Лопух справжній

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лопух справжній
Arctium lappa.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Лопух (Arctium)
Вид: Лопух справжній
Біноміальна назва
Arctium lappa
L., 1753
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4217
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Arctium lappa

Лопу́х спра́вжній (Arctium lappa L.), лопух, реп'яшник, дідовник, лопух жорсткий, лопух великий — вид рослин родини айстрових (Asteraceae).

«Лаппа» (lappa) - від грецького слова «хапати», «чіплятися».

Поширення[ред.ред. код]

До початку XIX ст. лопух не був відомий у Західній Європі. Його занесла туди російська кіннота після розгрому армії Наполеона. Тепер ця рослина у Франції росте як бур'ян. В Японії лопух вважають городньою овочевою рослиною і культивують під назвою «гобо». Підсмажені корені додають до кави замість цикорію.

Біологічні характеристики[ред.ред. код]

Лопух звичайний

Лопух справжній — дворічна трав'яниста рослина до 1,5—2 м заввишки, із стрижневим м'ясистим розгалуженим (до 60 см завдовжки) коренем. Стебло прямостояче, ребристе, червонувате, шерстисте. Листки з черешками, великі, широкосерцевидно-яйцеподібні, здебільшого цілокраї, рідше виїмчасто-зубчасті, зверху зелені, шерстисті, зісподу сіроповстисті. Верхні листки яйцеподібні, загострені, здебільшого із заокругленою основою. Квітки зібрані в кошики розташовані щитком. Обгортка черепитчаста, складається з шипуватих, загострених на верхівці гачкуватих листочків. Квітки в кошику двостатеві, трубчастим на верхівці п'ятизубчастим пурпуровим віночком. Сім'янки з чубком коротких зазублених щетинок.

Цвіте з червня до середини серпня. Плоди достигають у серпні — вересні.

Росте як бур'ян. Зустрічається на смітниках, біля жител і доріг, у лісах, на полях поодиноко і групами.

Фармакологічні властивості[ред.ред. код]

У коренях лопуха справжнього містяться полісахарид інулін (в сухих коренях — 37—45 %), протеїни (близько 12 %), ефірна олія (до 0,17 %) пальмітинова і стеаринова кислоти, ситостерин та стигмастерин; у насінні — глікозид арктин, а в листках дубильні речовини, слиз та ефірна олія.

Застосування у народній медицині[ред.ред. код]

Корені лопуха

У народній медицині корені лопуха використовують як сечогінний, потогінний засіб, а також при подагрі, цукровому діабеті, каменях у нирках, печінці, захворюваннях шкіри (екземи, вугри, лишаї), золотусі, виразці шлунка. Настій коренів на оливковій олії відомий під назвою «реп'яхова олія» як засіб, що запобігає випаданню і сприяє росту волосся на голові.

Заготівля[ред.ред. код]

Заготовляють корені рослин першого року життя восени (вересень — жовтень), а другого року — рано навесні, на початку відростання (квітень), її викопують лопатами, очищають від землі, обрізують надземну частину і тонкі корені та відразу промивають у холодній воді. Потім відбирають товсті корені, звільняють їх від кори і сушать надворі або на горищах під залізним дахом чи під навісами з доброю вентиляцією, розклавши тонким шаром на папері, мішковині.

Корінь лопуха потрібно збирати ранньою весною, при першій появі листя, або пізно восени, коли він соковитий і поживний[1]. На доброму грунті коріння лопуха досягають розмірів дуже великої моркви.

У харчуванні[ред.ред. код]

Корені можна їсти сирими, вареними, печеними, смаженими[1]. Коріння лопуха можна класти в суп замість картоплі і коріння, робити з них котлети і коржики[1]. Особливо смачні коріння лопуха печені і смажені. При підсмажуванні утворюється рум'яна і солодка кірка. Коріння лопуха поживні, оскільки містять 12 відсотків білкових речовин, 0,8 відсотка жиру і 45 відсотків інуліну (особливого крохмалю), який може бути перетворений на цукор.

З коренів лопуха вдається отримати солодке повидло. На півлітра води вливають чотири чайні ложки оцтової есенції і нагрівають до кипіння. Потім кладуть подрібнені коріння лопуха і варять дві години.[1]

З нього роблять мармелад[1]. Лопух як овочева рослина давно визнаний в Японії і вирощує там під назвою «гобо»[1]. Він має ніжне стебло, товстий соковитий корінь.

Медичне застосування[ред.ред. код]

Кореневище в гомеопатичній практиці застосовують як сечогінне, в народній медицині — як сечогінний, відхаркувальний та болезаспокійливий засіб. У вигляді водного настою корінь вживають при захворюваннях нирок і сечового міхура, шлунково-кишкового тракту, при малокрів'ї. Зовнішньо — для миття голови при випаданні волосся.

Розмноження[ред.ред. код]

Добре розмножується насінням, яке висівають восени або навесні на ділянках, не придатних для вирощування інших рослин. Догляду не потребує.

Розмножується вегетативно (поділом коренів) і насінням. Останнє висівають навесні з міжряддями 35—40 см; сходи з'являються на 20—30-й день (при осінній сівбі — у квітні). У перший рік життя рослина утворює розетку з листків. Починаючи з другого року регулярно цвіте (в червні) і плодоносить (в серпні). У перший рік посіви обов'язково прополюють, ґрунт розпушують. Аналогічні роботи виконують і в наступні роки.

При вегетативному розмноженні корені також висаджують з міжряддями 35—40 см. Спочатку ґрунт поливають. Після укорінення коренів міжряддя прополюють і розпушують. н

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.