Лоліта (фільм, 1962)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лоліта
Lolita
LolitaPoster.jpg
Жанр психологічна драма
Режисер Стенлі Кубрик
Продюсер Джеймс Б. Харріс
Сценарист Володимир Набоков
Стенлі Кубрик
У головних
ролях
Джеймс Мейсон
Шеллі Вінтерс
С'ю Лайон
Пітер Селлерс
Оператор Освальд Морріс
Композитор Нельсон Ріддл
Кінокомпанія Seven Arts Productions
Дистриб'ютор  Metro-Goldwyn-Mayer
Тривалість  152 хв
Мова  англійська
Країна  Англія Англія, США США
Рік  1962
Дата виходу  13 червня
IMDb ID 0056193
Кошторис  $2 100 000
Касові збори  $3 700 000

«Лоліта» — художній фільм Стенлі Кубрика, знятий за однойменним романом Володимира Набокова — перша екранізація твору.

Створення[ред.ред. код]

Стенлі Кубрик наприкінці 50-их — початку 60-их рр. ХХ ст. просить Володимира Набокова адаптувати свій роман для екранізації. Письменник готує 400-сторінкову версію сценарію, що він потім скоротить до 200 сторінок. Остаточну версію сценарію опрацьовував сам Кубрик, а варіант Набокова ввійшов у фільм лишень на 20% (згодом Набоков опублікує свій оригінальний сценарій, шкодуючи, що втратив багато часу на написання сценарію, який було безжалісно пошматовано під час зйомок). Також Кубрик розумів, що для одержання схвалення з боку Виробничого кодексу, сценарій не має бути надмірно провокаційним. Він спробував внести деякі елементи, що більш прийнятно посилалися на сексуальні відносини головних героїв фільму — Гумберта та Лоліти.

На головну чоловічу роль Гумберта розглядалися, зокрема, Лоуренс Олів'є (відмовився), Кері Ґрант (відмовився), Еррол Флінн (помер до завершення зйомок фільму), Пітер Устинов, Марлон Брандо, Девід Найвен, Ноел Кавард[1]. Британського актора Джеймса Мейсона на цю роль було затверджено Кубриком і продюсером фільму Джеймсом Харрісом.

Підбір акторки на роль Лоліти ускладнювався вимогами цензури та можливою реакцією громадської думки. Вік героїні фільму був збільшений із 12 до 14 років. Кубрик пропонував на її роль 17-річну Т'юзді Велд[1], однак Набоков виразив незгоду із цією кандидатурою. Кубрик переглянув у пошуках акторки більше 800 фотографій, зокрема, розглядалися акторки Джоуі Хізертон[1], Хейлі Міллс[1]. Улітку 1960 року в шоу Лоретти Янґ Кубрик примітив 14-річну С'ю Лайон, яка до цього протягом року працювала на телебаченні та знімалася в рекламі. Після зустрічі з нею Кубрик представив її фотографії Набокову, який схвалив вибір. Із Лайон був укладений контракт на сім років.

1962 року Стенлі Кубрик для зйомок «Лоліти» переїхав із США до Англії, країні з більш м'якою цензурою.

Фільм став першим твором Кубрика, що породив суспільні суперечки. Оцінки кінокритиків після прем'єри були змішаними — багато хто хвалив його за сміливі рішення, а інші були здивовані відсутністю близькості між головними героями.

Сюжет[ред.ред. код]

Виконавці ролей[ред.ред. код]

  • Джеймс Мейсон — Гумберт Гумберт
  • Шеллі Вінтерс — Шарлотта Гейз
  • С'ю Лайон — Дорорес «Лоліта» Гейз
  • Пітер Селлерс — Клер Квілті
  • Гері Кокрелл — «Дік» Шиллер
  • Джеррі Стовін — Джон Фарлоу (адвокат із Рамсдейла)
  • Дайана Деккер — Джин Фарлоу
  • Лоіс Максвелл — сестра Мері Лор
  • Сес Ліндер — доктор Кіджи (в лікарні)
  • Білл Ґрін — Джордж Суайн (менеджер нічного готелю в Брайстоні)
  • Ширлі Дуґлас — місіс Старч (учителька піаніно в Рамсдейлі)
  • Меріенн Стоун — Вівіан Даркблум
  • Меріон Мат'є — міс Лебоун
  • Джеймс Дайренфорт — Фредерік Білл-старший
  • Максин Холден — Мітч Фромкісс (порт'є готелю)
  • Джон Харрісон — Том

Нагороди[ред.ред. код]

Фільм здобув одну перемогу та чотири номінації «Золотого глобусу», а також мав ще чотири номінації, зокрема, на «Оскар» і BAFTA:

Премія, фестиваль Нагорода Номінант Результат
«Золотий глобус» Найбагатообіцяюча акторка С'ю Лайон перемога
«Оскар» Найкращий адаптований сценарій Володимир Набоков номінація
BAFTA Найкращий актор Джеймс Мейсон номінація
«Золотий глобус» Найкращий актор кіно Джеймс Мейсон номінація
«Золотий глобус» Найкраща акторка кіно Шеллі Вінтерс номінація
«Золотий глобус» Найкращий режисер кіно Стенлі Кубрик номінація
«Золотий глобус» Найкращий актор другого плану Пітер Селлерс номінація
Гільдія режисерів Америки Видатні досягнення в кіно Стенлі Кубрик номінація
Венеційський кінофестиваль Найкращий режисер Стенлі Кубрик номінація

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Відкинутий сценарій Набокова припускав появу письменника в епізодичній ролі «дивака із сачком».
  • Окуляри у вигляді серденьок, що носить Лоліта, з'являлися тільки на рекламній фотосесії Берта Стерна (в фільмі Лоліта носить звичайні сонячні окуляри).
  • Пітер Селлерс придав своєму героєві, Клеру Квілті, голос Стенлі Кубрика.
  • У кімнаті місіс Гейз, на шафці, стоїть урна з порохом чоловіка, за нею стоїть православний образок, а над ним, на стіні, висить овальна фотографія чоловіка. Шарлотта Гейз, показуючи Гумберту урну та фотографію, говорить, що це містер Гейз — її покійний чоловік, батько Лоліті. Насправді ж, на стіні висить фотографія молодого Набокова.
  • Фільм починається з фінальної сцени, описаної в романі, й нею ж закінчується. Розмова саме в сцені починається зі слів:
« - Are you Quilty?

- No, I'm Spartacus. Have you come to free the slaves or something?

 »

Це — алюзія, бо попередньою роботою Стенлі Кубрика був саме фільм «Спартак».

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Richard Corliss. Lolita. — London: British Film Institute, 1994 ISBN 0-85170-368-2 (англ.)

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]