Луб'янка (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луб'янка
Сокольницька лінія
Загальні дані
Тип пілонна трисклепінна
Глибина закладення 32,5 м
Проєктна назва площа Дзержинського
Стара назва Дзержинська (до 5 листопада 1990)
Кількість 1
Тип острівна
Форма пряма
Дата відкриття 15 травня 1935
Архітектор(и) Н. А. Ладовський; реконструкція: Н. А. Альошина, А. Ф. Стрільців
Архітектор(и) вестибюлів Д. Ф. Фридман, И. И. Ловейко (південний вестибюль)
Інженер(и)-конструктор(и) А. Ф. Денищенко
Будівельник(и) Шахта № 13—14 Мосметробуда; реконструкція 1973—1975, - БМУ-5 Мосметробуда
Пересадка на Кузнецький міст
А: 38, 101, 122, 144, 158, 904, м2, м3, м5, м8, м9, м10, м27, т25, н1, н2, н3, н6, н9, н11, н12
Виходи до Луб'янська площа, Нікольська вулиця, Театральний проїзд і Нова площа
Час відкриття 5:30
Час закриття 1:00
Код станції 009
Мапа
Сокольницька лінія
Оборотний тупик
Бульвар Рокосовського
ТЧ-13 «Черкізово»
Черкізовська
заділ під ССГ до ВКЛ
заділ під ССГ до АПЛ
Преображенська площа
Оборотні тупики
Сокольники
Красносільська
ТЧ-1 «Північне»
Оборотний тупик
Комсомольська  +зал +зал +зал +зал
Красні Ворота
Чисті пруди
     
Луб'янка
     
Охотний ряд
     
відгалуження на ФЛ
Бібліотека імені Леніна
Кропоткінська
Парк культури
Оборотні тупики
Фрунзенська
Спортивна
Воробйові гори
Університет
Оборотні тупики
Проспект Вернадського
Південно-Західна
Тропарьово
Оборотний тупик
Рум'янцево
Салар'єво
Оборотні тупики
Філатов Луг
Прокшино
Вільхова
Комунарка
Потапово
Оборотний тупик

Луб'янка  (рос. Лубянка) — станція Сокольницької лінії Московського метрополітену.

Розташована між станціями «Чисті пруди» та «Охотний Ряд», на території Міщанського та Тверського районів Центрального адміністративного округу Москви.

Вестибюлі[ред. | ред. код]

Станція має два підземних вестибюлі, сполучених сходами і дугоподібними пішохідними коридорами з виходами по периметру Луб'янської площі (з 1926 по 1990 роки — пл. Дзержинського)[1]. У них знаходяться каси, турнікети і починаються ескалаторні тунелі, що ведуть до станційного залу[2].

Західний вестибюль відкрито зі станцією в 1935 році. Ескалаторний тунель, що виходить з підземного аванзалу, що було побудовано на місці розібраного фундаменту Володимирських воріт Китайгородської стіни, спочатку мав три ескалатори серії Н, але у 1997 році вони були замінені на нові машини ЕТ-3М. Висота підйому — 21,8 метра, довжина нахилу — 43,6. Виходи західного вестибюля вбудовані в реконструйовану будівлю дореволюційної споруди[3].

Східний вестибюль було відкрито в 1968 році, як перша черга реконструкції станції під майбутній пересадний вузол. Враховуючи історичну споруду, для компактності зробили два ескалаторних нахили. Малий нахил (висота — 7 метрів, довжина — 14) спочатку складався з трьох ескалаторів серії ЛП-6І, у 1995 році вони були замінені на ЕТ-5М. Великий нахил розташовано паралельно осі платформи, з південного боку і розворотом на 180 градусів. Аванзали між ескалаторами з'єднані двома проходами. Великий нахил (висота — 21,4 м, довжина — 42,8 м) зберіг три первинних ескалатори ЛТ-4.

Невеликий касовий зал розташовано під початком М'ясницької вулиці, на Луб'янській площі. Він сполучений з довгим переходом, що повторює південно-східний периметр Луб'янської площі, з вісьмома виходами на вулицю. Два виходи розташовані на розі будівлі ФСБ (Луб'янська площа і службовий проїзд до Фуркасовський провулок); два на розі Обчислювального центру ФСБ (Лубенський проїзд і М'ясницька вулиця); ще два виходять до скверу перед Політехнічним музеєм, по кожну сторону меморіалу «Соловецький камінь» (відповідно Луб'янського проїзду і Нової площі). Нарешті, останні два виходи знаходяться безпосередньо поруч з наземними порталами західного вестибюля.

Через центральний зал станції здійснюється перехід на станцію «Кузнецький міст» Тагансько-Краснопресненської лінії. Перехід починається в центрі залу. Нижче рівня залу знаходиться поперечна ескалаторна камера. З одного боку камери пара ескалаторів працюють на спуск, з іншого — на підйом[4]. Всі чотири первинних ескалатори моделі ЛП-6І були в 1993 році замінені на ЕТ-5М. Висота підйому — 6,8 метра, довжина — 13,6.

З північного боку, до ескалаторної камери примикають два проходи, створені для зручності руху зустрічних людських потоків[4]. Ці проходи потім з'єднуються в широкий склепінчастий коридор. Нарешті, нахил з чотирьох ескалаторів ЛТ-5, довжиною 14 метрів і висотою 7, спускає пасажирів в південний торець станції «Кузнецький міст»[4].

Пересадки[ред. | ред. код]

Технічна характеристика[ред. | ред. код]

Конструкція станції — пілонна трисклепінна (глибина закладення — 32,5 м). У березні 2002 року пасажиропотік становив: по входу — 40,7 тис. осіб, щодо виходу — 40,9 тис. осіб[5].

Колійний розвиток[ред. | ред. код]

Станція без колійного розвитку.

Оздоблення[ред. | ред. код]

Пілони оздоблені білим мармуром. Підлога викладена чорним і червоним гранітом (до реконструкції покриття було асфальтовим). Колійні стіни облицьовані білою порцеляновою плиткою. У південно-західному торці «Луб'янки» зберігся фрагмент первісного оздоблення станції. У ескалаторному залі встановлено мармуровий бюст Ф. Е. Дзержинського. Станція, після реконструкції, отримавши центральний зал, стала типовою станцією 1970-х років.

Події[ред. | ред. код]

29 березня 2010 року о 7:56 за московським часом на станції Луб'янка стався вибух. Вибуховий пристрій спрацював у другому вагоні. У результаті вибуху загинуло 24 людини, 39 поранено[6]. Уряд Москви виділив 131 автобус для доставки пасажирів після вибуху що відбувся в московському метро. НП сталася на станціях «Луб'янка» і «Парк культури (радіальна)». До ліквідації наслідків вибухів у Московському метро залучені 387 осіб і 180 одиниць техніки, у тому числі від МНС Росії — 207 людей і 59 одиниць техніки.

Координати: 55°45′33″ пн. ш. 37°37′38″ сх. д. / 55.75917° пн. ш. 37.62722° сх. д. / 55.75917; 37.62722

Фотографії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луб'янка (станція метро)

  1. Наумов, 2010, с. 144.
  2. Основні характеристики ескалаторів. Офіційний сайт Московського метрополітену. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 6 лютого 2012.
  3. Кавтарадзе, 2005, с. 48.
  4. а б в Наумов, 2010, с. 347.
  5. Дослідження пасажирських потоків. Березень 2002 року. metro.ru. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 26 квітня 2012 року.
  6. За уточненими даними під час вибуху на «Луб'янці» загинули 38 людей — МНС. Архів оригіналу за 1 квітня 2010. Процитовано 29 березня 2010.
Попередня станція Лінія Наступна станція
Чисті пруди   Сокольницька лінія   Охотний ряд