Лозинський Михайло Леонідович
| Лозинський Михайло Леонідович | |
| Лозинський Михаил Леонидович | |
| При народженні: | Лозинський Михаил Леонидович |
|---|---|
| Дата народження: |
20 липня, 1886 |
| Місце народження: |
Гатчина, Російська імперія |
| Дата смерті: |
15 (27) липня 1841 |
| Місце смерті: |
Ленінград, СРСР |
| Національність: | росіянин |
| Громадянство: | Російська імперія, СРСР |
| Рід діяльності: | поет, перекладач |
| Роки активності: | 1912-1954 |
| Magnum opus: | переклади Шекспіра, Мольєра |
Лозинський Михайло Леонідович ( рос. Лозинский, Михаил Леонидович 20 липня, 1886, Гатчина - 31 січня, 1955 ) - відомий російський та радянський перекладач поетів та драматургів Західної Європи на російську. Поліглот. Поет.
Зміст |
Біографія [ред.]
Родина [ред.]
Родина Лозинськи походить з Поділля, західної України. Але, незважаючи на польське за вимовою прізвище, мали себе не за поляків і були православним дворянським родом небагатим за статками. Аби відрізнятися від інших Лозинських, мали місцеве прізвисько - Діжа - Лозинські. Чому саме Діжа, відомостей не зберіглося.
Батько - Лозинський Леонід Якович, закінчив Санкт-Петербурзький імператорський університет, юридичний факультет, був відомим адвокатом в Петербурзі. І матеріальний стан родини потроху стабілізувався. Був пристрастним бібліофілом, заохочував вивчення європейських мов в родині. Для синів виписав журнал - німецькою, для дочки - французькою. Григорій Леонідович, молодший за Михайла, теж став перекладачем, знав старофранцузьку і сучасну французьку, фінську, шведську, португальську, арабську мови. Мати - Анна Іванівна, емігрувала у Францію після більшовицького перевороту, похована разом з молодшим сином Григорієм на цвинтарі Сен-Женевьєв де Буа під Парижем.
Діти -
- Михайло Леонідович
- Григорій Леонідович
- Єлизавета Леонідівна
Навчання [ред.]
Михайло Леонідович закінчив 1-шу петербурзьку гімназію з золотою медаллю. По закінченню гімназії жив в Німеччині, в Берлінському університеті слухав лекції.Але базову освіту отримав в Петербурзькому університеті, ( юридичний факультет ). Юристом не став, а ще п'ять років займався на історико-філологічному факультеті.
Серед знайомих Михайла Леонідовича - відомі представники петербурзької літератури -
- Мандельштам Осип Емільович
- Анна Ахматова та інші.
Служба в бібліотеці. Видавнича активність [ред.]
Бібліофільські зацікавлення Михайла Леонідовича привели його до видавничої праці та до служіння в бібліотеці. З 1914 по 1937 рр. - він працівник Публічної Бібліотеки ( нині Російська національна бібліотека ) в Петербурзі. Михайло Леонідович був зберігачем бібліотеки французького письменника Вольтера.
У 1912 р. Михайло Леонідович організував видавництво «Гіперборей», де друкували свої твори представники літературного об'єднання, відомого як акмеїзм.
Видавництво «Петрополіс» [ред.]
Трохи пізніше ( у 1918 р. )молодший Григорій Леонідович теж заснував видавництво - «Петрополіс», що зробило свій значний внесок в видавницу справу та літературу. Видавництво працювало в 1918-1922 р., а потім було перенесене в місто Берлін, де існувало до переломного 1933 р. 15-річний ювілей видвництва прийшовся на фашиський підпал Рейхтагу в Берліні. Видавництво перенесли до міста Брюссель і воно припинило свою діяльність лише за умов фашиської окупації міста у 1940 р.
Видавництво «Всесвітня література» [ред.]
У 1918 р. з ініціативи письменника М. Горького було засноване видавництво «Всесвітня література». Визнаний більшовиками за письменника № 1 - М. Горький ставив за мету знайомити нового небуржуазного читача з зразками літератури Європи, Америки, Сходу в нових і науково обгрунтованих перекладах. Видавництво мало владну підтримку і до нього залучили кращих на той час письменників та філологів, що не емігрували з країни. У видавництві працювали -
- Блок Олександр Олександрович
- брати Лозинські
- Замятін Євген Іванович
- Чуковський Корній Іванович та інші.
-
Худ. Борис Кустодієв, письменник Євген Замятін
-
Худ. Костянтин Сомов,поет Олександр Блок
Шляхи братів [ред.]
Шляхи братів сильно розійшлися після еміграції молодшого Григорія. Він стане професором старофранцузької мови в університеті Сорбонна і житиме в Парижі.
Михайло залишиться в Петрограді, хоча отримав запрощення на працю у Францію в Страссбурзький університет, і поринув в перекладацьку діяльність в СРСР.
Лозинський Михайло Леонідович помер в Ленінграді, його поховано на цвинтарі - Літераторські мостки.
Зразки перкладів [ред.]
- Лопе де Вега - «Валенсіанська удова», «Фуенте Овехуна»
- Хуан Руїс де Аларкон - «Сумнівна правда»
- Тірсо де Моліна - « Дон Хіль »
- Данте Аліг'єрі - «Божествена комедія»
- Бенвенуто Челліні - «Життєпис. написаний ним »
- Габріеле д'Анунцио - «Пізанелла»
- Мольєр - «Тартюф»
- П'єр Корнель - «Сід»
- Проспер Меріме - «Кармен»
- Ромен Роллан - «Кола Брюньон»
Нагороди та премії [ред.]
- Сталінська премія 1-го ступеню ( 1946 р.)
- орден «Знак відзнаки»( рос. « Орден Почёта » )
Джерела [ред.]
- Томашевский Б. Мастер перевода // «Искусство и жизнь». — 1940. — № 8.
- Эткинд Е. Искусство переводчика // «Иностранная литература». — 1956. — № 3.
- Карп И. Преображение. О переводе поэзии // «Звезда». — 1966. — № 4.
- Ивановский И. О двух мастерах // «Север». — 1969. — № 6.
- Я, петербуржец. Переписка А. А. Блока и М. Л. Лозинского. Предисловие, публикация и комментарии А. Лаврова и Р. Тименчика // «Литературное обозрение». — 1986. — № 7.
