Лофант ганусовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лофант ганусовий
Agastache 'Blue Fortune'
Agastache 'Blue Fortune'
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Linnaeus, 1758
Рід: Лофант (Agastache)
Gronov.
Вид: Лофант ганусовий
Біноміальна назва
Agastache foeniculum
(Pursh) Kuntze, 1891
Синоніми
Lophanthus anisatus (Nutt.) Benth.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Agastache foeniculum
IPNI: 6304-2
Logo-ThePlantList.png The Plant List: kew-4454
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Agastache foeniculum

Лофант ганусовий[1] або Лофант анісовий (Agastache foeniculum) — багаторічна трав'яниста рослина, висотою 1-1,5 м із родини Глухокропивові.

Опис[ред.ред. код]

Agastache foeniculum0.jpg

Пагони численні, чотиригранні. Листки черешкові, серцеподібно-ланцетовидні, рідкозубчасті, довжиною 7,5-10 см і шириною 4-4,5 см. Корінння мичкувате. Квітки синьо-бузкові, зібрані в колосовидні суцвіття довжиною 2-10 см, розташовані на осьових і бічних пагонах. Плід — гладкий, довгасто-овальний, темно-коричневий горішок. Весняний розвиток рослин починається в кінці лютого — на початку березня, бутонізація — в кінці травня, масове цвітіння триває з червня до кінця серпня.

Географія[ред.ред. код]

У дикому вигляді лофант анісовий виростає в Середній Азії і на Далекому Сході, на заході США і Канади. Невеликі плантації лофанта обробляють в Молдові та в Криму.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Наземна частина лофанта містить 15% цінного ефірного масла, що складається на 70-80% з метилхавікола, завдяки якому рослина має сильний анісовий аромат. Крім ефірної олії, в рослині міститься аметофлавон, аксорбінова, кавова, лимонна і яблучна кислоти.

Цілющі властивості[ред.ред. код]

За цілющі властивості лофант анісовий здобув славу «північного женьшеню». Діапазон його використання різноманітний. У медицині з нього виготовляють препарати для зміцнення імунної системи, лікування бронхів, респіраторно-вірусних захворювань, грибкових інфекцій.

Лофант анісовий успішно застосовують у лікуванні атеросклерозу, стенокардії, він знижує артеріальний тиск при гіпертонії. Відварами лофанта лікують головні болі, серцеві недуги, хвороби нервової системи, безсоння. Листя лофанта в свіжому і висушеному вигляді використовують для інгаляцій, лікувально-оздоровчих ванн.

Рослина має унікальну властивість гальмувати процеси старіння, виводити шкідливі речовини, що накопичуються в організмі: радіонукліди, важкі метали, шлаки.

Настій лофанта використовують для поліпшення роботи травної системи — підшлункової залози, печінки, шлунково-кишкового тракту а також сечостатевої системи — передміхурової залози, гінекологічних хвороб.

Під час вегетації в наземній частині лофанту накопичується 15% цінної ефірної олії, яка в своєму складі містить 70 відсотків метилхавіколу, завдяки чому рослина набуває сильного анісового запаху. Завдяки чудовим властивостям діапазон застосування лофанту різноманітний. У медицині з нього виготовляють препарати які застосовують для зміцнення імунної системи, під час лікування бронхів, застуд, грибкових захворювань.

Використовують лофант у вигляді настоїв. Для внутрішнього застосування беруть одну чайну ложку сухої трави, заливають склянкою кип'ятку і настоюють протягом 30 хв. Вживають по 120 — 150 г тричі на день за 20 хв. до їди. Для зовнішнього застосування на таку ж кількість води дають вдвічі більше сировини.

Настій вживають для зміцнення імунної системи організму, при розладах нервової і серцево-судинної системи, при хворобах підшлункової залози, печінки, шлунково-кишкового тракту і сечостатевої системи в осіб обох статей. Лофант застосовують при лікуванні ГРЗ, бронхів, пневмонії і бронхіальної астми у дітей та осіб похилого віку. Інгаляції та полоскання застосовують при ангінах, тонзилітах і дають надійніший ефект, ніж відомі препарати.

В монгольській медицині лофант застосовують для нормалізації обміну речовин в організмі людини. Спиртові настої застосовують при паралічах (особливо лицьового нерва), тремтінні кінцівок.

В тібетській медицині наземну частину лофанту використовують, як засіб для лікування гастриту розладів шлунку, гепатитів. Лофант анісовий має здатність понижувати тиск.

Настої з лофанту виявляють стимулюючу дію на процеси харчотравлення, посилюють жовчовиділення, допомагають при поганому апетиті, атонії кишківника, що супроводжується закрепами, а також застійних явищах в жовчному міхурі і жовчовивідних шляхах, очищають організм від хвороботворних мікробів і шлаків, оновлюють кров. Лофант також дуже корисний для тих, хто страждає від загального нервового збудження, при змінах кров'яного тиску під впливом емоційного збудження і судинно-вегетативній дистонії, жінкам, які годують немовлят. Він стимулює синтез молока і відновлює втрачені сили після пологів. Настій лофанту корисно додавати під час купання немовлят. Вони стають спокійнішими, шкіра не піддається грибковим захворюванням. Ванни з лофанту корисні не тільки для дітей, а й для літніх та ослаблених людей.

Споживання в їжу молодих листків лофанту сприяє ефективному лікуванню простатиту.

Особливо лофант популярний в китайській та японській медицині. Окрім хвороб терапевтичного напрямку, в китайській медицині його успішно використовують як протираковий засіб.

В Білорусі в діагностичному центрі лікарських препаратів з наземної маси лофанту виготовляють препарат, що має імуностимулюючі властивості та здатність виводити з організму радіонукліди.

З лофанту можна готувати ванни при ревматизмі, невралгії та шкірних захворюваннях. І ще одна важлива цінність лофанту — це наявність у ньому фітонцидів. Ефірна олія лофанту виявилася дуже ефективною для санації повітря приміщень. А ще гілки лофанту дуже корисно додавати до банних віників. Це дасть можливість оздоровити шкіру.

Використовувати лофант можна з ранньої весни. Як тільки зійде сніг, молоді листки з верхівками стебел додають до салатів, супів, окрошок. Ним ароматизують чай, киселі, компоти, застосовують під час виготовлення хлібобулочних виробів, додають під час консервування овочів та фруктів

Застосування в кулінарії[ред.ред. код]

Зелень лофанта — важлива частина правильного харчування. Ця рослина здавна використовується для приготування різних вишуканих і екзотичних страв. Насіння лофанта додають при консервації та засолюванні овочів.

Листя і суцвіття лофанта анісового додають в чай, компот і кисіль для аромату, використовують як приправу в салатах, м'ясних і рибних стравах, випічці.

Застосування в косметиці[ред.ред. код]

Препарати з лофанта анісового зміцнюють коріння волосся і стимулюють його зростання, зберігають молодість шкіри, розгладжуючи зморшки, забезпечуючи шкірі гладкість і пружність.

Вирощування[ред.ред. код]

В перший рік вирощування рослини досягають висоти 1—1.5 м і мають 4—5 пагонів, а в подальші роки пагони та суцвіття подвоюються і тоді кущ виростає висотою до 2 метрів. На кожному пагоні утворюється 8-10 суцвіть у вигляді колосся довжиною 14-15 см. Насіння достигає в середині вересня, а в послідуючі роки на місяць раніше. Вага тисячі насінин 0.3—0.4 г. На 1 гектарі повинно розміщуватись 60-70 тис. рослин. У рядку рослини залишають на віддалі 20 см одна від одної, а ширина міжрядь повинна бути 50-70 см. Після появи третьої пари справжніх листків ріст лофанту прискорюється і забезпечує йому самозбереження. На другий рік життя лофант починає відростати найпершим і поруч з ним жодна рослина не може конкурувати за швидкістю росту. Лофант успішно пригнічує довкола себе усі бур'яни. Починаючи з цього періоду росту він уже практично не потребує догляду.

Лофант може прикрасити парки і сквери, подвір'я і балкони. Він росте навіть у кімнаті. Ця рослина добре очищає повітря від патогенної мікрофлори і техногенних забруднень.

Місце в саду[ред.ред. код]

Лофант анісовий — красива ароматна рослина, яка часто використовується на кухні і дуже прикрашає сад, тому висаджувати його бажано ближче до будинку — в квітнику, ароматному садку або на грядці з зеленню. Крім інших достоїнств лофант — відмінний медонос, його дуже люблять бджоли і джмелі — варто посадити цю рослину для залучення на ділянку цих корисних комах. Під час цвітіння лофанту на одному квадратному метрі інтенсивно працюють 30-50 бджіл. На відміну від інших медоносів лофант має властивість виділяти нектар протягом цілого дня за любої погоди. Період його цвітіння триває 3—4 місяці. За своєю медопродуктивністю лофант перевищує білу акацію.

Ґрунт[ред.ред. код]

Лофант віддає перевагу рихлим родючим ґрунтам з нейтральною реакцією середовища. Погано росте на важких глинясті, кислих і заболочених ґрунтах. Досить посухостійкий, але дуже чуйний до поливу та підживлення.

На зиму бажано утеплити грядки з лофанта торф'яної крихтою, ялиновими або сосновими гілками, подрібненої корою. Рятує від вимерзання також щільний сніговий покрив.

Розмноження[ред.ред. код]

Розмноження діленням куща. Восени або навесні кущі викопують і ділять на частини за допомогою ножа або гострої лопати. Кожна частина повинна мати достатню кореневу систему і 4-5 бруньок відновлення.

Розмноження насінням[ред.ред. код]

Насіння лофанта зберігає схожість 2-3 роки. Насіння висівають в кінці березня в ємкості з родючою землею. При появі двох пар листків сходи пікірують у маленькі горщики. У грунт висаджують в середині травня, коли мине загроза заморозків. Відстань між рослинами 20-25 см.

Можна висівати насіння одразу у відкритий ґрунт. Глибина загортання насіння 2-2,5 см. Відстань між рядами 40 см. Для полегшення посіву можна змішати попередньо насіння з піском у співвідношенні 1:2.

Сходи з'являються через 10-12 днів після посіву. Після появи другої пари справжніх листків сходи проріджують, залишаючи між рослинами відстань 10 см. Через два тижні проводять повторне проріджування, залишаючи рослини на відстані 20-25 см.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.