Лотар II (імператор Священної Римської імперії)
| Лотар II нім. Lothar von Supplinburg |
||
 |
||
|
||
|---|---|---|
| 24 серпня 1125 — 4 грудня 1137 | ||
| Коронація: | 13 вересня 1125, Ахен | |
| Попередник: | Генріх V (імператор Священної Римської імперії) | |
| Наступник: | Конрад III | |
|
||
| 4 червня 1133 — 4 грудня 1137 | ||
| Коронація: | 4 червня 1133, Рим | |
| Попередник: | Генріх V (імператор Священної Римської імперії) | |
| Наступник: | Фрідріх I Барбаросса | |
|
||
| 1106 — 4 грудня 1137 | ||
| Попередник: | Магнус (герцог Саксонії) | |
| Народження: | 1075 | |
| Смерть: | 4 грудня 1137 Тироль, Австрія |
|
| Династія: | Суплінбурзька | |
| Батько: | Гебхард | |
| Мати: | Гедвіга де Форбах | |
| Дружина: | Ригенза Нортгеймська | |
| Діти: | донька: Гертруда Суплінбурзька | |
Лотар II, (нім. Lothar von Supplinburg, * 1075 року — † 4 грудня 1137 року, Брейтенванг, Тироль, Австрія) — король Німеччини (1125—1137) та імператор Священної Римської Імперії (1133—1137) герцог Саксонії (1106—1137), граф Суплінбурга. Син Гебхарда Суплінбурзького, графа кверфуртського, вбитого в бою з Генріхом IV під Гомбургом на річці Унструт (9 червня 1075 року), та Гедвіги де Форбах.
Біографічні дані [ред.]
Саксонець за походженням, багатий і освічений, Лотар завжди був ворогом Франконської династії і кілька разів був проти Генріха V, хоча останній і призначив його герцогом Саксонським. Після припинення Франконської династії Лотар був обраний 24 серпня 1125 в Майнці німецьким королем і коронований в Ахені 13 вересня того ж року. Вибір Лотаря був перемогою клерикальної партії, ворожої франконським імператорам. Негайно після коронації Лотар виступив проти Фрідріха Гогенштауфена, герцога Швабії, який захопив родові володіння Генріха V. Оголосивши його на Страсбурзькому сеймі (1126) бунтівником, Лотар заручився союзом герцога Чехії Собеслава, який приніс йому васальну присягу в 1126 році після битви при Хлумце, і залучив на свою сторону Вельфів, видавши свою дочку Гертруду за могутнього баварського герцога Генріха Гордого (1127). Гогенштауфен, однак, відбили спробу Лотаря і його союзників взяти Нюрнберг (1127) і самі зайняли Шпайер (1128). Тоді він звернувся до Церінгенів, прихильникам Франконської династії, і вступив з ними в союз. Війна з Гогенштауфенами велася з перемінно як в Бургундії, так і в Нижній Лотарингії (1129). В 1130 році Лотар взяв Нюрнберг і приборкав своїх супротивників в Саксонії і Тюрінгії. У цьому ж році Лотарю довелося вирішувати боротьбу за папський престол Інокентія II і Анаклет II. За Анаклет клопоталися римляни, які обіцяли Лотарю імператорську корону, за Інокентія — німецьке духовенство. Лотар визнав папою Інокентія, але Анаклет засів в Римі. В 1132 році Лотар вирушив до Італії і, зазнавши кілька невдач в Ломбардії, підступив до Риму, але не міг опанувати храм св. Петра. Тоді Інокентій коронував його і його дружину Ріхензу в Латеранському храмі (4 червня 1133). Лотар дав присягу на вірність папі, визнав колишні володіння Матильди Тосканської власністю римського престолу і пішов у Німеччину. На Бамбергському сеймі (1135) Фрідріх поклявся у вірності Лотарю, який затвердив його в сані герцога Швабського. Одночасно владу Лотаря визнав Конрад III , герцог франконський,і з 1127 називав себе королем Німеччини. Могутність Лотаря зросла, всі сусідні правителі шукали його дружби, у Німеччині було встановлено загальне перемир'я на 10 років. Тоді Лотар задумав другий похід в Італію, щоб відновити там імператорську владу і припинити церковні суперечки. З величезним військом він пішов через Трієст в Ломбардію (1136), взяв Павію, Турин, Пьяченцу, Болонью і в 1137 рушив на південь, думаючи що з Калабрії переправитися в Сицилію. Сварка Лотаря з папою Інокентієм через Салерно примусила Лотаря відмовитися від продовження походу. На зворотному шляху до Німеччини він помер 4 грудня 1137, залишивши по собі добру пам'ять, як енергійний, хоробрий государ, чесний і моральний чоловік. Похований в Кенігслуттере в церкві бенедиктинського монастиря.
Література [ред.]
- Егер О. Всемирная история в т 4 — М : АСТ, 2000.
- Бульст-Тиле Мария Луиза, Иордан Карл, Флекенштейн Йозеф. Священная Римская империя: эпоха становления / Пер. с нем. Дробинской К. Л., Неборской Л. Н. под редакцией Ермаченко и.о — СПб. : Евразия, 2008. — 480 с. — 1000 экз . — ISBN 978-5-8071-310-9.
.svg){kind=small}
