Лицевий нерв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лицевий нерв
VII пара черепних нервів
Вихід зі стовбура мозку
Латинська назва Nervus facialis
Грей subject #202 901
MeSH Facial+Nerve

Лицеви́й нерв (лат. nervus facialis) — VII пара черепних нервів[1]. За функцією нерв змішаний: складається з рухових, вегетативних (парасимпатичних) волокон та волокон спеціальної (смакової) чутливості[1][2]. Також містить невелику кількість волокон загальної чутливості[2]. Нерв складається з двох основних структур[3][4]:

  • власне лицевого, що містить рухові волокна;
  • проміжного нерва (лат. nervus intermedius), що містить чутливі та парасимпатичні волокна.

Лицевий нерв іннервує всі мімічні м'язи та м'язи слухових кісточок, забезпечує секреторну іннервацію більшості екзокринних залоз голови (слізна залоза, залози слизової оболонки носової порожнини, слинні залози (окрім привушної), відповідає за смакову чутливість передніх двох третин язика.

Внутрішньоутробний розвиток та філогенез[ред.ред. код]

Черепні нерви шеститижневого ембріона (лицевий нерв позначено під восьмим номером)
Черепні нерви п'ятимісячного плода

У процесі формування лицевий нерв тісно пов'язаний з присінково-завитковим. Обидва утворюються з акустико-лицевого примордію, який формується на третьому тижні внутрішньоутробного розвитку[5]. У цей час також відбувається закладання ядер лицевого нерва. Передня частина акустико-лицевого премордію, з якої згодом утвориться лицевий нерв, поступово сполучається з плакодою, що є попередницею чутливого вузла, безпосередньо зв'язаного з лицевим нервом — колінчастого вузла (лат. ganglion geniculi)[5]. Наприкінці четвертого — на початку п'ятого тижня вже можна ідентифікувати певні структурні особливості лицевого нерва: барабанну струну, великий кам'янистий нерв, починає формуватися чутливий колінчастий вузол[5][6]. Аксони його нейронів прямують до чутливих ядер у стовбурі мозку, дендрити — на периферію. Протягом п'ятого та шостого тижнів лицевий нерв відділяється від присінково-завиткового[6]. У ньому вже можна чітко розрізнити дві основні складові — лицевий (більший) та проміжний (менший) нерви. Наприкінці сьомого тижня стають помітними деякі рухові гілки, що прямують до зачатків мімічних м'язів[5]. З поступовим розвитком останніх (8—12 тижні) окремі гілочки нерва стають все виразнішими. На 8 тиждень формується лицевий канал скроневої кістки, у якому проходитиме лицевий нерв[5]. До кінця другого місяця розвиток VII пари черепних нервів, а також її комунікацій з іншими нервами, майже закінчується. Упродовж наступних місяців лицевий нерв практично не зазнає змін[5].

Розвиток периферичних гілок у плода

Лицевий нерв — це нерв глоткових дуг (разом з V, IX та ХІ парами черепних нервів)[7]. Він іннервує більшість похідних другої зябрової дуги (мімічні м'язи, м'язи слухових кісточок)[1]. Однак у період розвитку його барабанна струна прямує до першої дуги, похідні якої іннервує трійчастий нерв. Барабанна гілка сполучається з гілкою цього нерва і утворює язиковий нерв, який несе смакові імпульси.

Еволюційний розвиток лицевого нерва пов'язаний з поступовим вдосконаленням м'язового апарату голови, особливо обличчя[8]. Так, у видів, які мають слабо або взагалі не розвинуті мімічні м'язи, він також розвинутий слабо, або виконує дещо інші функції[8]. У риб, наприклад, корінці лицевого нерва виходять зі стовбура мозку і розподіляються між двома нервами — власне лицевим та сейсмічночутливим бічним нервом, який зникає у вищих тварин[9]. Проте власне лицевий нерв виконує інші функції у риб, ніж у ссавців: мімічних м'язів немає, тому він іннервує м'язи зябер і щелеп. У вищих тварин ці м'язи наявні, і в ембріональному періоді їхній розвиток тісно пов'язаний із розвитком лицевого нерва.

Анатомія[ред.ред. код]

Ядра[ред.ред. код]

Топографія ядер у довгастому мозку

Через складну будову та різноманітну іннервацію лицевий нерв анатомічно пов'язаний із трьома ядрами:

  • Ядро одинокого шляху (лат. nucleus tractus solitarii) — складне за будовою та функціями анатомічне утворення. Являє собою довгий «ланцюг» нейронів, що простягається вздовж передньої поверхні стовбура мозку, досередини від спинномозкового ядра трійчастого нерва[1][10]. Ядро є спільним для VII, IX та Х черепних нервів[10]. У контексті цих нервів розглядається як чутливе (аналізує смакові подразнення). До ядра одинокого шляху доходять відростки нейронів, розміщених у колінчастому вузлі. Опісля сигнал прямує до таламуса[10].

Моторна частина лицевого нерва (власне лицевий нерв) пов'язана тільки з моторним ядром (ядром лицевого нерва), а чутливо-вегетативний проміжний нерв — з ядром одинокого шляху та верхнім слиновидільним ядром.

Окрім перелічених VII пара черепних нервів має сполучення ще з одним ядром. У лицевому нерві наявна певна кількість волокон загальної чутливості, які іннервують вушну мушлю і барабанну перетинку. Вони прямують до ЦНС у складі проміжного нерва, доходячи до чутливих ядер трійчастого нерва[2] (лат. nucleus spinalis nervi trigemini). Саме тому ці волокна розглядають як допоміжні волокна нижньощелепного нерва.

Вихід зі стовбура мозку[ред.ред. код]

Схема комунікацій лицевого нерва
Лицевий нерв (3), колінчастий вузол (4) і їхнє розміщення відносно внутрішнього вуха та присінково-завиткового нерва

Лицевий нерв виходить з ділянки мосто-мозочкового кута[1][13] разом із присінково-завитковим нервом. На виході він розділяється на два нерви, які у подальшому утворюють один стовбур: лицевий нерв, який має тільки аксони мотонейронів, та проміжний нерв, що містить чутливі та парасимпатичні волокна[13]. Рухові волокна, які складають власне лицевий нерв, утворюють колінце довкола ядра відвідного нерва: при локалізації ураження у цій ділянці в процес втягуються обидва нерви. Проміжний нерв розташований між власне лицевим та присінково-завитковим нервами, через що і отримав свою назву[13]. Інколи його також називають нервом Візберга (таку саму назву має ще й медіальний шкірний нерв плеча)[13]. Лицевий нерв одним стовбуром входить у внутрішній слуховий отвір скроневої кістки, через який проходить і присінково-завитковий нерв[13]. Топографічно лицевий нерв ділять на два відрізки[13][1]:

  • після входження до внутрішнього слухового отвору і проходження через лицевий канал скроневої кістки;
  • після виходу з каналу через шило-соскоподібний отвір.

У лицевому каналі[ред.ред. код]

Після входження у скроневу кістку, лицевий нерв відділяється від присінково-завиткового та прямує через лицевий канал (вперше описаний Фаллопієм, за що отримав назву «фаллопієвого каналу»)[14], у якому робить вигин — колінце лицевого нерва (лат. geniculum nervi facialis). У лицевому каналі також міститься колінчастий вузол, що скупченням псевдоуніполярних нейронів, аксони яких прямують до ЦНС у складі проміжного нерва, а дендрити — до органів, що іннервуються цим нервом і сприймають смакові, температурні і больові (вушна раковина) подразнення[14]. Колінчастий гангліон є утворенням гомологічним до спинномозкових вузлів, а також до вузлів деяких інших черепних нервів (трійчастого, блукаючого та під'язикового). Рухові волокна лицевого нерва проходять транзитом через колінчастий вузол. Від основного стовбура у цій ділянці відходять такі великі гілки[1]:

  • Великий кам'янистий нерв (лат. nervus petrosus major), який формується з аксонів нейронів верхнього слиновидільного ядра. Несе парасимпатичні волокна до крило-піднебінного (клино-піднебінного) вузла (лат. ganglion pterygopalatinum (sphenopalatinum)), перед яким об'єднується з глибоким кам'янистим нервом (лат. nervus petrosus profundus), що складається з симпатичних волокон і не відходить безпосередньо від лицевого нерва[1][14]. Обидва нерви утворюють єдиний стовбур — нерв Відія — який прямує через крилоподібний канал клиноподібної кістки до крило-піднебінного вузла[1]. Волокна цього нерва забезпечують секрецію слізної залози, залоз слизових оболонок носа та рота (окрім великих слинних залоз). Це не всі кам'янисті нерви, які описуються разом з лицевим. Інколи згадують ще дві непостійні гілки: малий кам'янистий нерв (лат. nervus petrosus minor), який несе парасимпатичні волокна до привушної слинної залози, і який більшою мірою відносять до системи ІХ черепного нерва, оскільки більшість волокон прямують від нього, та зовнішній кам'янистий нерв (лат. nervus petrosus externus), що є симпатичною гілкою лицевого нерва[14].
Лицевий канал і його розміщення біля барабанної порожнини

Після виходу з каналу[ред.ред. код]

Лицевий нерв покидає лицевий канал через шило-соскоподібний отвір скроневої кістки, пронизує привушну слинну залозу, ділить її на дві частки (поверхнева та глибока) і утворює внутрішньопривушне нервове сплетіння (лат. plexus intraparotideus). Всі гілки, що відходять від цього місця є виключно руховими[1][15]:

  • Гілка до заднього черевця двочеревцевого м'яза (лат. ramus digastricus) — іннервує заднє черевце двочеревцевого м'яза;
  • Гілка до шило-під'язикового м'яза (лат. ramus stylohyoideus) — іннервує однойменний м'яз;
  • Задній вушний нерв (лат. nervus auricularis posterior) — велика гілка, що відходить від головного нерва при виході з шило-соскоподібного отвору, прямує до потиличної ділянки, ділиться на дві основні гілки: вушну (лат. ramus auricularis) та потиличну (лат. ramus occipitalis); та іннервує задній вушний м'яз та потиличне черевце лобно-потиличного м'яза.
  • Від сплетіння до мімічних м'язів відходять спочатку два основні стовбури — скронево-лицевий та шийно-лицевий — які у подальшому дають початок п'ятьом гілкам (своєрідне розташування гілок одна відносно одної породило назву «велика гусяча лапка» (лат. pes anserina major)[15]:
Гілки лицевого нерву Мімічні м'язи, що іннервуються
Скроневі (лобні) (лат. rami temporales (frontales) Лобне черевце лобно-потиличного м'яза; верхній та передній вушні м'язи; круговий м'яз ока; м'яз-зморщувач брови;
Виличні (лат. rami zygomatici) Круговий м'яз ока; великий виличний м'яз;
Щічні (лат. rami buccales) Щічний м'яз; великий та малий виличні м'язи; м'яз сміху; м'яз-опускач нижньої губи; м'яз-опускач кутика рота; м'яз-піднімач верхньої губи та крила носа
Крайова нижньощелепна (лат. ramus marginalis mandibularis) Підборідний м'яз; м'яз-опускач нижньої губи;
Шийна (лат. ramus colli) Підшкірний м'яз шиї

Топографія «гусячої лапки»[ред.ред. код]

«Гусяча лапка» (T — скроневі гілки; Z — виличні; B — щічні; M — нижньощелепні; C — шийні; P — задня вушна)

Під час операцій у привушній ділянці одним з найважливіших завдань є не пошкодити гілки до мімічних м'язів, адже це може привести до паралічу останніх. Тому необхідними є знання топографії гілок. Насамперед, гілки, що утворюють «гусячу лапку» відходять у вигляді променів від однієї точки, яка розташована приблизно на 0,5 см спереду від валика вушної мушлі. У кожної гілки є свій напрям[16]:

  • Скроневі гілки прямують вгору, до зовнішнього кута ока, і закінчуються вище бічного краю брови[15][17];
  • Виличні гілки закінчуються на рівні зовнішнього кута ока[17];
  • Щічні гілки закінчуються на середині лінії, яку проводять між крилом носа та кутом рота[17];
  • Крайова нижньощелепна гілка простягається по нижньому краю нижньої щелепи (80 % випадків), або 1—2 см нижче (20 % випадків)[17];
  • Шийна гілка від самого початку прямує вертикально донизу[17].

Слід зауважити, що периферичне розгалуження лицевого нерва є доволі мінливим. Так, у 25 % людей відходять основні гілки, які мало розгалужуються і утворюють мало комунікацій між собою. У решті випадків наявна густа сітка, утворена як вторинними гілками, так і анастомозами між основними стовбурами[17].

Для кращої орієнтації у розташуванні гілок можна уявити п’ясть, причому великий палець має вертикально пересікти виличну дугу (проекція скроневих гілок), вказівний — прямувати до зовнішнього краю ока (виличні гілки), середній — розміщуватись над верхньою губою (щічні гілки), безіменний — по краю нижньої щелепи (крайова нижньощелепна гілка), а мізинець — прямувати донизу (шийна гілка)[17].

Шляхи в ЦНС[ред.ред. код]

Моторний шлях[ред.ред. код]

Схема моторного шляху; можна побачити, що до верхніх м'язів обличчя іннервація доходить від обох півкуль головного мозку

Рухова іннервація реалізується за допомогою кірково-ядерного шляху, спільного для всіх черепних нервів, у яких є рухові ядра (лат. corticonuclearis)[18]:

  • Перший нейрон (клітина Беца) міститься у нижній частині передцентральної звивини, і направляє аксон до другого нейрона;
  • Другий нейрон — нейрон рухового ядра, аксон якого входить до складу рухового нерва.

У моторного шляху лицевого нерва є певна особливість. Нейрони верхньої частини рухового ядра отримують аксони від обох півкуль головного мозку, а нейрони нижньої частини — тільки від півкулі протилежної сторони[19]. Отже, шлях частково перехрещується, що відіграє велику роль у клініці: при ураженні нейронів, наприклад, правої півкулі, верхня частина ядра продовжує функціонувати.

Смаковий аналізатор[ред.ред. код]

Лицевий нерв відповідає за смакову іннервацію передніх двох третин язика. Слід зауважити, що подразнення на нерв передають периферичні смакові рецептори — смакові сосочки[20]. Схема нейронів виглядає наступним чином:

  • Перший нейрон — нейрон колінчастого вузла, дендрит якого несе сигнал від смакового сосочка, а аксон спрямовано до ядра одинокого шляху;
  • Другий нейрон лежить в ядрі одинокого шляху; аксони цих нейронів частково переходять на інший бік і прямують до підкоркового смакового центру — таламуса;
  • Третій нейрон — це нейрон передньобокової групи ядер таламуса; через внутрішню капсулу аксони цих нейронів прямують до кори головного мозку;
  • Четвертий нейрон розміщений у нижній частині зацентральної звивини.

Загальна чутливість[ред.ред. код]

Схема загальної чутливості лицевого нерва[21]:

  • Перший нейрон — нейрон колінчастого вузла;
  • Другий нейрон міститься в чутливому ядрі трійчастого нерва;
  • Третій нейрон — нейрон передньобокової групи ядер таламуса;
  • Четвертий нейрон розташований в постцентральній звивині.

Вегетативний шлях[ред.ред. код]

Будь-який вегетативний шлях складається з висхідних та низхідних волокон. Перша частина шляху побудована за тим самим принципом, що і шлях загальної чутливості (ганглій чутливого нерва, який іннервує орган → чутливе ядро стовбура мозку → таламус → кора)[22]. Друга частина шляху складається з таких нейронів:

  • Перший нейрон — нейрон кори півкуль (лобна або лімбічна частка);
  • Другий нейрон — нейрон головного вегетативного центру організму — гіпоталамуса;
  • Третій нейрон — це нейрон верхнього слиновидільного ядра, який віддає передвузлові волокна;
  • Четвертий нейрон розміщений у парасимпатичному вузлі і віддає післявузлові (аксони) волокна, що безпосередньо іннервують орган-мішень.

Клініка[ред.ред. код]

Сегментарна будова нерва[ред.ред. код]

Для кращого розуміння причин виникнення тої чи іншої патології, її проявів та механізмів лицевий нерв ділять на сегменти[23][24]:

Сегмент: Опис: Гілки:
Над'ядерний (супрануклеарний) Ця частина нерва поєднує нейрони кори головного мозку, шляхи, які ідуть від ядер в стовбурі мозку Не дає гілок
Сегмент стовбура мозку Нейрони ядер Не дає гілок
До внутрішнього слухового ходу Нерв виходить з мосто-мозочкового кута, проходить через цистерну моста і разом з VIII парою черепних нервів проходить крізь внутрішній слуховий прохід Не дає гілок
Лабіринтний Нерв прямує до колінчастого вузла і закінчується на рівні першого колінця нерва Великий кам'янистий нерв (а також малий кам'янистий та зовнішній кам'янистий нерви)
Барабанний Нерв проходить повз медіальну стінку барабанної порожнини Не дає гілок
Барабанно-соскоподібний Розташований горизонтально і в задній стінці барабанної порожнини; по своєму ходу утворює друге колінце Стремінцевий нерв, барабанна струна
Низхідний (соскоподібний) Від другого колінця до шило-соскоподібного отвору; складається тільки з рухових волокон Не дає гілок
Екстратемпоральний Від шило-соскоподібного отвору і на периферію у вигляді гілок Усі мімічні гілки

Патологічні стани[ред.ред. код]

Параліч мімічних м'язів може мати центральне (якщо він виникає в ЦНС (кора, шляхи)) або периферичне походження (стовбур мозку, після виходу з ЦНС). У першому випадку спостерігається втрата рухливості нижньої половини обличчя, у другому випадає певна сторона обличчя на боці ураження. Нижче наведені ураження, які відсортовані за топографією ушкодження. Патології над'ядерного сегменту належать до центральних, інші — до периферичних.

Патології над'ядерного сегменту[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Патологія
Nuvola apps kaboodle.svg Синдром Мейге (англ.)
  • Якщо ураження (наприклад інсульт) виникає в корі нижньої частини передцентральної звивини чи в кортико-нуклеарному шляху, то розвивається центральний параліч лицевого нерва — патологія, яка проявляється зникненням можливості рухати мімічними м'язами нижньої частини обличчя на протилежному до ураження боці, в той час, як рухливість м'язів верхньої частини обличчя збережена. Це пояснюється специфікою моторного шляху: верхня частина ядра лицевого нерва, яка іннервує верхню ділянку, отримує волокна від обидвох півкуль, а нижня — лише від протилежної півкулі. Центральний параліч може виникати також при таких станах:
    • Синдром Вебера характеризується ураженням корінця окорухового нерва і пірамідних шляхів; якщо уражений шлях належить лицевому нерву, то може виникнути центральний параліч[25];
    • Синдром Нотнагеля являє собою пошкодження окорухового нерва, латеральної петлі, верхньої ніжки мозочка та пірамідних шляхів; зникнення міміки виникає на протилежному до ураження боці;
    • Синдром Мейге (етіологія нез'ясована) морфологічно проявляється пошкодженням базальних ядер[25].

Патології пов'язані з стовбуром мозку[ред.ред. код]

Дитина з синдромом Мебіуса
  • Синдром Мебіуса — рідкісне захворювання, при якому випадає рухова активність, що забезпечується черепними нервами. Лицевий нерв завжди втягнутий до патологічного процесу. Часто, разом з ним, уражається відвідний або під'язиковий нерви. Решта нервів уражаються рідко. Причина синдрому — вроджене пошкодження або неправильний розвиток рухових ядер. Інколи трапляється і периферичне природжене ураження нервів. Власне механізм пошкодження є відкритим: існує декілька теорій серед яких генетичний фактор, неадекватне кровопостачання, вплив токсинів. При синдромі настає параліч м'язів обидвох половин обличчя. Людина, у якої спостерігається патологія, не може усміхатися, плакати, закривати очі (лицевий нерв), а також робити дію, яка залежить від іншого ураженого нерва (відводити очі в бік, якщо це, наприклад, VI пара черепних нервів). Доволі часто синдром Мебіуса поєднаний з іншими патологіями: аутизмом, синдромом Поланда, різного роду злоякісними утвореннями[26].
  • Синдром Фовілля характеризується ураженням ядер лицевого та відвідного нервів, пірамідних шляхів (тих, що відповідають за контрольовані рухи) та медіальної петлі[27][28]. На боці ураження, на обличчі, буде випадати рухова активність, а на протилежному боці тіла спостерігатиметься параліч кінцівок і геміанастезія. Часто розвивається через тромбоз основної артерії, іноді причиною стає пухлина.
  • Синдром Мійяра-Гублера — це ураження моторного ядра лицевого нерва (або (і навіть частіше) волокон колінця, яке огинає ядро відвідного нерва) та розташованих нижче пірамідних шляхів[27][28]. Прояви його подібні до проявів синдрому Фовілля: на стороні ураження брак міміки, на протилежній стороні — центральний параліч або парез. Найчастіше причиною є розлади кровообігу (тромбоз в гілках основної артерії).
  • Синдром Бріссо-Сікара має протилежні прояви до двох попередніх: на обличчі розвиваються судоми та тонічні спазми мімічних м'язів, на протилежній стороні (як і для всіх альтернуючих синдромів) — парез або параліч кінцівок[27][28]. В основі виникнення лежить порушення кровообігу в основній артерії.
  • При синдромі Гліка уражаються ядра трійчастого, зорового, лицевого та блукаючого нервів, пірамідні шляхи. На стороні ураження випадатиме міміка через спазм і парез мімічних м'язів (лицевий нерв), спостерігатиметься зниження зору (очний нерв), на протилежній стороні виникатиме параліч кінцівок.
  • Синдром Гасперіні найчастіше виникає при порушенні кровотоку в нижній мозочковій артерії[29]. Це веде в свою чергу до пошкодження ядер V, VI, VII та VII черепних нервів, медіальної петлі. У хворого виникає параліч лицевого та відвідного нервів, розлади жування, втрата чутливості на протилежній стороні.

Патології інших сегментів[ред.ред. код]

Обличчя при паралічі Белла
  • Параліч Белла (неврит лицевого нерва) — патологічний стан невідомого походження[30]. Виникає раптово, після чого (в одних випадках через декілька днів, в інших — декілька місяців) минає. Ступінь прояву різний: від легкої скованості міміки до тотального паралічу м'язів. Найчастіше параліч однобічний, хоча інколи трапляються двобічні випадки. Теорії виникнення різні: герпесна інфекція, порушення кровотоку артерії, що забезпечує кровопостачання нерва, запалення в лицевому каналі, переохолодження[30].
  • Синдром Рамзая Ханта — ще один синдром, який виникає при герпесній інфекції[30]. Вірус накопичується в колінчастому вузлі, що веде до його пошкодження, і як наслідок, до втрати чутливої іннервації, а також пошкодження рухових і секреторних гілок.
  • Невринома присінково-завиткового нерва здатна ушкоджувати і розташований поруч лицевий нерв (це відбувається у внутрішньому слуховому ході); якщо пухлина розростається, то вона може впливати на анатомічні утворення, що проходять в боковій цистерні моста та мосто-мозочковому куті (V, VII, VIII пари черепних нервів) та класифікуватись як синдром бокової цистерни[29].
  • До випадіння функції нерва може привести травматичне ушкодження нерва (при переломах скроневої кістки), при цьому випадіння функцій буде різним і залежатиме від місця пошкодження нерва:
    • перед кам'янистимм нервом — брак секреції слізної залози та малих залоз носової порожнини і рота, великих слинних залоз, втрата смакової чутливості передніх двох третин язика та гіперакузія (лише у випадку, коли присінково-завитковий нерв не ушкоджений, в іншому випадку — глухота);
    • перед стремінцевим нервом — гіперакузія, втрата смакової чутливості та порушення секреції підщелепної та під'язикової залоз;
    • перед барабанною струною — втрата смаку та аналогічні порушення з під'язиковою та підщелепною залозами.

Діагностика[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Діагностика
Nuvola apps kaboodle.svg Клінічні тестування (англ.)

При діагностиці патологічних станів лицевого нерва застосовуються різноманітні лабораторно-інструментальні та функціональні дослідження:

  • Тестування функції нерва: перевірка міміки (пацієнта просять зморщити лоба, усміхнутися — слідкують за симетричністю, складками); перевірка рогівкового рефлексу; проба на протидію м'язовим скороченням; перевірка секреції залоз;[31];
  • Інструментальні дослідження: специфічних ознак ураження нерва на МРТ не візуалізують; в залежності від синдрому можна ідентифікувати зони деструкції, демієлінізації, крововиливів[31].

Лікування[ред.ред. код]

При патології лицевого нерва застосовується комплекс лікувальних заходів, спрямованих на зниження больового синдрому та на елімінацію джерела хвороби. З цією метою застосовуються різноманітні медикаментозні засоби (спазмолітики, судинорозширюючі засоби, анальгетики, антибіотики). Однак, часто лікування невриту є суто симптоматичним, через неясну етіологію. Також застосовують зігрівальні компреси, масаж, акупунктуру. У деяких випадках спостерігається спонтанне виліковування (параліч Белла).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п Головацький А. С.; Черкасов В. Г. Анатомія людини. 3 том. — Вінниця : Нова Книга, 2009. — с. 25-26 ISBN 978-966-382-181-8
  2. а б в Linda Wilson Pauwels, Elizabeth J. Akesson, Patricia A. StewartCranial Nerves in Health & Diseases. 2nd edition. — London : BC Decker Inc., 2002. — с. 116–117 ISBN 1-55009-164-6
  3. Матешук-Вацеба Л. Р.Нормальна анатомія . — Львів: Поклик сумління, 1997. — с. 245–246
  4. Linda Wilson Pauwels, Elizabeth J. Akesson, Patricia A. StewartCranial Nerves in Health & Diseases. 2nd edition. — London : BC Decker Inc., 2002. — с. 118 ISBN 1-55009-164-6
  5. а б в г д е «Facial Nerve Embryology». Medscape reference. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-01.  (англ.)
  6. а б «Chapter 8. Facial Nerve». Oculist.net. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-04-15.  (англ.)
  7. Привес М. Г. Анатомия человека. — Москва : Медицина, 1982. — с. 562(рос.)
  8. а б «Phylogeny and embryology of the facial nerve and related structures. Part I: phylogeny.». The Free Library. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-15.  (англ.)
  9. «VII пара — лицевые нервы». medical-enc.ru. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-15.  (рос.)
  10. а б в «NUCLEUS & TRACTUS SOLITARIUS (VISCEROSENSORY)». medical neuroscience. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-15.  (англ.)
  11. а б «SUPERIOR SALIVATORY AND LACRIMAL NUCLEI». medical neuroscience. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-15.  (англ.)
  12. а б «MOTOR NUCLEUS OF CRANIAL NERVE VII (MOTOR VII)». medical neuroscience. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-15.  (англ.)
  13. а б в г д е «Facial Nerve Anatomy». Emedicine. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-15.  (англ.)
  14. а б в г д е ж «Facial Nerve Anatomy (Intratemporal Portion)». Emedicine. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-15.  (англ.)
  15. а б в «Facial Nerve Anatomy (Extratemporal Portion)». Emedicine. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-15.  (англ.)
  16. Richard S. Snell Clinical Anatomy by Regions. — New-York : Williams & Wilkins, 2012. — с. 583 ISBN 978-1-60913-446-4 (англ.)
  17. а б в г д е ж Кованов В. В. Оперативная хирургия и топографическая анатомия. — Москва : Медицина, 2001. — с. 102 ISBN 5-225-04710-6 (рос.)
  18. Матешук-Вацеба Л. Р. Нормальна анатомія. — Львів : Поклик сумління, 1997. — с. 233 ISBN
  19. Linda Wilson Pauwels, Elizabeth J. Akesson, Patricia A. StewartCranial Nerves in Health & Diseases. 2nd edition. — London : BC Decker Inc., 2002. — с. 122 ISBN 1-55009-164-6
  20. Матешук-Вацеба Л. Р. Нормальна анатомія. — Львів : Поклик сумління, 1997. — с. 241–242 ISBN
  21. Головацький А. С.; Черкасов В. Г. Анатомія людини. 2 том. — Вінниця : Нова Книга, 2007. — с. 322–324 ISBN 978-966-382-062-0
  22. Матешук-Вацеба Л. Р. Нормальна анатомія. — Львів : Поклик сумління, 1997. — с. 263–265 ISBN
  23. «Facial nerve (CN VII)». Radiopaedia. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-27.  (англ.)
  24. «Лицевой нерв». MEDBE. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-27.  (рос.)
  25. а б «Facial nerve anatomy (central connections)». mdscape. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-27.  (англ.)
  26. «Mobius syndrome». Medscape. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-27.  (англ.)
  27. а б в «Альтернирующие синдромы». Медицинская энциклопедия. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-27.  (рос.)
  28. а б в «Альтернирующие синдромы». МосЛек. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-27.  (рос.)
  29. а б «Синдромы поражения черепных нервов и моста мозга». neurogene.ru. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-27.  (рос.)
  30. а б в «FACIAL (VII) NERVE DISORDERS». Neuromuscular.edu. Архів оригіналу за 2013-07-11. Процитовано 2013-05-27.  (англ.)
  31. а б Linda Wilson Pauwels, Elizabeth J. Akesson, Patricia A. StewartCranial Nerves in Health & Diseases. 2nd edition. — London : BC Decker Inc., 2002. — с. 135–137 ISBN 1-55009-164-6

Джерела[ред.ред. код]

  • Головацький А. С., Черкасов В. Г., Сапін М. Р., Парахін А. І. Анатомія людини у трьох томах. — Вінниця: Нова Книга, 2009. — Т. 3. — С. 25-27. — 4000 прим. прим. — ISBN 978-966-382-181-8
  • Головацький А. С., Черкасов В. Г., Сапін М. Р., Парахін А. І. Анатомія людини у трьох томах. — Вінниця: Нова Книга, 2007. — Т. 2. — С. 315-325. — 4000 прим. — ISBN 978-966-382-062-0
  • Матешук-Вацеба Л. Р. Нормальна анатомія / Гринів Л.. — Львів: Поклик сумління, 1997. — С. 220-242. — 5000 прим.
  • Привес М. Г., Лысенков Н. К., Бушкович В. И. Анатомия человека. — издание девятое, переработанное и дополненное. — Москва: Медицина, 1985. — С. 569-572. — 110 000 прим. (рос.)
  • Linda Willson-Pawells, Elizabeth J Akesson, Patricia A. Stewart Cranial nerves in health and disease. — 2nd edition. — London: BC Decker Inc., 2002. — С. 118-139. — ISBN 1-55009-164-6 (англ.)
  • Devin K. Blinder, D. Christian Sonne, Nancy J. Fischbein Cranial Nerves: Anatomy, Pathology, Imaging. — New-York: Thieme Medical Publishers, Inc., 2010. — С. 82-111. — ISBN 978-1-58890-402-7 (англ.)

Посилання[ред.ред. код]