Лубни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Лубни
Герб Лубен Прапор Лубен
Лубни на карті України
Лубни на карті України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Полтавська область Полтавська область
Район/міськрада Лубенський район
Рада Лубенська міська рада
Код КОАТУУ 5322800000
Засноване 988 р.
Магдебурзьке право 15-16 ст
Поділ міста 8 мікрорайонів
Населення 52600
Площа 29,93 км²
Густота населення 1757 осіб/км²
Поштові індекси 37500—37509
Телефонний код +380-05361
Координати 50°1′ пн. ш.; 33°0′ сх. д.
Водойма Сула, Вільшанка, Луб'янка, Кам'яний потік
День міста 18 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Лубни
До обл./респ. центру
 - залізницею 161 км
 - автошляхами 157 км
Міська влада
Адреса м. Лубни, вул. Леніна, 33
Міський голова Коряк Василь Васильович

Лубни́ (дорадянська назва - Лубні) – місто обласного підпорядкування (з 1972 року) і районний центр Лубенського району Полтавської області. Висота 158 м. над рівнем моря.

Зміст

[ред.] Історія

Це одне з найстаріших поселень на Полтавщині.

Місто засноване Великим князем Київським Володимиром Святославичем в 988 році як одна з фортець Посульської оборонної лінії для захисту південних кордонів Київської Русі від степових нападників. Спочатку це була невелика дерев'яна (луб'яна) фортеця над Сулою (в районі урочища «Верхній Вал»).

В серпні 1107 року під Лубнами великий князь київський Святополк Ізяславич разом з Володимиром Мономахом та ін. князями завдали важкої поразки половцям, якими командували Боняк і Шарукан.

У 1239 році Лубни зруйнувала монголо-татарська навала, але дякуючи багатій природі - лісам, болотам, рікам (Сула, Вільшанка, Луб'янка, Кам'яний потік та ін.) населення не було повністю винищене і місто продовжувало існувати.

З часом місто розвивалося - вже у 1591 році воно мало Магдебурзьке право, свою печатку й герб. Місто знаходилося під управлінням магнатів Вишневецьких. Тут був збудований один з кращих в Європі замок Яреми Вишневецького.

У 1596 році в урочищі Солониця під Лубнами відбулася остання битва селян та козаків під проводом Северина Наливайка з поляками, так званий Солоницький бій.

Поряд з містом, за фінансової підтримки Раїни Вишневецької, у 1619 році Ісаєю Копинським було засновано православний Лубенський (Мгарський) Спасо-Преображенський монастир, у якому освячувались всі гетьмани України.

У 30-ті роки 17 століття Лубни стають центром могутніх селянсько-козацьких повстань Карпа Скидана, Павла Бута, Кизима, Якова Остряниці.

У 1648—1781 рр. Лубни – центр Лубенського полку.

В роки Народно-визвольної війни 1648—1654 під проводом Богдана Хмельницького відзначився Лубенський козацький полк.

Головною святинею краю були нетлінні мощі Костянтинопольського патріарха Афанасія ІІІ Пателарія, похованого у Мгарському монастирі в 1654 році.

З 1709 році в місті діяли одна з перших в Україні польова аптека і ботанічні сади для розведення і використання лікарських рослин засновані за вказівкою царя Петра І.

До Полтавської битви 1709 року місто було найбільшим на теренах сучасної Полтавської обл.

З 1781 року Лубни – місто Київського намісництва, пізніше – центр Лубенського повіту Полтавської губернії.

В 1885 році у с.Круглик під Лубнами Катерина Миколаївна Скаржинська відкрила перший приватний музей в історії України на теренах українських земель.

Промисловий розвиток міста прискорився після того, як через нього пройшла залізниця (1901).

На початку ХХ століття тільки до 13% лубенців знали грамоту, в місті не було жодної читальні, у міській бібліотеці, за винятком одного примірника "Кобзаря" – жодної української книжки. Тому видатною подією було те, що у листопаді – грудні 1905 року у Лубнах вийшло кілька номерів першої в Російській імперії газети українською мовою "Хлібороб". Її засновниками виступили відомі громадсько-політичні діячі – брати Микола, Володимир та Сергій Шемети.

Під час революційних подій 1905 – 1907 років, у місті було проголошено "Лубенську республіку", яка, хоч і на короткий час, виявила величезне прагнення лубенців до вільного життя. Знаменним є також і те, що в 1911 році, коли царський уряд заборонив відзначення 50-літнього ювілею Тараса Шевченка, в Лубнах все ж відбувся вечір з цієї нагоди.

За переписом 1910 року в Лубнах було 2349 господарств, проживало 12786 мешканців, діяло 7 церков.

У 1915 році стали до ладу евакуйовані під час Першої світової війни з прифронтових західних губерній машинобудівний завод "Фенікс" ("Шліфверст"), завод "Механіка" ("Комсомолець"), сукняні фабрики ("Валтекс").

Залізничний вокзал

Після подій Лютневої революції 1917 року багато демократичних змін відбулося і в Лубнах. Тут було створену одну з перших в Україні Рад робітничих і солдатських депутатів, в червні відбулися установчі збори Української Демократично-Хліборобської Партії, а пізніше відбувся І з'їзд хліборобів-демократів Полтавщини. В місті активно діяла організація "Просвіти", активізували свою діяльність лубенські друкарні, зокрема, були видані "Заборонені твори" Тараса Шевченка.

З 1923 року Лубни стають райцентром і центром Лубенської округи. Після розрухи і голоду відбудовувались лубенські підприємства. В 1921 року пущено в хід дві суконні фабрики, 1922 року – міську електростанцію. Під кінець 1925 року без державних асигнувань безробітним Лубен було відновлено завод "Фенікс", який став носити назву "Комунар" (нині — "Шліфверст"). Було проведено реконструкцію суконної та повстяної фабрик. В 1932 році Лубенська повстяна фабрика було єдиною на Україні механізованою, на ній виготовлялось 70% усієї повсті. Наприкінці 1927 року було відкрито деревообробну майстерню, що згодом переросла в меблеву фабрику. В залізничному депо станції Лубни було утворено одну з перших в країні жіночих паровозних бригад, яку очолила Галина Тодчук.

Торкнулася Лубен і гірка хвиля кривавого сталінського терору. В 1932—1933 роках жителі міста, як і тисячі мешканців навколишніх сіл вмирали від штучно влаштованого більшовицькою владою голодомору. Не випадково на родючій лубенській землі біля Мгарського монастиря 1993 року відкрито меморіал народної скорботи "Голодомор-33" на Зажургорі.

Лубни - місто визначних культурних традицій, яке свого часу вважалося "духовною столицею краю, Афінами Полтавської губернії".

[ред.] Сучасні Лубни

Школа № 10

Сьогодні Лубни – значний промисловий і культурний центр. Найбільші підприємства: заводи “Лічмаш”, “Лубнифарм”, “Автомаш”, м'ясокомбінат, молокозавод, заводи “Комсомолець” та “Шліфверст” (колишній “Комунар”), меблевий комбінат, хлібозавод.

У місті виробляють 45 видів морозива, лубенський хліб відомий в усій Україні.

Навчальні заклади: 10 загальноосвітніх, технікуми (коледжі): лісовий та бухгалтерського обліку; техшкола Південної залізниці, художня і спортивна школи, медучилище, музична школа.

Місто має свою футбольну команду ФК“Лубни”.Вона володар Кубка Полтавщини - 2005/06 та 2006/07 років, другий призер чемпіонату області 2005/06, третій призер - 2006/07 та 2007(осінь). Виходить газета “Вісник”.

Є галерея мистецтв, краєзнавчий музей, кінотеатр “Київська Русь”, міський Будинок кудьтури.

Місто вважається "літературною столицею області".

День міста - 18 вересня

[ред.] Поділ міста

З 2000 року 53-тисячні Лубни поділені на 8 мікрорайонів. Кожним мікрорайоном керує спеціально призначений секретар з числа співробітників міськвиконкому. Разом із дільничними міліціонерами та працівниками житлово-комунальної служби секретар намагається оперативно вирішувати проблеми городян, які звертаються по допомогу.

[ред.] Історичні пам'ятки

Спасо-Преображенський Мгарський монастир

[ред.] Відомі уродженці міста або ті, чиє життя пов'язане з Лубнами

[ред.] Ресурси інтернет

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:
п • о • р
  Міста і смт Полтавської області
Міста: Гадяч · Глобине · Гребінка · Зіньків · Карлівка · Кобеляки · Комсомольськ · Кременчук · Лохвиця · Лубни · Миргород · Пирятин · Полтава · Хорол · Червонозаводське
Смт: Артемівка · Білики · Велика Багачка · Гоголеве · Градизьк · Диканька · Козельщина · Комишня · Котельва · Машівка · Нова Галещина · Нові Санжари · Новооржицьке · Опішня · Оржиця · Решетилівка · Ромодан · Семенівка · Чорнухи · Чутове · Шишаки
п • о • р
Полтавська область
Райони: Великобагачанський • Гадяцький • Глобинський • Гребінківський • Диканський • Зіньківський • Карлівський • Кобеляцький • Козельщинський • Котелевський • Кременчуцький • Лохвицький • Лубенський • Машівський • Миргородський • Новосанжарський • Оржицький • Пирятинський • Полтавський • Решетилівський • Семенівський • Хорольський • Чорнухинський • Чутівський • Шишацький
Міста обласного значення: Комсомольськ • Кременчук • Лубни • Миргород • Полтава
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%83%D0%B1%D0%BD%D0%B8
Особисті інструменти