Лозуватка (Криворізький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лозуватка
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Криворізький район Криворізький район
Громада Лозуватська сільська громада
Код КАТОТТГ UA12060190000043514
Облікова картка Лозуватка 
Основні дані
Засноване 1765
Населення 7 560
Площа 15,23 км²
Поштовий індекс 53020
Телефонний код +380 564
Географічні дані
Географічні координати 48°03′27″ пн. ш. 33°17′44″ сх. д. / 48.05750° пн. ш. 33.29556° сх. д. / 48.05750; 33.29556Координати: 48°03′27″ пн. ш. 33°17′44″ сх. д. / 48.05750° пн. ш. 33.29556° сх. д. / 48.05750; 33.29556
Середня висота
над рівнем моря
84 м
Водойми р. Інгулець
Відстань до
обласного центру
157 км
Відстань до
районного центру
28 км
Найближча залізнична станція Грековата
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради с. Лозуватка, вул. Миру, 69
Сільський голова Яценко Віталій Володимирович
Карта
Лозуватка. Карта розташування: Україна
Лозуватка
Лозуватка
Лозуватка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Лозуватка
Лозуватка
Мапа
Мапа

CMNS: Лозуватка у Вікісховищі

Лозува́тка — село в Україні, у Криворізькому районі Дніпропетровської області. Центр Лозуватської сільської громади. Населення — 7 585 мешканців[1].

Географія[ред. | ред. код]

Село Лозуватка розташоване у південно-західній частині Дніпропетровської області на берегах річки Інгулець, у місці, де починається Карачунівське водосховище. Висота над рівнем моря — від 60 (в долині Інгульця) до 110 метрів.

Поруч проходять автомобільна дорога Н23 і залізниця, станція Грековата за 6 км.

Сусідні населені пункти: села Раєво-Олександрівка на півночі, Чкаловка на заході, Мар'янівка на півдні; селище Авангард Криворізької міськради на південному сході.

Історія[ред. | ред. код]

Дослідник краю 19 ст. архієпископ Феодосій Макаревський називає місцевість де зараз Лозуватка давнішньою старожитною запорозькою маєтністю. У 1765 році за розпорядженням Новоросійської губернської канцелярії переселенцями з Чернігівської губернії з-під Глухова тут було засновано слободу Лозуватка. Після ліквідації Запорізької Січі поселення переведене на становище державної слободи. 1788 року в Лозуватці було 83 двори з населенням 353 мешканці. Селяни займалися хліборобством, а також дрібними промислами. За користування державними землями вони сплачували подушні та оброчні податки, виконували рекрутську повинність.

1816 року Лозуватку переведено на становище військового поселення. Казенною слободою вона знову стала 1857 року.

За даними на 1859 рік у казеному селі Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії налічувалось 510 дворових господарств, у яких мешкало 3 436 осіб (1766 чоловічої статі та 1670 — жіночої), існувала православна Покровська церква, відбувалось 3 ярмарки на рік[2].

Станом на 1886 рік в селі, центрі Лозуватської волості, проживало 3 938 жителів, 716 дворів, існували православна церква, школа, 3 лавки, відбувалось 3 ярмарки на рік та базари по неділях[3].

1854 року у Лозуватці відкрито першу школу, яку через відсутність постійного приміщення двічі закривали (1857 і 1866 роки), проте знову відкривали. 1873 року засноване земське училище.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 7477 осіб (3768 чоловічої статі та 3709 — жіночої), з яких 7344 — православної віри[4].

Лозуватка розташовувалась на вигідному для розвитку торгівлі місці — Криворізько-Єлисаветградському тракті. Завдяки цьому в селі було багато крамниць, де торгували сільськогосподарськими продуктами та виробами місцевих кустарів: гончарів, чинбарів, кравців та інших.

Станом на 1908 рік населення зросло до 8015 осіб (4038 чоловічої статі та 3977 — жіночої), 1686 дворових господарств[5].

У 1924 році, пробне видобуваня графітової руди здійнювалося трестом «Хімвугілля» по балці Суперечній, що у двох верстах від с. Лозуватка.

Новітня історія[ред. | ред. код]

10 березня 2022 року росіяни здійнили обстріл аеродрому біля Лозуватки.[6]

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 6783 особи, з яких 3164 чоловіки та 3619 жінок.[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 6660 осіб.[8]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Відсоток
українська 93,4 %
російська 5,9 %
інші/не вказали 0,7 %

Підприємства[ред. | ред. код]

У Лозуватці працює птахофабрика, яку було утворено 1965 року. Належить до агроходингу «Авангард». Також діє декілька фермерських господарств.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

  • дві середні загальноосвітні школи;
  • два дитячих садки;
  • музична, образотворча школи;
  • Криворізька районна бібліотека для дорослих та дитяча бібліотека;
  • поштове відділення;
  • відділення Ощадного банку;
  • відділення «Нової пошти»

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Меморіальний комплекс воїнам Другої Світової війни (збудовано 1976 р. Ревуцькою В. І.)
  • Пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років (збудовано в 2008 р.)

Зв'язок[ред. | ред. код]

Послуги фіксовано телефонного зв'язку надає компанія Укртелеком. На території села встановлено три вежі зв'язку мобільних операторів: Київстар, Vodafone Україна та Lifecell. Найпоширенішим оператором є Київстар — ним користується близько 86 % відсотків селян.

Відомі люди[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лозуватська сіл/рада / Історична довідка. kriv-rn.dp.gov.ua. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 7 червня 2016. 
  2. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 1261) (рос. дореф.)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-61. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. Списокъ населенныхъ мѣстъ Верхнеднепровскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911 (рос. дореф.)
  6. Дві ракети російських окупантів влучили в аеропорт у Лозоватці, — Олександр Вілкул. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022. 
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019. 
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Дніпропетровська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019. 
  9. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  10. Куль Євген Геннадійович. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 31 березня 2017. 
  11. З'явилися перші фото з місця загибелі Кузьми «Скрябіна». Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 2 лютого 2015. 
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "населення 2001 мова", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Література[ред. | ред. код]

  • Кацура Є.І., Кучма А.В. Лозува́тка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.321-332
  • Божко О. Свято-Покровський храм села Лозуватка // Дні науки історичного факультету: Матеріали VI Міжнародної наукової конференції молодих учених. – Вип. VI: у 8-ми част. / Редкол.: чл.-кор. НАН України, проф. В. Ф. Колесник (голова), доц. О. Ю. Комаренко (заст. голови), І. В. Семеніст (відп. редактор) та ін. – Ч 1. – К., 2013. – С. 4—5.

Джерела[ред. | ред. код]