Лоренц-коваріантність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лоренц-коваріантність — властивість рівнянь, які описують закони фізики, мати однаковий вигляд у різних інерційних системах відліку.

Рівняння, записані за допомогою 4-векторів та 4-тензорів автоматично мають лоренц-коваріантну форму. Так, наприклад, другий закон Ньютона в спеціальній теорії відносності записується як

 \frac{dp^i}{ds} = f^i ,

де  p^i  — 4-вектор імпульсу, s — просторово-часовий інтервал,  f^i  — 4-вектор сили:

 f^i = \left(\frac{\mathbf{F}\cdot\mathbf{v}}{\sqrt{1 - v^2/c^2}}, \frac{\mathbf{F}}{\sqrt{1 - v^2/c^2}}\right) ,

де c — швидкість світла у порожнечі.

Просторово-часовий інтервал є інваріантом щодо перетворень Лоренца, тобто не залежить системи відліку, а імпульс та сила перетворюються при переході до іншої системи відліку однаково: як компоненти 4-вектора. Тому при зміні системи відліку рівняння Ньютона в цій формі зберігають свій вигляд.

Лоренц-інваріантність[ред.ред. код]

В строгому сенсі лоренц-інваріантність означає незмінність візичної величини при переході від однієї інерційної системи відліку до іншої. Тобто, лоренц-інваріантність є скалярною лоренц-коваріантністю. Однак, фізики часто не зовсім строго вживають цей термін у сенсі лоренц-коваріантність.

Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.