Лосенко Антон Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антон Павлович Лосенко
Anonymous from Chelyabinsk museum (former A.Losenko self-portrait).jpg
Антон Лосенко
Дата народження 30 липня (10 серпня) 1737(1737-08-10)
Дата смерті 23 листопада (4 грудня) 1773(1773-12-04) (36 років)
Національність Українець
Жанр Історичні предмети, портрети
Напрямок Неокласицизм

Лосе́нко Анто́н (Антін) Па́влович (* 30 липня (10 серпня) 1737(17370810) — 23 листопада (4 грудня) 1773) — живописець, рисувальник, педагог, культурний діяч українського походження. Академік петербурзької Академії мистецтв (1770), професор (1772). Основоположник російського історичного живопису.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в місті Глухів у козацькій родині. Навчався в Глухівській школі співу та інструментальної музики. Рано став сиротою. У 7 років (1744) направлений у Придворну співоцьку капелу. 1753 року (через пов'язану з віком зміну голосу) відданий на навчання до кріпацького живописця графа Петра Шереметьєва — портретиста Івана Аргунова (17291802).

1758 року зарахований графом Іваном Шуваловим до петербурзької Академії мистецтв, де навчався під керівництвом французьких художників Луї-Жозефа Ле-Лоррена (171559) та Жана-Луї Девельї (17301804). 1760 року написав портрети президента петербурзької Академії мистецтв графа Івана Шувалова, поета Олександра Сумарокова. Від вересня цього ж року вдосконалював свою майстерність у Жана Рету (16921768) в Парижі (Франція). Створив там велику картину на євангельський сюжет «Чудесна ловля риби». 1762 року повернувся до Санкт-Петербурга. Написав портрети великого князя Павла Петровича (майбутній імператор Павло I; «Портрет Великого князя Павла Петровича в детстве»), засновника першого російського публічного театру Федора Волкова і актора Якова Шумського.

У 176365 роках знову вчився в Парижі у майстерні історичного живопису Жозефа-Марі Вієна (17161809). Там він написав, зокрема, «Смерть Адоніса», «Андрій Первозванний» (обидві 1764), «Жертвоприношення Авраама (Авраам приносить в жертву сина свого Ісаака)» (1765). Від 1766 року вивчав античність і копіював майстрів Відродження в Італії, написав полотно «Зевс і Фетіда» (1769). У його картинах початку й середини 1760-х років на біблійні сюжети відчутні зв'язки з мистецтвом пізнього бароко, наступні праці (зокрема «Авель» і «Каїн», обидві 1768) позначені рисами класицизму.

1769 року повернувся в Санкт-Петербург. 1770 року створив картину на тему давньоруської історії — «Володимир і Рогніда», яка стверджувала рівноправність національної історії з історією античного світу. За неї отримав звання академіка. Цього ж року зайняв посаду ад'юнкт-професора петербурзькій Академії мистецтв. 1772 року став професором і директором (спільно з французьким скульптором Ніколя-Франсуа Жілле, 170991) петербурзької Академії мистецтв. Створив перший в Російській імперії посібник з художньої анатомії під назвою «Изъяснение краткой пропорции человека, основанной на достоверном исследовании разных пропорций древних статуй, старанием Императорской Академии художеств профессора живописи господина Лосенка для пользы юношества, упражняющегося в рисовании, изданное». Підготував рекомендації щодо роботи над історичною картиною. Працював над полотном «Прощання Гектора з Андромахою» (1773, не закінчена; у піднесених образах у ній втілено ідею патріотичного подвигу, готовності до самопожертви).

1773 року (на 37 році життя) почав тяжко хворіти і невдовзі помер.

Похований на Смоленському кладовищі в місті Санкт-Петербург.

Його педагогічна діяльність, а також його підручник (ним користувалися до середини 19 століття) істотно вплинули на розвиток художньої освіти в Російській імперії.

Картини Лосенка зберігаються в музеях Росії, Білорусі, України («Авель» — у Харківському художньому музеї).

Картини[ред.ред. код]

Старожитність
Святе Писання
Портрети

Джерела та література[ред.ред. код]