Лотоцький Олександр Гнатович

Олександер Лотоцький

Олекса́ндр Гна́тович Лото́цький (* 9 (21) березня 1870(18700321), Бронниця, Подільська губернія— † 22 жовтня 1939) — український громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист, науковець.

Біографія

Закінчив Київську Духовну академію (1896). У 1900–1917 рр. — урядовець державного контролю у Києві та Санкт-Петербурзі. Секретар благодійного товариства видання загальнокорисних і дешевих книг. Член Товариства Українських Поступовців. У 1917 — один з організаторів Української Національної Ради у Петрограді, російський губерніальний комісар Буковини та Покуття. Восени 1917 р. — генеральний писар Генерального Секретаріату України.

Співзасновник видавництва «Вік», ініціатор повного видання «Кобзаря» 1907 р. та рішення Російської Академії наук «Об отмене стеснения малорусского печатного слова» 1910 р.

На початку 1918 — Державний контролер УНР. В другій половині жовтня 1918 в результаті реорганізації Ради міністрів й включення до нового кабінету Ф.Лизогуба «групи національно свідомих діячів», міністром ісповідань став Олександр Гнатович Лотоцький.

У 1919–1920 рр. — голова дипломатичної місії УНР в Туреччині. Як міністр ісповідань за Директорії домігся проголошення автокефалії Української православної церкви 1919 р.

У 1927–1930 рр. — міністр внутрішніх справ уряду УНР в екзилі. Засновник і директор Українського Наукового Інституту у Варшаві (1930–1938), член уряду УНР в екзилі. Друкувався у варшавському двомісячнику «Sprawy Narodowościowe».

Посилання

• Ізборник. Олександр Лотоцький
• Олександр Лотоцький та Подільська духовна семінарія