Луганський природний заповідник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луганський природний заповідник НАН УКраїни
Категорія МСОП - Ia (Заповідник суворого режиму)
Байбаки — символ ЛПЗ
Байбаки — символ ЛПЗ
Розташування: Луганська область, Україна
Найближче місто: Луганськ
Площа: 1968 - 988 га, 2004 - 2122,0 га, 2013 - бл. 8000 га
Заснований: 12 листопада 1968
Керуюча
організація:
Національна академія наук України
Луганський природний заповідник НАН УКраїни (Луганська область)
Луганський природний заповідник НАН УКраїни
Луганський природний заповідник НАН УКраїни

Луга́нський приро́дний запові́дник НАН Украї́ни — природоохоронна організація, що підпорядкована Відділенню загальної біології НАН України, до відома якої входять 4 природоохоронні території України, розташовані на території Луганської області. Заповідник створено з метою збереження у природному стані типових та унікальних для степової ландшафтної зони природних комплексів.

Історія[ред.ред. код]

Заповідник «Стрільцівський степ», що входить до вкладу ЛПЗ, створено ще 1923 року. Він проіснував як окрема організація до бл. 1960 р., після чого був включений до складу Українського степового заповідника НАН України. Надалі, 1968 року, при створенні ЛПЗ його було виведено зі складу Українського степового і передано до новоствореного ЛПЗ.

Луганський заповідник АН УРСР створено згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 12 листопада 1968 р. № 568 у складі двох відділень — «Станично-Луганське» (494 га — Станично-Луганський р-н) та «Стрільцівський степ» (494 га — Міловський р-н).

Ще за 7 років, згідно з Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 22 грудня 1975 р. № 1003-р було створено третє відділення заповідника — «Провальський степ» (587,5 га — Свердловський р-н). Указом Президента України від 21 квітня 2004 р. № 466 площу заповідника було розширено і на сьогодні вона становить 2122,0 га. Площа його охоронної зони становить 1602,55 га[1].

Біота[ред.ред. код]

Флора[ред.ред. код]

Cenchrus pauciflorus — один з відомих чужорідних видів у флорі заповідника

Загальна кількість природної флори заповідника нараховує 1862 види, з них флора судинних рослин — 1135 видів, мохоподібних — 30 видів, зелених водоростей — 178 видів, лишайників — 25 видів. Тут зростають також 494 види грибів. У флорі заповідника нараховується 186 ендемічних видів.

У Луганському природному заповіднику охороняються 15 видів рослин, занесених до Європейського червоного списку, 41 вид, занесений до Червоної книги України, 4 види, занесені до Додатку 1 Бернської конвенції. До Зеленої книги України занесено 15 рослинних угруповань, з них — 12 степових та 3 водних.

Фауна[ред.ред. код]

Вид-символ заповідника — бабак степовий (Marmota bobak).

Загальна кількість видів природної фауни заповідника нараховує приблизно 2634 види тварин, у тому числі павукоподібних — орієнтовно 250, комах — 2000 видів. З хребетних тварин тут мешкають 1 вид круглоротих, 46 — риб, 9 -земноводних, 10 — плазунів, 245 — птахів, 66 видів ссавців. З них до Європейського червоного списку віднесено 28 видів, до Червоної книги України — 102 види, 196 видів належать до тих, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.

Стан охорони біорізноманіття[ред.ред. код]

Істотним фактором, що негативно впливає на біорізноманіття (насамперед на птахів, що гніздяться, і комах), є режимне сінокосіння у філіях «Стрілецький степ» (в окремі роки тут викошувати до 80% території) і «Провальський степ», яке проводиться важкою технікою і в період розмноження диких тварин, що є порушенням закону[2][3]. У «Станично-Луганському філіалі» заповідника керівництвом філії було споруджено мисливську вишку для браконьєрського полювання[2].

У філії «Трьохізбенський степ» влітку 2014 р. незаконно проводилися геологорозвідувальні роботи із застосуванням важкої техніки[2]. У «Провальському степу», з початку 1990-х років, проводився контрабандний перевіз з Росії в Україну бензину, крім того існують незаконні пасіки, відбувається самовільна косовиця сіна, незаконно випасається худоба, в «Станично-Луганському філіалі» восени — масовий незаконний захід грибників, нерідко заїжджає сторонній транспорт[2].

Відділення[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Докладніше про зміни площі заповідника див. на сайті Україна Інкогніта
  2. а б в г Борейко В. Е., Паламарчук А. О. Заповедники Украины без гламура. Мониторинг нарушений заповедного режима 2003–2013. / Мат. независимого расследования. — К.: КЭКЦ, 2014. — 128 с.
  3. Закон України «Про природно-заповідний фонд України»

Джерела[ред.ред. код]