Лицемірство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лицемі́рство — поведінка, що прикриває нещирість, злонаміренність притворним чистосерддям, чеснотою. Негативна моральна якість, що полягає в тому, що завідомо аморальним вчинкам (що здійснюються заради егоїстичних інтересів, за низькими мотивами і заради антигуманних цілей) приписують псевдоморальне значення, піднесені мотиви і людинолюбні цілі. Це поняття характеризує образ дій, з точки зору відношення його дійсного соціального і морального значення і того значення, яке йому намагаються придати. Лицемірство протилежне чесності, прямоті, щирості — якостям, в яких проявляється усвідомлення і відкрите вираження людиною правдивої суті її дій.[1][2] Часто під лицемірством розуміють наклеп і негативні висловлювання на адресу відсутнього на момент обговорення суб'єкта.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Наприклад, Стендаль описує Сореля як лицемірну людину, тобто він усе робив для того, щоб сподобатись пані де Реналь, але він і не уявляв собі, яку біль він причиняє служниці, котра в нього дуже палко закохалася.
  2. Кон И. (1981). «"Словарь по этике"». «Национальная философская энциклопедия». Архів оригіналу за 2012-03-01. 


етика Це незавершена стаття з етики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Соціологія Це незавершена стаття з соціології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.