Лотоцький Олександр Гнатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександер Лотоцький

Олекса́ндр Гна́тович Лото́цький (* 9 (21) березня 1870(18700321), Бронниця, Подільська губернія 22 жовтня 1939) — український громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист, науковець.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив Київську Духовну академію (1896). У 19001917 рр. — урядовець державного контролю у Києві та Санкт-Петербурзі. Секретар благодійного товариства видання загальнокорисних і дешевих книг. Член Товариства Українських Поступовців. У 1917 — один з організаторів Української Національної Ради у Петрограді, російський губерніальний комісар Буковини та Покуття. Восени 1917 р. — генеральний писар Генерального Секретаріату України.

Співзасновник видавництва «Вік», ініціатор повного видання «Кобзаря» 1907 р. та рішення Російської Академії наук «Об отмене стеснения малорусского печатного слова» 1910 р.

На початку 1918 — Державний контролер УНР. В другій половині жовтня 1918 в результаті реорганізації Ради міністрів й включення до нового кабінету Ф. Лизогуба «групи національно свідомих діячів», міністром ісповідань став Олександр Гнатович Лотоцький.

У 19191920 рр. — голова дипломатичної місії УНР в Туреччині. Як міністр ісповідань за Директорії домігся проголошення автокефалії Української православної церкви 1919 р.

У 19271930 рр. — міністр внутрішніх справ уряду УНР в екзилі. Засновник і директор Українського Наукового Інституту у Варшаві (19301938), член уряду УНР в екзилі. Друкувався у варшавському двомісячнику «Sprawy Narodowościowe».

Творчий доробок[ред.ред. код]

Автор художніх творів «Батьків гріх», «Заручини», «Сестра», «Сільський сатирик»; мемуарів «Сторінки минулого» (1932–1934), «У Царгороді» (1939); казок для дітей «Пригоди Вовка неситого», «Зайчик-Побігайчик», «Лисичка-сестричка»; хрестоматії дитячої літератури «Вінок» (1905, 1911); перекладів грузинських поетів; праць «Життя Ісуса Христа» (1918), «Північний вогник. 1898–1918» (1918), «Українські джерела церковного права» (1931), двотомної праці «Автокефалія» (1935, 1938) та інших творів.

Окремі видання:
  • Лотоцький О. Державницький світогляд Т. Шевченка. — Львів, 1937.
  • Лотоцький-Білоусенко О. Зайчик-Побігайчик. — Торонто: Євшанзілля, 1974. — 64 с.
  • Лотоцький О. Сторінки минулого. — Варшава, 1932. — 277 с.
  • Лотоцький О. Листи до М. Коцю-бинського // Листи до Михайла Коцюбинського / Упорядк. та комент. В. Мазного. — Ніжин, 2002. — Т. ІІІ: Карманський-Мочульський. — С. 265–271.

Література[ред.ред. код]

  • Коровицький І. Олександер Лотоцький у Варшаві в рр. 1929-39 // Лицар праці і обов'язку: Збірник, присвячений пам'яті Олександра Лотоцького-Білоусенка. — Торонто — Нью-Йорк: Євшан-зілля, 1983. — 190 с.
  • Лотоцький Олександер // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1996. — Т. 4. — С. 1379.
  • Погребенник Ф. П. Лотоцький Олександр Гнатович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. -К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 231–232.
  • Смаль-Стоцький Р. Лотоцький Олександер // Енциклопедія українознавства / За ред. В. Кубійовича. — К., 1996. — Т. 4. — С. 1379–1380.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання[ред.ред. код]