Лопарит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лопарит-(Ce)

Лопарит (рос. лопарит, англ. loparite; нім. Loparit m) — мінерал класу оксидів і гідроксидів, підкласу складних оксидів, ніобо-титанат церію та ін. легких лантаноїдів каркасної будови.

Загальний опис[ред.ред. код]

Формула за Є.Лазаренком: (Се, Na) TiO3. Містить (%): Na2O – 8,32; TR2O3 – 30,80; TiO2 – 39,65. Домішки: оксиди Nb, Ca, Sr, Th, Ta.

За іншими даними формула: (Се, Na, Ca) (Ti, Nb) О3.

Вигляд кристалів псевдокубічний (кубооктаедричний); характерні зірчасті двійники проростання.

Сингонія кубічна (за ін. даними – моноклінна).

Спайність відсутня.

Густина 4,6-4,9.

Твердість 5,5-6,0.

Колір смоляно-чорний, рідше бурий.

Блиск скляний до металічного, на зламі жирний.

Риса коричнева.

Крихкий.

Злам нерівний.

Походження магматичне; зустрічається в агпаїтових нефелінових сієнітах, рідше в лужних пегматитах.

Виявлений також в деяких рідкіснометалічних гранітах. У зоні гіпергенезу відносно стійкий, утворює розсипи.

Збагачується гравітаційними методами на концентраційних столах.

Л. – цінна сировина на Та, Nb, TR, Ti. Руда рідкісноземельних елементів, титану, ніобію, танталу.

Знайдений на Кольському п-ові, у Північному Прибайкаллі, Східному Забайкаллі, у Туві.

Мінерал названий за застарілою назвою народності з Кольського піострову саамі — лопарі, І.Г.Кузнецов, 1925.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]