в тому,
Що боронять волю батьківського дому.
В першу-ліпшу хвилю стануть проти злого,
Щоб не зріть в неволі нікого живого.
Бо відомо здавна — справа пастуха
Від отари гнати хижого вовка[6]

1710, Григорій Грабянка, «Літопис».

Іконографія[ред.ред. код]

Герб Війська Запорозького Низового.

На основі зображень Герба Війська Запорозького визначають 4 види іконографії основної фігури герба:

  • герб Війська (від часів використання герба до 1648 р.) – корпус та голова повернені на ¾ вліво, ноги крокують вліво, права рука вільно звисає біля стегна, а ліва – тримає під приклад самопал під кутом 45° до корпусу;
  • герб Війська Запорозького Городового (1648-1670 рр., Гетьманщина) – корпус та голова повернені на ¾ вліво, ноги на ширині плеч прямо, права рука за спиною, а ліва – тримає за приклад самопал під кутом 45° до корпусу;
  • герб Війська Запорозького Городового (1670-1766 рр., Гетьманщина на Лівобережній Україні) – корпус та голова повернені на ¾ вліво, ноги на ширині плеч прямо, права рука на поясі, а ліва – тримає під приклад самопал під кутом 90° до корпусу;
  • герб Війська Запорозького Низового (1670-1775 рр.) – корпус та голова повернені на ¾ вліво, ноги на ширині плеч прямо, права рука на поясі, а ліва – тримає під приклад самопал під кутом 90° до корпусу, зліва біля фігури козака наявний спис (це знак, за допомогою якого різнилися герб Запорожжя і Гетьманщини), в пізніших версіях ліворуч від списа також будівля.

Від самого початку на картинах і прапорах герб оточувався арматурою (списи, гармати, похилені прапори, гарматні ядра).

Кольори[ред.ред. код]

Прапор Сенчанської сотні Лубенського полку.

У 18 столітті герб Війська Запорозького зображався у синьо-червоно-золотій гамі. За гетьмана Кирила Розумовського, ордером від 18 вересня 1755 року, було введено його обов'язкове зображення на одній зі сторін полкових та сотенних корогв. Таким чином, наприклад, на лицьовій стороні зберігшегося до наших часів прапора Сенчанської сотні Лубенського полку, датованого 1760-ми роками, зображався козак на блакитному тлі, одягнений у позолочений червоний кунтуш поверх синього жупана, у червоних чоботях, із золотою рушницею на плечі. Герб був поміщений у бароковий щит, прикращений зброєю та чотирма хоругвами із зображенням російського імперського орла [7]. Корогва Домонтовської сотні Переяслав­ського полку цього ж періоду містить козака на жовтому тлі щита, що одягнений у червоний кунтуш поверх синього жупана, у червоних чоботях, із синьою рушницею на плечі. Герб був поміщений у бароковий щит, що оточений арматурою [8].

Галерея[ред.ред. код]

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Archiwum Głόwne Akt Dawnych w Warszawie, Extranea IX: Polen, n.59, vol.90. Цитата за: Однороженко О. Історія українського козацтва: нариси у 2 т. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2007р, Т.2.
  2. Однороженко О. Історія українського козацтва: нариси у 2 т. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2007р, Т.2.
  3. Дѣйствія презѣльной и отъ начала поляковъ крвавшой небывалой брани Богдана Хмелницкого, гетмана запорожского, съ поляки ... въ градѣ Гадячу, трудомъ Григорія Грабянки собранная... Року 1710.- Кіевъ, 1854.- C.21-22. Цитата за: Однороженко О. Історія українського козацтва: нариси у 2 т. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2007р, Т.2.
  4. Однороженко О. Історія українського козацтва: нариси у 2 т. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2007р, Т.2.
  5. Сакович, Касіян. Вірші на жалосний пограб зацного рицера Петра Конашевича Сагайдачного // Українська література XVII ст.: Синкретична писемність. Поезія. Драматургія. Белетристика / Упоряд., приміт. В.І.Крекотня. — Київ: Наукова думка, 1987.
  6. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Пер. із староукр. — К.: Т-во «Знання» України, 1992.
  7. Юрій Савчук Національний герб та формування прапорничої традиції в Україні-Гетьманщині (на матеріалах Лубенського полку XVIII ст.)
  8. Сотенні знамена козачих полків XVIII ст.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]