Ломбардська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ломбардська мова
Lombard, Lumbard, Lumbaart
Поширена в: Італія, Швейцарія
Регіон: Ломбардія, Тічіно, Граубюнден
Носії: 3500000
Класифікація: Індоєвропейська сім'я: Романські мови:: Західна група::: Північно-італійська підгрупа:::: Галло-італійський кластер
Офіційний статус
Коди мови

Ломбардська мова (ломб. lengua lumbarda, lumbaard, lumbaart) - одна з галло-італійських мов, також відомих як Цизальпінські мови, поширена в Північній Італії.

Традиційно відноситься до «італійських діалектів». Нею говорять італійці областей Ломбардія і Тренто в Італії та італо-швейцарці в Південній Швейцарії (кантони Тічіно і Граубюнден).

Два основних діалекти - західно-ломбардський і східно-ломбардський - різняться досить сильно і не є до кінця взаємозрозумілі, тому їх іноді розглядають як окремі мови.

Історія розвитку та сучасний стан[ред.ред. код]

Поширення ломбардської мови в Європі

Ломбардська мова, хоча і розвинулася, як і всі інші романські, з пізньолатинської розмовної мови, сильно відрізняється від тосканського діалекту - офіційного на території сучасної Італії.

Ломбардській ближчі провансальська і французька мови, тому що в ній, на відміну від тосканської і всіх діалектів на південь від лінії Спеція-Ріміні, сильні субстратні кельтські і суперстратні німецькі впливи, пов'язані з розселенням у регіоні значної кількості німецьких племен - лангобардів.

Досягши певної популярності і найвищого розвитку в середні віки - в епоху могутності і економічної потужності Міланського герцогства, вона втрачає свої позиції після об'єднання Італії в кінці XIX і особливо у другій половині XX століття, з поширенням засобів масової інформації та офіційним насадженням італійської літературної мови, заснованої на тосканському стандарті.

Тим не менш, в силу економічної могутності індустріально розвиненої півночі в порівнянні з відсталим аграрним півднем і напіваграрним центром країни, західний діалект продовжує впливати на стандартну італійську у міру поширення її на північ країни.

Не останню роль у збереженні примарного престижу зіграли і расові відмінності між населенням півночі і півдня Італії.

Північна Ліга, яка представляла регіон в уряді, жадала незалежності краю і, відповідно, зміцнення позицій західноломбардської мови аж до надання їй офіційного статусу в регіоні як механізму дистанціювання германізованої північноєвропейської ідентичності регіону від середземноморської «Латинської» культури, схильної, на їхню думку, до бідності та технологічної відсталості. Останнім часом, що, зокрема, видно зі стрімкого зростання Ломбардської Вікіпедії, спостерігається спалах інтересу до західноломбардської мови, діалекти якої непогано збереглися в італійській Швейцарії, в районі Лугано і використовуються ширше, в тому числі і в повсякденному спілкуванні, ніж на території республіки Італія.

Див. також[ред.ред. код]

Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.