Лотар Рендуліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лотар фон Рендуліч
Lothar von Rendulic
Bundesarchiv Bild 146-1995-027-32A, Lothar Rendulic.jpg
Народився 23 листопада 1887(1887-11-23)
Вінер-Нойштадт, Австро-Угорщина
Помер 17 липня 1971(1971-07-17) (83 роки)
Лінц, Австрія
Країна Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Австрія Австрія
Третій Рейх Третій Рейх
Рід військ Сухопутні війська
Роки служби 19101945
Звання Rank insignia of Generaloberst of the Wehrmacht.svg Генерал-полковник
Війни/битви Перша світова війна
Друга світова війна
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Золотий партійний знак НСДАП
Кавалер 3 класу ордена Залізної Корони
Медаль за 1 поранення (Австро-Угорщина)
Військовий Хрест Карла (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Military Merit Medal (Austria-Hungary)
Почесний хрест ветерана війни
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
За поранення (нагрудний знак)

Нашивка «Курляндія»

Інше автор книги Управління військами
Підпис

Лотар фон Рендуліч (нім. Lothar Rendulic; * 23 листопада 1887, Вінер-Нойштадт, Австро-Угорщина — 17 липня 1971, Лінц, Австрія) — австрійський та німецький воєначальник хорватського походження, генерал-полковник1 квітня 1944 року), доктор права.

Біографія[ред.ред. код]

Початок військової кар'єри[ред.ред. код]

Військову кар'єру розпочав у 1910 році в Австро-Угорщині в чині лейтенанта. Був учасником Першої світової війни. Після її закінчення вступив в австрійську армію. Виступав активним прихильником об'єднання Німеччини і Австрії. З 1932 року брав участь у діяльності Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини. В 1933 році Рендуліч отримав звання полковника та з 1935 по 1938 рік командував моторизованою бригадою австрійської армії. Після аншлюсу 1 квітня 1938 року переведений па службу у Вермахт і призначений начальником штабу 17-го армійського корпуса у Відень (потім Лінц). З 15 червня 1940 року — командир 14-ої піхотної дивізії. Брав участь у Французькій кампанії.

Друга світова війна[ред.ред. код]

5 жовтня 1940 одержав у командування 52-у піхотну дивізію, з якою у складі 2-ї армії воював у СРСР. Брав участь у боях під Бобруйськом, Рогачовим, Брянськом. 6 березня 1942 року нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. 1 листопада 1942 року Лотара Рендуліча призначено командиром 35-го армійського корпуса в складі 2-ї танкової армії. Частини Рендуліча здійснювали оборону Орловського виступу.

З 15 квітня 1943 року Рендуліч, на посаді командувача 2-ої танкової армії, керував її перекиданням з радянсько-німецького фронту на Балкани. Вів бої з частинами Народно-визвольної армії Югославії. 15 серпня 1943 року нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста.

Після загибелі генерала Едуарда Дітля, 25 червня 1944 року Лотар фон Рендуліч був призначений командувачем 20-ї гірської армії, об'єднавши під своїм командуванням всі німецькі війська у Фінляндії та на півночі Норвегії.

З 15 січня 1945 року — командувач групою армій «Курляндія». 18 січня нагороджений Лицарським хрестом з дубовими листям і мечами. З 25 січня по 11 березня 1945 року Рендуліч командував групою армій «Північ», створеної із групи армій «Центр». З 10 березня 1945 року — знову командувач групою армій «Курляндія».

Після великої поразки групи армій «Південь» в Угорщині 7 квітня 1945 року прийняв командування цією групою армій (з травня 1945 — група армій «Австрія»). Разом з генерал-фельдмаршалом Фердинандом Шернером Рендуліч був одним з тих командувачів, що не припинили опір радянським військам після одержання звістки про капітуляцію Німеччини. Вивів свої війська з радянсько-німецького фронту і здався американцям.

Нюрнберзький процес[ред.ред. код]

19 лютого 1948 року військовим трибуналом у Нюрнберзі засуджений до 20 років тюремного ув'язнення. В 1951 році строк ув'язнення скоротили до десяти років позбавлення волі. В кінці того ж року Рендулича було звільнено після того, як провів у в'язниці шість років. Після звільнення Лотар Рендулич повернувся до Австрії і почав займатися літературною працею: писав статті та книги в яких розглядав досвід Другої світової війни та Німецько-радянської війни і перспективи подальшого військового протистояння з СРСР.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]