Лозоходство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лозоходець. Гравюра XVI ст.
Лозоходець з французької книги XVIII століття, присвяченій забобонам.

Лозохо́дство - група парапсихологічних практик, яка декларує можливість виявлення прихованих предметів, зазвичай розташованих під землею, таких як порожнини, джерела води, поклади корисних копалин, «геопатогенні зони», «лінії магічної сили» і т. п. за допомогою лози, спеціальної рамки, маятника чи інших пристосувань. Наукових доказів реальності явища не існує

Історія лозоходства[ред.ред. код]

Спочатку лозоходство було утилітарною магічною або ритуальної практикою, метою якої було виявлення підземних вод, покладів руд та скарбів, його, мабуть найбільш рання згадка (і засудження) в європейській літературі можна знайти в Біблії :

Народ Мій допитується в свого дерева, і об'являє йому його палиця відповідь;. Бо дух блуду ввів їх в оману, і блудодіючи вони відступили від Бога свого

У західноєвропейській літературі згадки про лозохідські методики зустрічаються з XV століття і відносяться до гірників Німеччини, які шукали жили металевих руд. Ця практика, слідом за Німеччиною, набула поширення і в Англії, куди її принесли німецькі шахтарі, зайняті в розробці вугілля. Втім, Георгій Агрікола у своїй фундаментальній праці «Про гірничу справу і металургію» (De Re Metallica), виданому в 1556 р. про лозоходство відгукувався вельми скептично:

... людина розсудлива і розуміюча знаки природи в лозі не потребує ... вона побачить природні ознаки (рудних) жил і без допомоги чарівного прута ...

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]