Лотар I
Лотар (фр. Lothaire, 795 - 29 вересня 855, Прюм[1] - син Людовика Благочестивого та Ерменгарди з Геспенгау (фр. Ermengarde de Hesbaye) - король Італії, Лотарингії та Імператор Заходу з 840-го по 855-й рік.
| Лотар I | |
|---|---|
| Імператор Заходу | |
 |
|
| Титули | Король Італії, Король Лотарингії |
| Дата народження | 795 |
| Дата смерті | 29 вересня 855 |
| Прюм, сучасна Німеччина | |
| Діти |
|
| Дружина | Ерменгарда Турська (фр. Ermengarde de Tours) |
| Батько | Людовик Благочестивий |
| Мати | Ерменгарда з Геспенгау (фр. Ermengarde de Hesbaye) |
Біографія [ред.]
В 814-му році батько Лотаря - Людовик Благочестивий - ставить його на чолі Баварії, потім, в липні 817-го видає Ordinatio Imperii, згідно з яким Лотар стає єдиним наслідним правителем Імперії[2]. В той самий час він виділяє своїм молодшим синам - Піпіну та Людовику частини території, залишаючи, проте верховну владу за Лотарем[3]. В ранзі короля Франків Лотара було відправлено до Італії, де у 820-му або 822-му році він отримує титул короля Ломбардії, та оселяється в Павії. 5 квітня 823 в Римі Лотар коронований як співімператор папою Пасхалієм I, який визнає його владу над собою.
У 829-му Людовик Благочестивий закладає підвалини нового розділу на користь свого молодшого сина Карла, народженого в 823-му році його другою дружиною Юдиф Баварською (фр. Judith de Bavière). З цього часу почався почався період розбрату. Лотар повстав проти батька та, за допомогою своїх братів Людовика іна Піпіна I, скинув його з трону 830-го року. Комп'єнський з'їзд проголошує Лотара правителем імперії. Але незабаром він позбувається влади внаслідок інтриг братів. 832-го року сини Людовик Благочестивого знову повстають проти нього, і в червні 833-го Лотар вдруге зміщує батька з трону. Проте Людовик Благочестивий знову отримує трон 1-го березня 834-го за підтримки Людовика Німецького та Піпіна I, військо Лотара розбите при Блуа, і під його владою залишається лише Італія. 3-го травня 839-го, після примирення з Лотаром, Людовик Благочестивий робить новий розділ королівства у Вормсі. Лотар отримує, крім Італії, східну частину Франкського королівства.
Після смерті Людовика Благочестивого у 840-му році, брати Лотара Людовик та Карл відмовилися визнавати Лотара своїм сюзереном і сформували проти нього військовий союз. У червні 841-го року війська Лотара були розбиті в битві поблизу Фонтене-ан-Пюйсе (фр. Fontenay-en-Puisaye). 14 лютого 842-го Карл та Людовик скріпили свій союз Страсбурзькими клятвами. В наступному році вони змушують Лотара укласти Верденську угоду, за якою Лотар зберіг свій імператорський титул, а Франкське королівство було розподілене між братами. Лотар залишився на чолі Серединного королівства, що простягнулося від Північного моря на півночі до Риму на півдні й включало в себе столицю Каролінзької імперії - Аахен.
Незадовго до своєї смерті 855-го року Лотар зрікся трону й усамітнився в Прюмському абатстві. Перед тим, як там померти, він видає Прюмську угоду, якою розділяє свою імперію між синами: Людовик отримує Італійське королівство та титул імператора, Карл - Прованс до Ліону та Лотар - всю північну частину імперії, від Фризії до півдня сучасного французького департаменту Верхня Марна, яка в майбутньому отримала назву Лотарингія (лат. Lotharii Regnum - королівство Лотара). Після цього Лотар прийняв постриг і помер 29-го вересня 855-го, через шість днів після постригу.
-
Лотар I
-
Денарій Лотара I (840 - 855 рр.)
.svg){kind=small}
