Лицемірство
Лицемірство — поведінка, що прикриває нещирість, злонаміренність притворним чистосерддям, чеснотою. Негативна моральна якість, що полягає в тому, що завідомо аморальним вчинкам (що здійснюються заради егоїстичних інтересів, за низькими мотивами і заради антигуманних цілей) приписують псевдоморальне значення, піднесені мотиви і людинолюбні цілі. Це поняття характеризує образ дій, з точки зору відношення його дійсного соціального і морального значення і того значення, яке йому намагаються придати. Лицемірство протилежне чесності, прямоті, щирості — якостям, в яких проявляється усвідомлення і відкрите вираження людиною правдивої суті її дій.[1][2] Часто під лицемірством розуміють наклеп і негативні висловлювання на адресу відсутнього на момент обговорення суб'єкта.
[ред.] Примітки
- ↑ Наприклад, Стендаль описує Сореля як лицемірну людину, тобто він усе робив для того, щоб сподобатись пані де Реналь, але він і не уявляв собі, яку біль він причиняє служниці, котра в нього дуже палко закохалася.
- ↑ Кон И.. «"Словарь по этике"». «Национальная философская энциклопедия». http://terme.ru/dictionary/522/word/%CB%C8%D6%C5%CC%C5%D0%C8%C5/.
