Лозаннська конференція 1922—23

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Делегація Туреччини

Лозаннська конференція 1922—1923 — міжнародна конференція, скликана, ініціативою Великобританії, Франції та Італії для врегулювання становища на Близькому Сході після грецько-турецької війни та перемоги Кемалістської революції. Відбувалася в Лозанні (Швейцарія) з 20 листопада 1922 р. по 24 липня 1923 р.

Учасники[ред.ред. код]

У роботі конференції брали участь Великобританія, Франція, Італія, Греція, Румунія, Югославія, Японія, США (представлені спостерігачем), Туреччина. Держави Антанти обмежили участь радянської делегації, а також Болгарії лише обговоренням питання про режим Чорноморських проток. При розгляді низки окремих питань, головним чином економічних, на Лозаннській конференції були допущені делегати Албанії, Бельгії, Іспанії, Португалії, Нідерландів, Норвегії та Швеції.

Перший етап[ред.ред. код]

Основними завданнями Лозаннської конференції були підготовка мирного договору з Туреччиною і визначення режиму Чорноморських проток. Проект радянської делегації з питання по протоках, основні положення якого були сформульовані В. І. Леніном, передбачав задоволення національних прагнень Туреччини, закриття проток для всіх військових кораблів у мирний і воєнний час і повну свободу торговельного мореплавства.

Англійська позиція в питанні про протоках, з якою були солідарними інші держави Антанти, передбачала вільний прохід через протоки військових суден всіх країн в мирний, а також у воєнний час у випадку, якщо Туреччина залишиться нейтральною. У випадку участі останньої у війні передбачався вільний прохід військових суден нейтральних країн. Англійська делегація вимагала також демілітаризації Чорноморських проток і встановлення за ними міжнародного контролю за участю не тільки чорноморських країн, але й держав Антанти.

Туреччина погодилася з англійським проектом, розраховуючи на підтримку Великобританії в економічному, територіальному та ін. питаннях. Однак англійська делегація в ультимативній формі зажадала від турецької делегації підписання виробленого державами Антанти проекту мирного договору на невигідних для Туреччини умовах. Турецька делегація не погодилася, і 4 лютого 1923 переговори були перервано. Вони відновилися лише 23 квітня 1923 р.

Другий етап[ред.ред. код]

На другому етапі Лозаннської конференції обговорювалися, головним чином, питання мирного договору з Туреччиною. В результаті ряду поступок як з боку держав Антанти, так і з боку Туреччини конференція завершилася підписанням 17 документів, серед яких найважливішими є Лозаннський мирний договір 1923 і конвенція про режим проток.

Конвенція була підписана 24 липня 1923 Великою Британією, Францією, Італією, Японією, Грецією, Румунією, Болгарією, Югославією, Туреччиною. Конвенція, передбачаючи демілітаризацію зони проток, у той же час допускала вільний прохід через Босфор і Дарданелли не тільки торговельних, але і військових суден (з незначними обмеженнями) будь-якої країни світу, що створювало ненормальні умови для чорноморських країн. Решта 15 документів, підписані на конференції, стосувалися наступних питань: про повернення полонених, про взаємний обмін грецького і турецького населення тощо.

Джерела[ред.ред. код]