Лось звичайний
| Лось звичайний | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
 Ареал лосів |
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
Лось звичайний (Alces alces) — вид роду лось (Alses) родини оленевих (Cervidae), представлений у фауні України і суміжних країн.
Зміст |
Назва[ред.]
Лосі мають багато різних назв. Самців лося часто називають «сохатими», рідше — биками; самок — «лошами», або коровами. Молодих лосів називають телятами. Існує багато згадок лося у фольклорі поліщуків. У лісників і мисливствознавців надзвичайно популярним є тост «За лося!».
Поширення і біологія[ред.]
Широко поширений в лісовій і місцями у лісостеповій природних смугах, на півночі — у тундрі. На сході свого поширення межує з іншим видом цього роду — лосем американським (Alces americanus). Існує широка зона гібридизації між лосем звичайним і американським в Центральному Сибіру і на півночі Зовнішньої Монголії.[1]
Лось є найбільшим (за вагою) ссавцем фауни України і другим за довжиною тіла (після ціп'яка бичачого Taenia saginata) видом тварин фауни Європи (не рахуючи китів). Самці лося озброєні рогами, які вони скидають кожної осені.
Лосі в Україні[ред.]
Динаміка ареалу[ред.]
У період з кінця 19 до середини 20 ст. лосів в Україні не було. Вид з'явився в Україні шляхом природного розселення з території Білорусі і до кінця XX століття заселив усю лісову і лісостепову смугу на південь до Карпат (але в самих Карпатських горах відсутній), Середнього Подніпров'я та Дінця. На сьогодні відбувається зворотне скорочення південних меж видового ареалу. Період розширення ареалу був пов'язаний зі зростанням загальної чисельності виду та з великими площами соснових посадок, які виконували захисні функції та були незамінним кормовим біотопом. Тепер площі молодих сосняків значно скоротилися, а рівень незаконного полювання суттєво зріс, через що чисельність лося невпинно скорочується.
Виходячи з відомих і доступних для аналізу моделей динаміки ареалу і чисельності лося у Східній Європі, у найближчі два-три десятиліття вид остаточно зникне в Україні та південній частині Білорусі.[2] Відбуватиметься це практично без участі людини, у відповідності до динаміки самого виду та завдяки глобальним змінам клімату.
Проблеми охорони[ред.]
Лося планували включити до Червоної книги України 2009 року, проте вид не отримав цього охоронного статусу. За останні роки популяція лося в Україні скоротилася з 14 до 4,5 тис. особин і продовжує скорочуватися, незважаючи на повну заборону полювання на нього. При цьому трупів тварин в лісах не знаходять і, отже, це не пов'язано з природною загибеллю звірів. Лось підпускає до себе дуже близько і може стати легкою здобиччю браконьєрів.
Господарське значення[ред.]
Лосів нерідко розводять на фермах. Особливо великий успіх доместикація лося отримала завдяки визначній ролі Семена Будьонного, досвід якого формувався у драгунських полках Примор'я (ареал Alces americanus) та різноманітних західних фронтах, у тому числі в Кавказькій дивізії під Мінськом (ареал Alces alces). У часи громадянської війни Конармія мала спеціальні загони бійців, що їздили верхи на лосях. Такі загони створювали для швидкого пересування бойових підрозділів по складних болотистих місцевостях європейської тайги. У пізніші часи лосині ферми продовжували діяти з метою доїння лосиць, молоко яких вважається цілющим. Щодо України даних про лосині ферми немає.
Примітки[ред.]
Література[ред.]
- Корнєєв А. П. Визначник звірів України. — Київ, 1965.
- (рос.) Будённый С. М. Пройдённый путь. Книга первая — третья: М.: Воениздат, 1958–1973.
Посилання[ред.]
- Чи варто позачергово включати лося до Червоної книги? Теріологічна школа.
- Чисельність, розселення і добування лосів (Alces alces) в Україні. — Моніторинг біорізноманіття в Україні.
- (рос.) Лосині ферми в інтернеті.
- Лось (Alces alces): модель розповсюдження виду до 2050-го, (англ.) детальні мапи розповсюдження.
