Логічна хиба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

У логіці, філософії та інших науках, що вивчають пізнання, логічна хиба (англ. fallacy) — це порушення логічної послідовності, або використання некоректних прийомів для доведення деякого твердження. Хибність, зумовлена недоліком у доведенні, робить таке доведення нечинним. З іншого боку, нечинність доведення не означає, що саме твердження невірне.

Логічні хиби поділяються на формальні та неформальні. Формальна логічна хиба може бути акуратно визначена у рамках стандартної системи логіки, наприклад, логіки висловлень. Неформальна логічна хиба, з іншого боку, викликана іншими недоліками мислення, аспекти якого не мають формальної логічної структури. Аргументація з неформальними логічними хибами може бути вірною формально, але хибною по суті.[1]

Хиби припущення не доводять висновок, тому що припускають висновок у процесі доведення. Хиби слабкого виводу не доводять висновок внаслідок нестачі доказів. Хиби відволікання не доводять висновок, тому що використовують недоречні свідчення, такі як емоції. Хиби неясності або двозначності не доводять висновок внаслідок неоднозначності у словах, фразах або граматиці.[2]

Категорії[ред.ред. код]

Існують різні системи категоризації логічних хиб. Зокрема, хиби можна поділити на структурні, змістовні, та такі, що порушують принцип раціональної дискусії.

Формальні логічні хиби[ред.ред. код]

Формальна логічна хиба — це помилка у процессі виведення, яку можна акуратно записати у стандартній системі логіки. Аргумент, який є хибним формально, є також нечинним внаслідок недоліку у своїй логічній структурі. Такий аргумент завжди розглядається як невірний.

Присутність формальної логічної хиби у дедуктивному аргументі не впливає ані на засновні припущення аргументу, ані на його висновки. Як засновники, так і висновок можуть бути фактично вірними, або навіть більш вірогідними у результаті аргументу, але саме по собі дедуктивне виведення все ж нечинне, тому що висновок не випливає із засновних посилань у тій засіб, який наведено. Аналогічно, аргумент може мати формальну логічну хибу, навять якщо він не є дедуктивним: наприклад, якщо індуктивний аргумент, який некоректно застосовує принципи вірогідності або причинності, то говорять, що він є формально хибним.

  • Анекдотична хиба — використання ізольованого прикладу замість обґрунтування чи переконливих свідчень.
  • Звернення до ймовірності – стверджується, що висновок є істинним тільки тому, що він ймовірний.
  • Звернення до хиби – припускає, що якщо аргумент є хибним, то і висновок цього аргументу має бути хибним.
  • Упередження базового відсотку – у Баєсовому виведенні, використання умовних ймовірностей для аргументації без врахування ефекту ймовірностей припущень.
  • Хибне поєднання – припущення, що висновок, який задовольняє декілька умов одночасно, більш ймовірний, ніж висновок, що задовольняє кожну з умов поодинці.
  • Хиба з людиною у масці (підміна ідентичностей) – в істинному аргументі, підміна сутностей, ідентичних по деяким властивостям, може привести до невірного висновку.
  • Хиба невірних припущень - засновування аргументу на припущенні (явному або неявному), яке є невірним або не гарантовним (ймовірним менш ніж на 100%).

Помилки висловлювань[ред.ред. код]

Помилка висловлювання — це помилка у логіці, що стосується складних висловлювань. Для того, щоб складні висловлювання були істинні, значення істинності їх складових частин мають задовольняти правилам істинності відповідних логічних операцій поєднання (операцій "або", "і", "ні", "тільки якщо", "якщо і тільки якщо").

Помилки кванторів загальності та існування[ред.ред. код]

Це помилки формальних висловлювань, у яких квантори у засновних припущеннях та у висновку не узгоджені.

Помилки формальних силогізмів[ред.ред. код]

Логічні помилки, що трапляються у силогізмах.

Неформальні логічні хиби[ред.ред. код]

До відомих логічних хиб належать:

Амфіболія
використання речень із неоднозначною граматичною структурою.
Анонімний авторитет
улюблений прийом введення в оману, активно використовуваний ЗМІ. Подібна до «звернення до авторитету».
Випадок (хиба)
застосування загального правила до конкретного випадку, «випадкові» обставини якого роблять його винятком із цього правила.
Гіпотеза справедливого світу
Люди, що дотримуються цього упередження, мають нахил звинувачувати якимось чином потерпілих, мотивуючи це ймовірною заслуженістю цього.
Недоречний висновок
це логічна хиба, в якій доводиться висновок (хибний або ні), що не має відношення до фактичного предмету обговореня.
Звернення до абсурдності
заперечення якогось твердження як абсурдного без обґрунтування цієї абсурдності («А - це просто безглуздя»)
Звернення до сумнівних авторитетів
полягає у зловживанні почуттям поваги до відомої людини, знаменитості чи експерта для доведення пропозиції («так вважає сам А»).
Звернення до бідності
трактування бідності як критерію правильності («за бідняками правда; багатії завжди брешуть»).
Звернення до гаманця
трактування багатства як критерію правильності («багатії кмітливіші і тому завжди мають рацію»).
Звернення до милосердя
зложивання почуттям милосердя або провини для підтримки пропозиції («я всю ніч готувався до цього іспиту»)
Звернення до незнання
хиба, за якою деяке твердження вважається вірним, оскільки ніхто не довів протилежне (тобто що воно хибне), або навпаки, твердження хибне, оскільки ніхто не довів його істинності («чупакабру ніхто не бачив, тому її не існує»)
Звернення до популярної думки
трактування популярності як критерію істини («усі так вважають, тому це правда»).
Звернення до сили
погроза використання сили, щоб примусити опонента погодитись із висновком. Як правило використовується у випадках, коли або немає доказів, або раціональна аргументація невірна або відсутня.
Звернення до страху
особа що використовує цей аргумент намагається отримати підтримку своїм ідеям/поглядам граючи на наявних страхах та упередженнях аудиторії.
Несправжній шотландець
зміна ad hoc необґрунтованого загального твердження з метою виключити контрприклади, які його спростовують.
Оптова угода (логічна хиба)
Опудало
висловлюється позиція що її легко заперечити, а потім вона приписується опонентові.
Отруєння джерела
полягає в негативному описі особи що її представляють аудиторії, з наміром дискредитувати все, що може бути надалі цією особою сказано.
Перехід на особистості
цю хибу допускають, коли замість того, щоб доводити пропозицію, вдаються до нападок на опонента («такі як ти не можуть мати рацію»). До схожих хиб належить булверизм, апеляція до мотиву, tu quoque та отруєння джерела.
Підступне питання
задається запитання у формі, що передбачає, що опонент погоджується з прихованою пропрозицією.
Помилка узагальнення
коли твердження про окремого представника розповсюджують на всіх («вовк — жорстокий звір, тому всі звірі жорстокі»).
Помилка диференціації
перенесення статистично вірного твердження на окремих представників («більшість звірів — жорстокі, тому зайці жорстокі»)
Фальшива дилема
полягає у розгляді двох альтернативних точок зору так, наче вони вичерпують всі можливості, хоча це не так.
Фальшива причина
полягає в помилковому прийнятті чогось як причини певної події, що насправді не є її причиною.
Хибне коло
хиба, в якій у вихідних припущеннях присутнє логічне коло.

Література[ред.ред. код]

  • Яценко С. Парасофізми. К.: Видавничий дім «Руське слово». — 2011. — 84 с. ISBN 978-5-8183-1508-1

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Інтернет-Енциклопедія з Філософії (англ.), Університет Тенессі у Мартіні. Переклад від 2015-01-23.
  2. Hurley, Patrick J. (2005). A Concise Introduction to Logic. Wadsworth. p. 656. ISBN 0534585051.