Лондонський мирний договір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лондонський мирний договір — мирний договір, підписаний 30 травня 1913 року на Лондонській конференції. Договір поклав кінець Першій Балканській війні.

Лондонська конференція відкрилась у грудні 1912 року, одразу після проголошення незалежності Албанії. Військові дії фактично завершились ще 2 грудня 1912 року. Через недоліки Договору у червні 1913 року почалася Друга Балканська війна. Остаточний мир встановлено на умовах Бухарестського договору 12 серпня 1913 року.

Основні пложення[ред.ред. код]

За Договором Туреччина втратила всі європейські володіння, крім Стамбула і невеликої частини Східної Фракії (по лінії Мідія — Енез).

Європейські володіння Туреччини були в основному розділені між Грецією (частина Македонії та район Салонік), Сербією (частина Македонії та Косово) і Болгарією (Фракія з Егейським узбережжям і частина Македонії).

Під тиском європейських держав Чорногорія змушена зняти облогу Шкодера. За підтримки «великих держав» встановлена незалежність Албанії в тих межах, які вони для неї визначили. Сербія не досягла виходу до Адріатичного моря.

Посилання[ред.ред. код]