Лоренцо Валла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лоренцо Валла
Lorenzo Valla aport011.png
Гравер Теодор де Брі. «Портрет Лоренцо Валла» 16 ст.
Народився 1407
Рим або П'яченца,
Помер 1457
Рим
Громадянство Папська держава
Національність італієць
Проживання Аппенінський півострів
Ім'я при народженні Lorenzo Valla
Інші імена Lorenzo Valla
Відомий викладач, філософ, перекладач
Діяльність викладач, філософ, перекладач, апостольський секретар і канонік Латеранської базиліки
Конфесія католицизм
Діти троє дітей

Лоренцо Валла (італ. Lorenzo Valla 1405? або 1407, Рим або П'яченца — 1457, Рим) - італійський критик, викладач, гуманіст, перекладач, філософ.


Життєпис, ранні роки[ред.ред. код]

Лоренцо Валла походив із родини куріалів, освіченої і хитрої верхівки чиновництва Ватикана. Відомостей про точну дату народження Валли та місце - не збережено. Рік народження позначають як 1405 або 1407. Батько, Лука Валла, був юристом. По смерті батька (1420 року) хлопцем опікувались мати та рідний дядько Мельхіор Скривані. Про освіту хлопця піклувались зрання, тому він вивчав грецьку мову і класичну, давньоримську, а не вульгарну середньовічну латину.

На свідомість і смаки юнака мав значний вплив трактат «Повчання оратору», котрий створив Квінтіліан і наново віднайдений Поджо Браччоліні ще 1416 року. Лоренцо Валла вивчив твір напам'ять. В ранньому власному творі «Про порівняння Цицерона та Квінтіліана» (котре було пізніше втрачене), не убоявся поставити улюбленого Квінтіліана вище за захваленого Цицерона.

Мандри по Італії[ред.ред. код]

Освічений молодик зі знанням мов не отримав вигідної посади при дворі папи римського і відбув у місто Павія. За припущеннями проти молодого Валли інтригував Поджо Браччоліні.

3 1429 року Лоренцо Валла влаштувався викладачем в приватну школу, а з 1431 року — перейшов в університет. Праця подалі від Ватикану і в провінції сприяла розкутості думок початківця, не обмежених папською цензурою і обачністю. Критичні зауваження щодо середньовічної схоластики і вульгарної латини гонорових викладачів сприяли появі ворогів. Стан викладача погіршив його твір «Про девізи і геральдичні символи», де була сатира на викладачів-юристів. На суперника і критика зробили замах, котрий оганізували ображені викладачі-юристи, і Валла був вимушений покинути Павію.

Неаполітанський період[ред.ред. код]

Король Неаполя Альфонс V Арагонський (1394-1458).

З 1436 року Лоренцо Валла перебував в Неаполітанському королівстві. Він влаштувався секретарем до короля Альфонса V Арагонського (1394-1458). Король мав бурхливу молодість і складний, самовпевнений характер, але перемагав суперників і ворогів військовою справою. Складні спадкові права на Неаполь виборов війною, в якій переміг. За його керування в Неаполі нарешті запанував мир, а король запросив в місто аристократичні родини із Сіцилії та Арагону, що надало його двору пишності і блиску. Король розпочав роскішний спосіб життя, мав числених фавориток, сам був меценатом і патроном науковців та місцевих художників. В період 14421458 років король постійно мешкав в Неаполі і ігнорував спадкові маєтності в північній Іспанії. Король наважився ігнорувати і волю папи римського — допоки військова вдача була на його боці.

Вже немолодий Лоренцо Валла, схильний до досліджень і критичного перегляду діяльності будь яких осіб і політичних явищ, наважився на цей раз критикувати курію папи римського. Серед критичних творів Лоренцо Валли неаполітанського періоду - і скандально відомий трактат «Про фальшивість Константинова дара», спираючись на який Ватикан виправдовував власні пільги нібито отримані ще за дарунком імператора Константина. 1444 року на наукові і критичні дослідження Валли папа римський і курія відповіли доносом в інквізицію і проти Валли заочно розпочали судове переслідування. Папа римський не мав юридичних прав на переслідування мешканців Неаполітанського королівства, чим пізніше скористається і бандиткуватий, неврівноважений художник Мікеланджело да Караваджо, що теж шукатиме захисту від суду папи в Неаполі. Лоренцо Валлу від інквізиції врятував захист неаполітанського короля.

Зміни на папському престолі і повернення в Рим[ред.ред. код]

Лоренцо Валла продовжував власні філологічні дослідження і критичний перегляд одного з листів Христа, викривши його фальшування. критично переглядав він і низку документів щодо корисності чернечого життя, що викликало обурення вірян і чернецтва. Валла відкрито насміхався над варварською латиною біблії Вульгати і навіть над творами Св. Августина.

При цьому Лоренцо Валла не ставав на позиції атеїзму, а залишався добрим католиком, котрого дивували старовинні фальшиві документи і некритичне ставлення до фальшивок курії. валлу знову викликали в суд, що віщувало йому страшну небезпеку. Судове переслідування знову припинив неаполітанський король. Аби уберігти сміливця, король сприяв подорожі Валли в Барселону,в Іспанію, аби збити хвилю образ і гніву в Римі. Згодом Валла повернувся в Неаполь.

Невдовзі на папський престол було обрано Томазо Парентучеллі під ім'ям Миколай V. Простого походження, сам гуманіст і поціновувач мистецтва і літератури, Миколай V узяв Лоренцо Валла в штат ватиканського чиновництва і той отримав посаду апостольського секретаря. Відтепер здібності Лоренцо Валли використовував Ватикан.

Валла, як перекладач і текстолог, займався в Римі виправленням латинських текстів.

Критичні позиції католика Лоренцо Валли знайдуть прихильність і вивчення в таборі гуманістів Північної Європи та у протестантів. Найбільш сміливо критичні позиції Валли оцінив ворожо налаштований до нього кардинал Беллармін, впливова фігура католицької контрреформації 16 ст., котрий вважав Валлу «попередником Лютера».

Родина[ред.ред. код]

Лоренцо Валла не був одружений. Але мав громадянську дружину в Римі, що народила йому трійку дітей. Посада апостольського секретаря і праця в Ватикані схиляли Лоренцо Валлу до целібату, відмові від шлюбу як у католицького священства. За переказами, він і сам планував стати священиком. Але помер в Римі неодруженим. Поховання відбулося в Латеранській базиліці.

Вибрані твори[ред.ред. код]

  • « Про фальшивість Константинова дара », (1440)
  • «Про порівняння Цицерона та Квінтіліана» (втрачене)
  • «Про девізи і геральдичні символи»
  • «Про істинне і фальшиве благо »
  • «Перегляд діалектики і філософії », (1440), перше видання здійснене 1540 р.
  • «Про діяння Фердинанда, короля Арагона » ( 1446 )
  • «Про чернечу обітницю »
  • «Про красу латини »
  • «Про красоти »

Джерела[ред.ред. код]

  • Лоренцо Валла. «Об истинном и ложном благе. О свободе воли». Перевод с латинского В. А. Андрушко, Н. В. Ревякиной, И. Х. Черняка // Памятники философской мысли. - М.: Наука, 1989 (в Приложении к книге также перевод трактатов «Пересмотр всей диалектики», «Сопоставление Нового завета», «Похвальное слово св. Фоме Аквинскому», «Апология»)
  • Хоментовская А. И. «Лоренцо Валла — великий итальянский гуманист». — М.—Л., 1964.
  • The Cambridge companion to Renaissance philosophy, ed. by James Hankins. Cambridge, 2007.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]