Лозинський Михайло Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лозинський Михайло Леонідович
Лозинський Михаил Леонидович
При народженні: Лозинський Михаил Леонидович
Дата народження: 8 (20) липня 1886(1886-07-20)
Місце народження: Гатчина,
Російська імперія
Дата смерті: 31 січня 1955(1955-01-31) (68 років)
Місце смерті: Ленінград,
СРСР
Національність: росіянин
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Рід діяльності: поет, перекладач
Роки активності: 1912-1954
Magnum opus: переклади Шекспіра, Мольєра


Лозинський Михайло Леонідович ( рос. Лозинский, Михаил Леонидович 8 (20) липня 1886(18860720), Гатчина - 31 січня, 1955 ) - відомий російський та радянський перекладач поетів та драматургів Західної Європи на російську. Поліглот. Поет.

Біографія[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

Родина Лозинськи походить з Поділля, західної України. Але, незважаючи на польське за вимовою прізвище, мали себе не за поляків і були православним дворянським родом небагатим за статками. Аби відрізнятися від інших Лозинських, мали місцеве прізвисько - Діжа - Лозинські. Чому саме Діжа, відомостей не зберіглося.

Батько - Лозинський Леонід Якович, закінчив Санкт-Петербурзький імператорський університет, юридичний факультет, був відомим адвокатом в Петербурзі. І матеріальний стан родини потроху стабілізувався. Був пристрастним бібліофілом, заохочував вивчення європейських мов в родині. Для синів виписав журнал - німецькою, для дочки - французькою. Григорій Леонідович, молодший за Михайла, теж став перекладачем, знав старофранцузьку і сучасну французьку, фінську, шведську, португальську, арабську мови. Мати - Анна Іванівна, емігрувала у Францію після більшовицького перевороту, похована разом з молодшим сином Григорієм на цвинтарі Сен-Женевьєв де Буа під Парижем.

Діти -

  • Михайло Леонідович
  • Григорій Леонідович
  • Єлизавета Леонідівна

Навчання[ред.ред. код]

Михайло Леонідович закінчив 1-шу петербурзьку гімназію з золотою медаллю. По закінченню гімназії жив в Німеччині, в Берлінському університеті слухав лекції.Але базову освіту отримав в Петербурзькому університеті, ( юридичний факультет ). Юристом не став, а ще п'ять років займався на історико-філологічному факультеті.

Серед знайомих Михайла Леонідовича - відомі представники петербурзької літератури -

Служба в бібліотеці. Видавнича активність[ред.ред. код]

Публічна Бібліотека

Бібліофільські зацікавлення Михайла Леонідовича привели його до видавничої праці та до служіння в бібліотеці. З 1914 по 1937 рр. - він працівник Публічної Бібліотеки ( нині Російська національна бібліотека ) в Петербурзі. Михайло Леонідович був зберігачем бібліотеки французького письменника Вольтера.

У 1912 р. Михайло Леонідович організував видавництво «Гіперборей», де друкували свої твори представники літературного об'єднання, відомого як акмеїзм.

Видавництво «Петрополіс»[ред.ред. код]

Трохи пізніше ( у 1918 р. )молодший Григорій Леонідович теж заснував видавництво - «Петрополіс», що зробило свій значний внесок в видавницу справу та літературу. Видавництво працювало в 1918-1922 р., а потім було перенесене в місто Берлін, де існувало до переломного 1933 р. 15-річний ювілей видвництва прийшовся на фашиський підпал Рейхтагу в Берліні. Видавництво перенесли до міста Брюссель і воно припинило свою діяльність лише за умов фашиської окупації міста у 1940 р.

Видавництво «Всесвітня література»[ред.ред. код]

У 1918 р. з ініціативи письменника М. Горького було засноване видавництво «Всесвітня література». Визнаний більшовиками за письменника № 1 - М. Горький ставив за мету знайомити нового небуржуазного читача з зразками літератури Європи, Америки, Сходу в нових і науково обгрунтованих перекладах. Видавництво мало владну підтримку і до нього залучили найкращих на той час письменників та філологів, що не емігрували з країни. У видавництві працювали -

Шляхи братів[ред.ред. код]

Шляхи братів сильно розійшлися після еміграції молодшого Григорія. Він стане професором старофранцузької мови в університеті Сорбонна і житиме в Парижі.

Михайло залишиться в Петрограді, хоча отримав запрощення на працю у Францію в Страссбурзький університет, і поринув в перекладацьку діяльність в СРСР.

Лозинський Михайло Леонідович помер в Ленінграді, його поховано на цвинтарі - Літераторські мостки.

Зразки перекладів[ред.ред. код]

  • Шекспір - «Гамлет»,«Річард ІІІ», « Дванадцята ніч», «Макбет», «Отелло», «Сон в літню ніч»


Нагороди та премії[ред.ред. код]

  • Сталінська премія 1-го ступеню ( 1946 р.)
  • орден «Знак відзнаки»( рос. « Орден Почёта » )

Джерела[ред.ред. код]

  • Томашевский Б. Мастер перевода // «Искусство и жизнь». — 1940. — № 8.
  • Эткинд Е. Искусство переводчика // «Иностранная литература». — 1956. — № 3.
  • Карп И. Преображение. О переводе поэзии // «Звезда». — 1966. — № 4.
  • Ивановский И. О двух мастерах // «Север». — 1969. — № 6.
  • Я, петербуржец. Переписка А. А. Блока и М. Л. Лозинского. Предисловие, публикация и комментарии А. Лаврова и Р. Тименчика // «Литературное обозрение». — 1986. — № 7.

Див. також[ред.ред. код]